Фізична і клінічна рефракція

Користуючись значеннями оптичних величин, можна обчислити заломну силу оптичної системи ока, яка в середньому дорівнює 58,0-60,0 дптр (від 52 до 80 дптр), - це фізична рефракція ока. Рефракція рогівки складає, в середньому, 42,0 дптр, а кришталика – 18-20 дптр.

Проте в клініці має значення не заломна сила середовищ ока, а положення головного фокуса відносно сітчастої оболонки, що й визначає поняття клінічної рефракції. Статична клінічна рефракція є співвідношення між фізичною рефракцією і довжиною передньо-задньої осі ока у стані спокою акомодації.

Щодо цього існує три можливості: головний фокус міститься на сітківці, попереду неї або позаду, що відповідає трьом видам клінічної рефракції.

Коли паралельні промені після заломлення, з’єднуються на сітківці, має місце нормальна рефракція – еметропія (в перекладі з грецької – розмірність), тобто сила заломного апарату розмірна з довжиною оптичної осі ока. Коли ж розмірності немає, наявна аметропія (міопія, гіперметропія). У тих випадках, коли паралельні промені, заломившись, з’єднуються до сітківки, тобто коли головний фокус лежить попереду сітківки, виникає міопія (короткозорість, сильна клінічна рефракція). Коли паралельні промені після заломлення з’єднуються за сітківкою, виникає гіперметропія (далекозорість, слабка клінічна рефракція).

Таким чином, види клінічної рефракції характеризуються положенням головного фокуса відносно сітківки.

Аметропія може залежати від того, що діоптрійний апарат ока заломлює сильніше або слабше, порівняно з нормою (рефракційна аметропія), або від того, що вісь ока довша або коротша від нормальної (осьова аметропія).

Види клінічної рефракції характеризуються також відношенням до променів різного напрямку.

В еметропічному оці з’єднуються на сітківці паралельні промені, тобто промені, які йдуть від нескінченності, іншими словами, еметропічне око встановлене на нескінченність. У міопічному оці паралельні промені, заломившись, з’єднуються до сітківки; на сітківці ж з’єднуються тільки розбіжні промені , які йдуть з точки, що лежить перед оком на якійсь певній відстані (ближче 5 м), тобто міопічне око встановлене на точку, що лежить перед оком. Для того, щоб в гіперметропічному оці промені з’єдналися на сітківці, вони повинні входити в око вже збіжними. Таких променів у природі не існує.

Найдальша точка ясного зору. Точка, на яку встановлене око в спокійному стані акомодації, є найдальшою точкою ясного зору (punctum remotum). Промені, які виходять з найдальшої точки, з’єднуються на сітківці. Вона і визначає вид клінічної рефракції, а відстань її від ока – ступінь рефракції. У еметропів вона знаходиться в нескінченності, у міопів – ближче 5 м, а у гіперметропів – не існує.

Розвиток рефракції. Більша частина дітей народжується з сильною фізичною рефракцією (близько 80 дптр), однак внаслідок того, що довжина оптичної осі ока маленька (18,5 мм), клінічна рефракція ока слабка (гиперметропія близько 4,0 дптр). У віці 3 років фізична рефракція складає близько 60 дптр, практично не змінюючись у подальшому, а клінічна рефракція посилюється, дорівнюючи, у середньому, в 3-4 роки + 2,0 дптр, у 6-8 років + 1,0 дптр, у 9-12 років – еметропія, довжина оптичної осі ока відповідно - 23,5; 23,7 і 24 мм.