Форма державного устрою.

Форма устрою – це структурний елемент форми держави, який характеризує способи організації державної влади відповідно до територіального поділу та принципів здійснення влади.

Тому дана категорія характеризує:

- принципи поділу територій;

- характер управлінської функції держави;

- можливість врахування інтересів національних меншин;

- взаємовідносин між центральними та місцевими органами влади.

Форма устрою поділяється на: прості (унітарні) та складні держави.

Проста держава – це різновид форми устрою, який характеризується повною політичною єдністю.(Польща, Чехія, Сербія, Іспанія, Італія, Молдова, Румунія, Хорватія).

В основному законі унітарна форма державного устрою у багатьох випадках фіксується у вигляді відповідного визначення держави. Унітарність також встановлюється й за змістом положень конституції, присвяченій територіальній організації держави. Зокрема, унітарну форму державного устрою засвідчують положення, які визначають адміністративно-територіальний устрій держави.

Території унітарної держави притаманна якість своєрідної внутрішньої єдності. Це означає, що її частини мають статус адмінімтративно-територіальних одиниць. У свою чергу, адміністративно-територіальні одиниці є територіальною базою для здійснення державних функцій, матеріальною основою організації влади у відповідних частинах єдиної державної території.

Особливості простої за формою устрою держави:

- це єдина структура державного апарату;

- повноваження Президента, Уряду, Парламенту поширюються на всю територію держави;

- діяльність вищих органів влади не обмежується діяльністю органів місцевого самоврядування;

- всі адміністративні одиниці мають рівний статус та положення відповідно до центральних органів;

- адміністративні одиниці не мають політичної самостійності. Вони трактуються як територіальні автономії і називаються так званими «політичними» одиницями;

- існує єдине громадянство, грошова система, судова система, яка функціонує на засадах матеріального та процесуального права;

- існує одноканальна система податків.

Наступним різновидом держави за формою державного устрою є складні держави. До різновидів складних держав відносять: федерацію, конфедерацію, співдружність, співтовариство та протекторат.

Федерація – складна союзна держава, яка характеризується наявністю суб’єктів, що мають обмежений суверенітет.

За будь-яких умов поняття території федеративної держави пов’язане з державним суверенітетом і об’єктивно відмінне від поняття території суб’єкта федерації.

Територія федерації не завжди є сукупністю або сумою територій тільки суб'єктів. У складі багатьох федеративних держав наявні такі адміністративно-територіальні одиниці, як федеральні території (Австралія, Індія, Канада) і федеральні або столичні, округи (Аргентина, Бразилія, Мексика, Нігерія, Пакистан, США).В Австралії, Індії відповідні одиниці не розрізняють: столиця віднесена до федеральних територій.

Статус федеральних територій зазвичай зумовлений більш низьким, порівняно з суб’єктами федерації, рівнем соціально-економічного розвитку. У федеральному окрузі локалізовані і функціонують вищі органи держав. Створення таких округів засвідчує рівність у статусах різних суб’єктів федерації.

Федеральні території та федеральні (столичні) округи є особливими адміністративно-територіальними одиницями, виокремити як частини території самої федерації. Вони існують поза системами адміністративно-територіального устрою суб’єктів федерації, встановленими самими суб’єктами. Особливий характер федеральних територій і федеральних округів полягає також у певній політичній значузщості їх статусу. Таку значущість підтверджує той факт, що в Аргентині, Бразилії, Мексиці, Нігерії федеральні округи представлені у верхній палаті парламенту, причому в Аргентині і Бразилії відповідне представництво є кількісно рівним з представництвом суб’єктів федерації. В Індії федеральні території мають власні законодавчі органи, хоча їх компетенція є порівняно обмеженою. Характерно, що у процесі державного розвитку федеральні території іноді набували статус суб’єкта федерації (Бразилія, Індія).

Ознаки федеративної за формою устрою держави:

- територія федерацій складається з територій суб’єктів, які мають назву провінцій (Канада), штатів (США), земель (Австрія), еміратів (ОАЕ);

- федерація та її суб’єкти є учасниками міжнародних відносин;

- суб’єкти федерації мають обмежений суверенітет, частину якого вони на підставі договору передають федерації;

- існує дворівнева система державного апарату (апарат федерації і апарат її суб’єктів);

- можливість суб’єкта мати право на власну конституцію та інші нормативно-правові акти, які визначають особливості адміністративно-територіального поділу та адміністративно-територіальних утворень і повинні відповідати конституції та нормативно-правовим актам федерації;

- наявність двопалатного парламенту (однак парламент Венесуели, Коморських островів, Судану є однопалатними);

- наявність подвійного громадянства (громадянство союзу та громадянство суб’єктів федерації);

- система нормативно-правових актів будується на принципі ієрархічної підпорядкованості, де враховується відповідність актів суб’єктів федерації загальнофедеративним актам;

- наявність у кожного суб’єкта федерації самостійної судової системи;

- наявність двоканальної системи податків.

Основними різновидами федерацій є:

1) Територіальні федерації, суб’єкти яких є територіальними утвореннями, що не мають політичної самостійності та можливості виходу з федерації (США).

2) Національні федерації, що характеризуються національно-політичним характером, тобто її суб’єкти відрізняються за складом населення і називаються за основою нацією (Бельгія) та можливістю виходу з федерації в односторонньому порядку.

3) Національно-територіальні – федерації, що поєднують риси національної та територіальної (Канада)

Наступним різновидом федеративної за формою устрою держави є конфедерація – це організоване, тимчасове об'єднання держав, що утворюється на договірній основі з метою виконання певних завдань.

Особливості конфедерації:

- відсутність спільної для всієї країни єдиної території;

- кожна з держав зберігає свою самостійність;

- нормативної основою створення є договір;

- наявність нормативно закріпленої мети створення конфедерації, досягнення якої є підставою для перетворення цієї держави в іншу форму;

- наявність спільних органів, які вирішують спільні для конфедерації питання і утворюються шляхом представництв, але рішення цих органів не мають обов’язкового характеру для суб’єктів конфедерації, які можуть відмінити їх дію на своїй території;

- наявність спільних фінансових засобів, які формуються добровільно в тих розмірах, що передбачені угодою;

- кожен із суб’єктів конфедерації в міжнародних відносинах виступає самостійно.

Наступним різновидом федеративної за формою устрою держави є співдружність – це організоване об’єднання держав, що характеризується наявністю ознак та певним ступенем однорідності.

Ознаки співдружності:

- основою формування є міжнародний договір (статут, декларація);

- суб’єкти повністю зберігають самостійність і кожен із них є самостійним суб’єктом міжнародних відносин;

- суб’єкти об’єднання є незалежними та суверенними державами;

- наявність наддержавних органів, що створюються на добровільній основі з метою координації дій суб’єктів (Європейський суд з прав людини, Рада Європи);

- наявність спільних фінансів, що утворюються на основі добровільного відрахування, в розмірах, які кожна із держав учасниць вважає за доцільне;

- наявність спільних нормативно-правових актів, що регламентують спільну діяльність держави та приймаються главами держав;

- це наявність об'єднаних ознак, серед яких виділяють спільні економічні, правові, культурні, релігійні питання (прикладом є СНД, Британська співдружність).

Наступним різновидом федеративної за формою устрою держави є співтовариство (наприклад, Європейське економічне співтовариство) – це організаційне об’єднання держав, що створюється з метою надання економічної допомоги, спрощення візових митних режимів.

Особливості співтовариства:

- основою створення є міждержавна угода, яка визначає взаємодію держав в межах цього об'єднання;

- наявність наддержавних органів, що формуються шляхом представників держав-учасниць, але з врахуванням квот;

- порядок вступу держави та виходу з товариства здійснюється лише за наявності згоди інших держав-учасниць співтовариства;

- наявність спільного бюджету, який забезпечує економічну взаємодопомогу держав;

- наявність спільних органів, що мають політичний характер і здійснюють управлінські функції в межах держави;

- основною метою створення співтовариства є спрощення візових режимів між державами учасницями і надання економічної допомоги розвинутим державам.

Протекторат – особлива форма міжнародного союзу, що характеризується особливою формою взаємодії між метрополіями та колоніями. При цьому одна із держав, яка була колишньою метрополією бере на себе зобов'язання підтримувати менш розвинуту державу як з політичної так і економічної точки зору. А минула колонія зобов'язується проводити власну політику лише у відповідності з інтересами інших держав, що створює їй міжнародну протекцію. Тобто держава над якою встановлено протекцію лише формально зберігає ознаки державності. До того ж ці ознаки взагалі зникають, якщо протекторат встановлюється в односторонньому порядку.