КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Участь ООН в утворення держави Ізраїль
У роки Першої світової війни Палестина була окупована Великою Британією, яка в 1922 році отримала мандат на управління цією територією. Підтримка єврейської еміграції з боку країни-мандатарія призвела до збільшення єврейської частини населення Палестини з 9% в 1917 році до 28% у 1937-му.
Однак Палестина на той час була заселена арабським народом - палестинцями. Постало питання легітимності національних претензій на територію, яку євреї втратили ще за часів Римської імперії. Арабські науковці робили спроби довести, що переважна більшість європейських євреїв походить не від первинних жителів Палестини. Так до листопада 1945 р. обстановка в Палестині різко загострилася, посилилося англо-єврейське й арабо-єврейське протистояння. Спроби Великої Британії знайти компромісне розв’язання проблеми також не мали успіху, тому у квітні 1947 р. Великобританія винесла палестинську проблему на обговорення ООН, розраховуючи використати механізм голосування ООН на свою користь і продовжити мандат на Палестину.
З квітня 1947 р. по травень 1948-го палестинську проблему обговорювали на сесіях ГА ООН і засіданнях Ради Безпеки ООН. 29 листопада 1949 р. було прийнято резолюцію 181/П, за яку проголосували 33 країни, зокрема й СРСР та США, проти – 13 (усі арабські країни, Афганістан, Туреччина, Пакистан, Індія, Куба та Греція), 10 утрималися (зокрема й Велика Британія). Відповідно до резолюції 181/П на колишній підмандатній території Палестини мало бути створено дві держави – єврейську (площа 14,1 тис. кв. км – 56% території Палестини, населення 1 008 800 осіб) і арабську (площа 11,1 тис. кв. км – 4,1% території Палестини, населення 758 520 осіб). Як міжнародну зону виокремлювали місто Єрусалим із його околицями (1% території Палестини, населення 205 230 осіб). Резолюцією також було скасовано англійський мандат на Палестину.
Утворення на території Палестини двох держав – Ізраїлю та Палестини – задовольняло зовнішньополітичні інтереси і США, і СРСР, які прагнули закріпитися у багатому на нафту регіоні і «плацдармом» для цього мав стати Ізраїль. Однак у регіоні на той час домінувала Великобританія (пропонувала створити одну єврейсько-арабську державу), що й зумовило збіг позицій США та СРСР.
Однак, між двома сесіями ГА ООН США кардинально змінили свою позицію, дійшовши висновку, що посилення впливу СРСР на Близькому Сході може мати небажані для США наслідки, про що свідчила ситуація в Східній Європі. Тож США взяли курс на політичний та військово-стратегічний союз з арабським світом, а не державою євреїв у Палестині, яка ще не існувала. Так США відмовляються підтримати рішення другої сесії ГА ООН про створення двох незалежних держав на території Палестини і обстоюють ідею створення єдиної єврейсько-арабської держави.
США підтримали країни Латинської Америки і інші держави, у такий спосіб утворився англо-американський блок, що становив не менш як 80% складу всіх делегацій. Це означало, що ідею створення в Палестині незалежної єврейської держави поховано. Однак голова української делегації Василь Тарасенко зірвав голосування позачергової сесії з англійського проекту, чим залишив в силі рішення позачергової сесії Генеральної Асамблеї у Нью-Йорку, яка ухвалила де-юре рішення другої сесії Генеральної Асамблеї ООН 1947 р. про створення на території Палестини єврейської держави (до 18-ї години 14 травня 1948 р., як того вимагав регламент сесії). 14 травня 1948 року в Тель-Авіві було проголошено конституювання незалежної Держави Ізраїль і створено її перший тимчасовий уряд на чолі з Давідом Бен-Гуріоном. Цю державу одразу визнали США й СРСР. Велика Британія вирішила не перешкоджати розв’язанню арабо-єврейського конфлікту і заявила, що з 15 травня 1948 р. вона припиняє чинність свого мандата на Палестину.
В «Законі про повернення» було визнано право всіх євреїв жити в її кордонах. Відтоді термін «сіонізм» став означати підтримку існування Держави Ізраїль.
Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 186; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав |