Податкова ставка

Податкова ставка – це законодавче встановлений розмір податку на одиницю оподаткування.

· Гранична податкова ставка — це відношення приросту виплачуваних податків до приросту доходу

T(Y)’ = DT / DY

· Середня податкова ставка — це відношення обсягу податків до величини доходу, який оподатковується

T(Ỹ) = T / Y

· Нульова ставка

· Пільгова ставка

Податкові пільги – зменшення податкових ставок або повне звільнення від податків окремих підприємств або виробництв залежно від їхнього профілю, характеру виробленої продукції і виконаних робіт, використаної робочої сили, зони розміщення.

Класифікація податків за ознакою співвідношення між ставкою податку і доходом

Пільги в силу їхнього різноманітного характеру здатні охоплювати значну кількість платників податків, що призводить до дуже відчутного зниження реальної ставки оподаткування порівняно з номінальною.

Рисунок 7.1. Крива Лаффера

Де, Т – податкові надходження;

Т(Y) – податкова ставка;

Т_о(Y) – податкова ставка, при якій податкові надходження максимальні.

Крива Лаффера показує зв’язок між податковими ставками та обсягом податкових надходжень і виявляє таку податкову ставку (від нульової до 100%), при якій податкові надходження досягають максимуму.

Крива дає відповідь на запитання, при якій ставці податків податкові надходження у бюджет максимальні. При подальшому підвищенні ставки мотивація підприємницької діяльності послаблюється, падають обсяги виробництва зменшуються податкові відрахування. Реальна ставка податків не однакова для різних країн і далеко не завжди є оптимальною.

2. Мультиплікатори фіскальної політики

Податковий мультиплікатор (M_т)

M_T = -c’ / 1-c’

Де с’- гранична схильність до споживання.

Податковий мультиплікатор показує, що зростання податків на певну величину зменшує обсяг виробництва на більшу величину.

Сукупний ефект від зростання податків визначається за формулою

ΔY = M_T • ΔT

Де ΔY - зміна доходу;

ΔT - зміна податкових надходжень.

Мультиплікатор державних витрат (M_G)

M_T = 1 / (1-c’) • (1-t)

Де t - частка податків у сукупних доходах.

Мультиплікатор державних витрат відображає, наскільки зміна державних витрат може змінити сукупні доходи.

Загальний ефект від зміни витрат визначається за формулою

ΔY = M_G • ΔG

Де ΔY - зміна доходу;

ΔG - зміна державних витрат.

3. Дискреційна та недискреційна фіскальна політика (автоматичні стабілізатори).

Недискреційна фіскальна політика

Автоматичні стабілізатори — це такі механізми в економіці, дія яких зменшує реакцію ВНП на зміни сукупного попиту.

Основні засоби недискреційної фіскальної політики.

· Автоматична зміна податкових надходжень.

Система податків прогресивно залежить від особистих доходів та доходів підприємств. Якщо обсяг виробництва падає, то податкові надходження автоматично зменшуються так, що падіння особистих доходів і видатків послаблюється. У такому випадку випуск продукції зменшується не так відчутно.

В інфляційні періоди збільшення податкових надходжень зменшує особисті доходи, стримує споживчі витрати, скорочує сукупний попит і уповільнює зростання цін та заробітної плати.

· Допомога по безробіттю, соціальна допомога та інші трансферти.

Допомога по безробіттю вливає кошти в економіку (в період кризи) або вилучає з неї (в період буму) і, як результат, стабілізує її та згладжує наслідки ділових циклів.

Дія інших трансфертів аналогічна.

Дискреційна фіскальна політика.

Основні засоби дискреційної фіскальної політики.

· Зміна програм суспільних робіт та інших програм, пов’язаних з витратами.

· Зміна програм “трансфертного типу” (періерозподільчих).

· Циклічні зміни рівня податкових ставок.

Дискреційна фіскальна політика — політика, при якій уряд свідомо маніпулює податками та державними видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю за інфляцією та прискоренням економічного зростання.