Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Баллада

Читайте также:
  1. Баллада
  2. Баллада как жанр.
  3. Баллада о доблестном слесаре Фердюке

Баллада понесла существенное изменение в самом начале своего существования (12-13 века), когда употреблялась как любовная песня на танец (впервые ввел Пон Шаптен), распространенную в Провансе. Во французской поэзии 14 века баллада приобрела канонических признаков, имела постоянные три строфы, постоянную схему рифмовки (аб аб бв бв), обязательный рефрен и обращения к определенному лицу; понесла расцвета в творчестве Ф. Вийона (1431-1463). Баллады бывают:

Социально-бытовые баллады:

«Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси» - это социально-бытовая баллада. В основе лежит моральный конфликт свекрови с невесткой, которая была до того запугана, что превратилась в тополь. Мотив превращения людей в растения, животных, птиц очень распространен в балладах. В социально-бытовых балладах изображаются отношения между родителями и детьми, братьями и сестрами, раскрываются чувства любви и ненависти.

Исторические баллады:

Исторические баллады - это баллады на исторические темы. В них описывается жизнь казака, смерть казака на поле боя («Да шумить чудо дібровонька»), рассказывается о большом горе, которое приносит людям война. «Що се в полі забіліло» - баллада, в которой воссоздано трагическое положение украинцев в турецком плену. Мать в Крыму попадает в плен к своей дочери, которая уже побусурманилась, став женой татарина. Дочь предлагает матери «властвовать» вместе с ней, но мать гордо отказывается. Баллада «Ой був в Січі старий козак» осуждает предательство Саввы Чалого и одобряет его справедливое наказание казаками.

Украинские литературные баллады

В украинской поэзии баллада, проявляя своё жанровое родство с думой и романсом, распространялась в активе Петра Гулака-Артемовского, Л. Боровиковского, Ивана Вагилевича, раннего Тараса Шевченко и др., достигая второй половины 19 века (Ю. Федькович, Б. Гринченко и др.); напряженный сюжет в ней разворачивался на фоне фантастических признаков.

Украинские литературные баллады 20 века

В таком виде она появляется в украинской лирике не так часто («Баллада» Ю. Липы: «В'ється стежка між кущами, що чар-зіллям заросла…») и вытесняется историко-героическими мотивами, связанными с эпохой освободительной борьбы 1917-1921 г., к которым обращались поэты «расстрелянного возрождения» и эмиграции, в частности, событием этого жанра была «Книга баллад» А. Влызько (1930).



Во второй половине 20 века баллада приобрела социально-бытового значение, но не утратила своего драматического напряжения, нашедшее своё отражение в творчестве И. Драча, который небезосновательно назвал один из своих сборников «Баллады будней» (1967), постоянно подчеркивая сознательное заземления традиционно балладного пафоса.

Примеры:

«За горами, за лісами»

За горами, за лісами

Танцювала Марияна з гусарами. (Двічі)

Вишли по ню отец і мац:

Мариянно, шварна панно, под додом спац! (Двічі)

Я не піду - идте сами,

Бо я буду танцювати з гусарами. (Двічі)

А в гусарів чорни очи,

Буду з ними танцювати до півночи. (Двічі)

Од півночи аж до рана

Зареклася Мариянна танцюваня... (Двічі)

Сказки

Сказка – повествование, в котором упоминаются выдуманные события или лица. Один из основных жанров народного творчества, эпическое, преимущественно прозаическое произведение волшебного, авантюрного или бытового характера устного происхождения с установкой на вымысел. В основе сказки - увлекательный рассказ о вымышленных событиях и явлениях, которые воспринимаются и переживаются как реальные. Сказки известны с древнейших времен у всех народов мира. Родственные с другими фольклорно-эпическими жанрами - сказаниям, сагами, легендами, преданиями, эпическими песнями, - сказки не связаны непосредственно с мифологическими представлениями, а также историческими лицами и событиями. Для них характерны традиционность структуры и композиционных элементов (завязки, развязки и др.), контрастная группировка действующих лиц, отсутствие развернутых описаний природы и быта. Сюжет сказки многоэпизодный, с драматическим развитием событий, сосредоточением действий на герое и счастливым концом.



Примеры:

Сказка «Кирило Кожум’яка»

Колись був у Києві якийсь князь, лицар, і був коло Києва змій, і щороку посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину.

Ото прийшла черга вже й до дочки самого князя. Нічого робить, коли давали городяни, треба й йому давати. Послав княвь свою дочку в дань змієві. А дочка була така хороша, що й сказати не можна. То змій її й полюбив. От вона до нього прилестилась та й питається раз у нього:

— Чи є,— каже,— на світі такий чоловік, щоб тебе подужав?

