Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Передумови утворення Ізраїлю




Ідея створення єврейської держави отримує концептуалізацію в межах Вестфальської державоцентристської парадигми, в якій за ґрунтовну форму політичної організації суспільства править «держава-нація», а домінантним принципом міжнародних відносин стають засади національного суверенітету.

Переселення євреїв у Палестину набуває систематичного та організованого характеру ще в умовах кризи Віденської системи міжнародних відносин з 80-х років ХІХ століття. Це було пов’язано з поширенням ідеологій політичного сіонізму і антисемітизму.

Сіоні́зм (від гори Сіон) — єврейський націоналізм, рух європейських євреїв кінця 19 ст. за створення єврейської держави. Головна мета сіонізму виявилася досягнутою в 1948 р., коли була утворена держава Ізраїль, що визнала за всіма євреями право жити в межах його кордонів. З цього моменту сіонізмом можна назвати підтримку держави Ізраїль. Подібно до інших форм націоналізму, особливим різновидом якого він є, сіонізм припускає значне розмаїття ідеологій. У 1947 році Генеральна асамблея ООН прийняла резолюцію 181, що передбачає створення на території Палестини двох держав — єврейської і арабської, забезпечивши таким чином досягнення основної мети сіонізму.

Проте 10 листопада 1975 року ХХХ сесія Генеральної Асамблеї ООН зусиллями СРСР (за підтримки арабських і «неприєднаних» країн і на тлі нафтової кризи 1973—1974 років) ухвалила резолюцію 3379, яка визначила сіонізм як «форму расизму та расової дискримінації».

16 грудня 1991 року на вимогу США і Ізраїлю (що поставив відміну резолюції 3379 умовою участі країни в Мадридській конференції) це визначення було відкликане резолюцією 4686 Генеральної Асамблеї ООН.

Семіти — група народів, що населяють або населяли Північну та Східну Африку і частину Азії, до яких належать стародавні вавилоняни, ассирійці, фінікійці та ін., а також сучасні народи: араби, євреї, ассирійці, друзи.

Антисеміти́змодна з форм національної та релігійної нетолерантності та дискримінації, що виражається у ворожому ставленні до семітів; ідеологія та політика, спрямовані на обмеження або позбавлення семітських народів[1] громадських та інших прав. У вузькому значенні терміну — неприязне ставлення до євреїв.

У 1882 році побачила світ праця одного з ідеологів політичного сіонізму російського єврея Л. Пінскера «Самоемансипація», а в 1896-му – відоміша праця австро-угорського єврея Теодора Герцля «Єврейська держава», в якій була сформульована ідея створення єврейської держави – місця, де євреї зможуть позбутись антисемітизму.

У 1897 р. відбувається І Світовий сіоністський конгрес у Базелі і розпочинаються переговори керівництва Всесвітньої сіоністської організації з Османською імперією, до складу якої на той час входила Палестина, щодо переселення євреїв, а з другого – їхнє стихійне переселення на територію Палестини. Цьому сприяла і так звана «Декларація Бальфура» – документ, направлений міністром закордонних справ Великої Британії Артуром Джеймсом Бальфуром лорду Лайонелю Уолтеру Ротшильду 2 листопада 1917 р. для передачі в Сіоністську федерацію і оприлюднений через тиждень. У декларації уряд підтримує створення національного осередку для єврейського народу в Палестині за умови, що це не порушить прав інших громад. Великобританія була єдиною з великих держав, яка ще до Першої СВ підтримала сіоністський рух. Сіоністи в Англії заручилися підтримкою сера Марка Сайкса, одного із найвпливовіших політиків британського уряду по справам Сходу. М. Сайка вважав, що Великобританії необхідно утвердитися у Палестині, а співробітництво із сіоністами сприятиме укріпленню її позиції як учасника англо-французького кондомініума в Палестині , передбаченого угодою Сайкса-Піко 1916 р. (розподіл території Ерец – Ізраель між Англією, Францією і Росією).

У період кризи Версальського порядку (1933 − 1939 рр. ) лідери сіоністського руху вимушено співпрацювали з німецьким фашизмом, який обіцяв створити умови для переселення євреїв до Палестини, одночасно перетворивши антисемітизм на державну політику і практичний шлях розв’язання єврейського питання, наслідком чого стало знищення майже шести мільйонів євреїв.

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 143; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты