Переяслівська Рада 1654 р., її політико-правові наслідки для України.

Переяслівська рада мала більш декларативний характер, тому що не мала ніякої юридичної сили. Б. Хмельницький на цій раді змалював вкрай тяжкий стан України, і висловив думку, що єдиним порятунком буде піддатися під захист сильної держави.

Отже, наслідком Переяслівської ради була згода учасників Переясліської ради “під царя московського православного” іти.

Тому, згодом, був підписаний українсько-московський договір 1654 р., згідно якого Росія обіцяла протекцію царя над Україною.

56. Політико-правове значення розподілу України на Правобережну та Лівобережну (XVII ст.)

Міжусобиці та війни, які сталися після смерті Б.Хмельницького призвели до того, що територія вільної України була розірвана на дві частини: Правобережну та Лівобережну. Це був не тільки географічний поділ, а й політичний. Правобережжя опинилося під владою групи старшин, яка орієнтувалася на Польщу. Цей поділ став політичною реальністю, особливо він позначився у 1663 p. з обранням двох гетьманів — лівобережного (І.Брюховецького) та правобережного (П.Тетері).

Юридичне поділ був оформлений Андрусівським перемир'ям ЗО січня 1667 p., яке Польща та Росія уклали без участі України. В ньому спеціально застерігалося, що до Росії входить Лівобережна Україна, а Правобережжя — до Польщі. Запорізькій Січі судилося перебувати під владою Росії та Польщі

Андрусівська угода викликала гнів укр. народу, що призвело до повстання, що охопило як Лівобережжя, так і Правобережну Україну. Укр. народ виступив і проти панування Польщі і проти Московської держави. Андрусівське перемир’я привело до посилення протурецьких. Настроїв у середовищі козацької старшини.

57. Які норми Конституції Пилипа Орлика (1710 р.) свідчать про незалежність судової влади?

Конституція Пилипа Орлика була підписана в 1710 р. Цей договір свідчив про намір укладачів поширити дію документа на територію всієї України і був першим конституційним актом в Україні. Конституція мала чітку систему і складалася з преамбули та 16 параграфів, де сформульовані головні принципи побудови держави.

Суд мав діяти незалежно, оскільки гетьман "не повинен карати сам, із власної ініціативи і помсти, але таке правопорушення - і умисне й випадкове - має підлягати розгляду Генерального Суду, який і повинен підкоритися, як переможений законом."

Тобто, найважливіша людина в державі не має права на самовільне судочинство. У документі сформульовано засади незалежності СУДУ, який має підкорятися лише закону.