— Є,— каже,— такий — у Києві над Дніпром... Як вийде на Дніпро мочити кожі (бо він кожум'яка), то не одну несе, а дванадцять разом, і як набрякнуть вони водою з Дніпрі, то я візьму та й учеплюсь за них, чи витягне-то він їх? А йому байдуже: як поцупить, то й мене з ними трохи на берег не витягне. От того чоловіка тільки мені й страшно.

Князівна і взяла собі те на думку й думає, як би їй вісточку додому подати і на волю до батька дістатись? А при ній не було ні душі,— тільки один голубок. Вона згодувала його за щасливої години, ще як у Києві була. Думала-думала, а далі і написала до отця.

— От так і так,— каже,— у вас, тату, є в Києві чоловік, на ймення Кирило, на прізвище Кожум'яка. Благайте ви його через старих людей, чи не схоче він із змієм побитися, чи не визволить мене, бідну, з неволі! Благайте його, таточку, і словами, і подарунками, щоб не образився він за яке незвичайне слово! Я за нього і за вас буду довіку богу молитися.

Написала так, прив'язала під крильцем голубові та й випустила у вікно. Голубок злинув під небо та й прилетів додому, на подвір'я до князя. А діти саме бігали по подвір'ї та й побачили голубка.

— Татусю, татусю! — кажуть.— Чи бачиш — голубок від сестриці прилетів!

Князь перше зрадів, а далі подумав-подумав та й засумував:

— Це ж уже проклятий ірод згубив, видно, мою дитину!

А далі приманув до себе голубка, глядь, аж під крильцем карточка. Він за карточку. Читає, аж дочка пише: так і так. Ото зараз покликав до себе всю старшину.

— Чи є такий чоловік, що прозивається Кирилом Кожум'якою?

— Є, князю. Живе над Дніпром.

— Як же б до нього приступитись, щоб не образився та послухав?

Ото сяк-так порадились та й послали до нього самих старих людей. Приходять вони до його хати, відчинили помалу двері зо страхом та й злякались. Дивляться, аж сидить сам Кожум'яка долі, до них спиною, і мне руками дванадцять кож, тільки видно, як коливає отакою білою бородою! От один з тих посланців: «Кахи!»

Кожум'яка жахнувся, а дванадцять кож тільки трісь! Обернувся до них, а вони йому в пояс:

— От так і так: прислав до тебе князь із просьбою...

А він і не дивиться: розсердився, що через них та дванадцять кож порвав.

Вони знов давай його просити, давай його благати. Стали навколішки... Шкода! Просили-просили та й пішли, понуривши голови.

Що тут робитимеш? Сумує князь, сумує і вся старшина.

— Чи не послати нам іще молодших?

Послали молодших — нічого не вдіють і ті. Мовчить та сопе, наче не йому й кажуть. Так розібрало його за ті кожі.

Далі схаменувся князь і послав до нього малих дітей. Ті як прийшли, як почали просити, як стали навколішки та як заплакали, то й сам Кожум'яка не витерпів, заплакав та й каже:

— Ну, для вас я вже зроблю. Пішов до князя.

— Давайте ж,— каже,— мені дванадцять бочок смоли і дванадцять возів конопель!

Обмотавсь коноплями, обсмолився смолою добре, взяв булаву таку, що, може, в ній пудів десять, та й пішов до змія.

А змій йому й каже:

— А що, Кирило? Прийшов битися чи миритися?

— Де вже мириться? Битися з тобою, з іродом проклятим!

От і почали вони биться — аж земля гуде. Що розбіжиться змій та вхопить зубами Кирила, то так кусок смоли й вирве, що розбіжиться та вхопить, то так жмуток конопель і вирве. А він його здоровенною булавою як улупить, то так і вжене в землю. А змій, як вогонь, горить,— так йому жарко, і поки збігає до Дніпра, щоб напиться, та вскочить у воду, щоб прохолодиться трохи, то Кожум'яка вже й обмотавсь коноплями і смолою обсмоливсь. Ото вискакує з води проклятий ірод, і що розженеться проти Кожум'яки, то він його булавою тільки луп! Що розженеться, то він, знай, його булавою тільки луп та луп, аж луна йде. Бились-бились — аж курить, аж іскри скачуть. Розігрів Кирило змія ще лучче, як коваль леміш у горні: аж пирхає, аж захлинається, проклятий, а під ним земля тільки стогне.

А тут у дзвони дзвонять, молебні правлять, а по горах народ стоїть, як неживий, зціпивши руки, жде, що то буде! Коли ж зміюка — бубух! Аж земля затряслась. Народ, стоячи на горах, так і сплеснув руками: «Слава тобі, господи!»

От Кирило, вбивши змія, визволив князівну і віддав князеві. Князь уже не знав, як йому й дякувати. Та вже з того-то часу і почало зваться те урочище в Києві, де він жив, Кожум'яками.


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 7; Нарушение авторских прав


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Историческая песня | Легенды. История жанра легенды
lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2019 год. (0.013 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты