Селі — це паводки з великою концентрацією ґрунту, мінеральних часток, каміння, уламків гірських порід (від 10-15 до 75% об'єму потоку).

«Сель» (сайль) — з арабської - бурхливий потік, тобто за зовнішнім виглядом селевий потік — це шалено вируюча хвиля висотою з п'ятиповерховий будинок, яка мчить ущелиною з великою швидкістю. Селі виникають у багатьох країнах — у деяких районах Індії та Китаю, Туреччини та Ірану, в гірських районах Північної та Південної Америки, Кавказу, Середньої Азії та Казахстану. В Україні селеві потоки трапляються в Карпатах та Криму.

За складом твердого матеріалу, який переносить селевий потік, їх можна поділити на:

- грязьові (суміш води з ґрунтом при незначній концентрації каміння, об'ємна вага складає 1,5-2 т/куб.м,);

- грязекам'яні (суміш води, гравію, невеликого каміння, об'ємна вага — 2,1-2,5 т/куб.м);

- водокам'яні (суміш води з переважно великим камінням, об'ємна вага — 1,1-1,5 т/куб.м.

У Карпатах найчастіше трапляються водокам'яні селеві потоки невеликої потужності, у Середній Азії — грязьові потоки.

Швидкість селевого потоку зазвичай становить 2,5 -4,5 м/с, але під час прориву заторів вона може досягати 8-10 м/с і більше. Небезпека селів не тільки у їхній руйнівній силі, а й у раптовості їх появи. Засобів прогнозування селів на сьогодні не існує, оскільки наука точно не знає, що саме провокує початок сходження потоку. Однак відомо, що необхідні дві основні передумови - достатня кількість уламків гірських порід і вода. Разом з тим, для деяких селевих районів встановлені певні критерії, які дозволяють оцінити вірогідність виникнення селів.

Засоби боротьби з селевими потоками досить різноманітні: будівництво гребель, каскаду запруд для руйнації селевого потоку, стінок для закріплення відкосів тощо.

А ось яких запобіжних заходів повинен вжити кожний:

• покинути небезпечну зону; повідомити владі про наявність ознак наближення селю;

• у місцях підвищеної небезпеки пересуватися з дуже уважно;

• вжити заходів обережності, кинувши попередньо декілька камінчиків у небезпечну скелю, щоб переконатися, чи є вже перші ознаки селю, що насувається;

• дізнатися про існування спеціальних планів щодо захисту людей, для того, щоб бути готовим брати участь у їхньому виконанні. Надавати допомогу людям, які потрапили в селевий потік, використовуючи дошки, палки, мотузки та інші засоби; виводити людей з потоку в напрямку його руху, поступово наближаючись до краю.

ПОВЕНІ

За даними ЮНЕСКО, від повеней у XX ст. загинуло 9 млн. осіб. Недарма в народі кажуть, що найстрашніші для людини це вода і вогонь. Повені завдають і великих матеріальних збитків — в деяких країнах до 50% їх національного прибутку. Тільки за рік збитки у всьому світі становлять мільярди доларів. Збитки від повеней зростають. Суттєвим фактором, який сприяє зростанню збитків від повеней, є техногенний вплив на природне середовище. Йдеться, передусім, про вирубування лісів. Кількість повеней зростає також зі збільшенням кількості міст.

Повінь — це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені завдають великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв. Значні, до катастрофічних, повені відбуваються на морських узбережжях, в тому числі і в помірних широтах. Зазвичай вони пов'язані з циклонами, штормовими вітрами, рідше з вулканічною діяльністю та землетрусами (цунамі). Найчастіше затоплення узбереж спостерігається в країнах північно-західної Європи (Англія, Бельгія, Голландія, Німеччина). Руйнування спричинені не тільки морськими хвилями, які сягають 3-4 і більше метрів заввишки, але й значними повенями, пов'язаними з виходом рік з берегів. Території затоплення досягають декількох десятків кілометрів завширшки й сотень завдовжки.

Значного лиха завдають людству цунамі — велетенські хвилі, які викликають підводні землетруси. Висота цих хвиль досягає 20 м. Хвилі все знищують на своєму шляху й затоплюють великі території. До небезпечних районів, які потерпають від цунамі, належать Японія, Філіппіни, острови Індонезії (узбережжя островів Ява, Суматра).

Повені періодично спостерігаються на більшості великих річок України: Дніпрі, Дністрі, Прип'яті, Західному Бузі, Тисі та ін. На невеликих річках та в районах, де взагалі немає визначених русел повені формуються внаслідок зливових опадів. Повені, викликані нагоном води, виникають переважно внаслідок сильних вітрів на пологих ділянках узбережжя Азовського та Чорного морів і небезпечні вони передусім своєю раптовістю, висотою хвилі та високим підйомом води.

Наслідки повеней:

• затоплення шаром води значної площі землі; ушкодження та руйнування будівель та споруд;

• ушкодження автомобільних шляхів та залізниць;

• руйнування обладнання та комунікацій, меліоративних систем;

• загибель свійських тварин та знищення врожаю сільськогосподарських культур;

• вимивання родючого шару ґрунту;

• псування та нищення сировини, палива, продуктів харчування, добрив тощо;

• загроза інфекційних захворювань (епідемії); погіршення якості питної води;

• загибель людей.

Від надійного та завчасного прогнозування повені залежить ефективність профілактичних заходів і зниження збитків. Основними заходами боротьби з повенями є: насадження лісозахисних смуг, оранка ґрунту поперек схилу, збереження узбережних смуг рослинності, терасування схилів, регулювання паводкового стоку за допомогою водосховищ, влаштування дамб, розчищення та заглиблення окремих ділянок русла ріки, руйнування криги вибухами за 10-15 днів до початку льодоходу, а також ландшафтно-меліоративні заходи.

Запобіжні заходи після попередження про можливість повені

- отримавши попередження про затоплення, необхідно відключити воду, газ, електроприлади, закрити усі двері і вікна та вийти в небезпечне місце — на височину (попередньо);

- якщо повінь розвивається повільно, необхідно перенести майно (ковдри, чоботи, теплий і практичний одяг, енергетично цінні і дитячі продукти харчування (шоколад, вода, молоко), документи і цінні речі у вологостійких пакетах) на дах або горище;

- для того щоб залишити місця затоплення, можна скористатися човнами, катерами та всім тим, що здатне утримати людину на воді (колоди, бочки, автомобільні камери, пусті закриті пластикові пляшки тощо);

- постаратися зібрати усе, що може знадобитись: плавзасоби, рятувальне коло, мотузки, східці, сигнальні засоби;

- якщо є небезпека опинитися у воді, то до прибуття допомоги варто зняти взуття і звільнитися від важкого і тісного одягу;

- наповнити сорочку і штани легкими плаваючими предметами (м'ячики, порожні закриті пластмасові пляшки і т.п.);

- використовувати столи, автомобільні шини, запасне колесо, рятувальні пояси, щоб утриматися на поверхні;

- стрибати у воду тільки в останній момент, коли немає більше надії на порятунок.

До прибуття допомоги дотримуйтесь таких правил безпеки: не вживайте продукти харчування, які забруднені повеневою водою, не пийте не переварену воду, не торкайтесь до намоклих електроприладів.

За перебування під час повені у полі, лісі - необхідно виходити на підвищені місця. Якщо такої можливості немає, потрібно залазити на дерево, використовувати усі предмети, здатні утримувати людину на воді - дошки, дерев'яні двері, бочки і т.д.

Якщо Ви знаходитесь у воді.Опинившись у воді, спочатку скиньте взуття та важкий одяг, потім стабілізуйте дихання, для цього переверніться на спину або згрупуйтеся на животі, пригнувши коліна до грудей. Якщо є можливість, схопіться за перший ліпший предмет і пливіть за течією, намагаючись зберігати спокій. Буде добре, якщо на нього можна вилізти і використовувати як пліт. З холодної води намагайтеся вибратися протягом 3 хвилин, оскільки через 5 хвилин можуть початися судоми. Плисти до цілі слід не проти течії, а під кутом до неї, тому що буде зносити течією.

СНІГОВІ ЛАВИНИ

Снігові лавини виникають так само, як і інші зсувні зміщення. Сили зчеплення снігу переходять певну межу, і гравітація викликає зміщення снігових мас вздовж схилу. Великі лавини виникають на схилах 25-60° через перевантаження схилу після значного випадіння снігу, частіше під час відлиги, внаслідок формування в нижніх частинах снігової товщі горизонту розрихлення.

Причини сходження снігових лавин:

- перенапруження снігового покрову; - різкий порив вітру;

- звукова хвиля; - різка зміна метеорологічних умов.

Рухаючись зі швидкістю майже 200 км/год, лавина спустошує все на своєму шляху. Небезпека руйнівної сили лавини полягає ще в тому, що сніговий вал жене поперед себе повітряну хвилю, а повітряний таран більш небезпечний, ніж удар снігової маси — перевертає будинки, ламає дерева, контузить і душить людей. Така хвиля повітря мало чим відрізняється від викликаної вибухом великої бомби, сила її удару досягає до 200 т/м².

Існує пасивний та активний захист від лавин. Пасивний захист полягає у невикористанні лавинонебезпечних схилів або встановленні на них загороджувальних щитів. Активний захист передбачає обстріл лавинонебезпечних схилів, що спричиняє сходження невеликих, безпечних лавин, запобігаючи таким чином накопиченню критичних мас снігу.

Правила поведінки під час сходження снігової лавини. Ніколи не ризикуйте в горах, відразу після сильного снігопаду не пересувайтеся схилами із нахилом понад 30 градусів. Підкоряйте схили на можливо більшій висоті, переміщайтеся рано вранці з великою обережністю. Носіть із собою електронні пошукові прилади. Одержуйте інформацію про лавини із спеціальних бюлетенів.

У разі сходження лавини намагайтеся сховатися під скелею, за стовбуром великого дерева, ляжте на землю обличчям вниз і охопіть голову руками (для захисту від ударів каменів і шматків льоду), захистіть ніс і рот, щоб не задихнутися полою одягу.

Якщо вас захопило сніговою лавиною:

- необхідно зробити все, щоб опинитись на її поверхні (звільнитись від вантажу, намагатись рухатись вверх, рухи як при плаванні);

- якщо це не вдається, то потрібно намагатися закрити обличчя курткою, щоб створити повітряну подушку (сніговий пил потрапляє в ніс і рот — людина задихається);

- коли ви закінчили пересуватися, спробуйте звільнити простір перед носом і грудьми;

- щоб визначити у якому напрямку просуватися, необхідно розтопити у руці сніг і простежити за напрямком падіння краплі, відповідно, рухатися треба у зворотному напрямку;

- починайте тілом розсовувати сніг навколо себе і поступово рухайтеся вгору, на повітря, переміщаючи сніг під ноги і утоптуючи його;

- включіть сирену або радіоприймач для подачі сигналу рятувальникам про ваше місцезнаходження

- не панікуйте, вірте, що допомога прийде;

- заощаджуйте сили, щоб не так швидко витрачати кисень; переборіть бажання заснути.

- вирушаючи в гори, необхідно мати при собі лавинні мотузки яскравого кольору; мотузку намагатися викинути на поверхню, щоб завдяки мотузці людину, яка потрапила в снігову лавину, могли знайти.

УРАГАНИ

Вітри можуть бути руйнівними і набагато небезпечнішими від багатьох стихій.

Для вимірювання сили вітру використовують 12-бальну шкалу Ф.Бофорта, що розподіляє їх залежно від швидкості переміщення. Вітер силою в 9 балів відповідає швидкості від 20 до 24 м/с, руйнує старі будівлі, зриває дахи з будівель і називається штормом. Шторми найнебезпечніші на морських узбережжях та в гирлах великих річок, шторм жене величезні хвилі висотою понад 10 м. Ці хвилі заливають узбережжя і руйнують все, що не зруйнував вітер.

Якщо швидкість вітру досягає 32 м/с, то це — ураган. Ураганами називають також тропічні циклони, які виникають в Тихому океані поблизу узбережжя Центральної Америки. На Далекому Сході і в районах Індійського океану урагани (циклони) мають назву тайфунів. Діаметр урагану може досягати 900 км, а швидкість обертання повітряних мас доходить до 500 км/год, в цьому і полягає його руйнівна сила.

У центрі кожного тропічного циклону утворюється область дуже низького тиску з високою температурою. Це і є «око тайфуну». Його діаметр 10-30 км. Швидкість вітру в тропічному циклоні до 400 км/год. Коли ураган наближається до узбережжя, він жене поперед себе величезні маси води. Штормовий вал, який супроводжується зазвичай зливами і смерчами, шалено налітає на узбережжя і нищить усе живе.

Сьогодні існують сучасні методи прогнозування ураганів. Кожне підозріле скупчення хмар, де б воно не виникало, фотографується метеорологічними супутниками з космосу, літаки метеослужби летять до «ока тайфуну», щоб отримати точні дані. Ця інформація закладається в комп'ютери, щоб розрахувати шлях і тривалість урагану та заздалегідь сповістити населення про небезпеку.

Дуже небезпечним явищем є смерчі, вони трапляються частіше, ніж урагани й тайфуни. Щорічно в Америці спостерігається близько 900 смерчів, які там називають торнадо. Найчастіше це стихійне лихо трапляється на території штатів Техас і Огайо, де від нього гине в середньому 114 осіб на рік.

Смерчі утворюються тоді, коли стикаються дві великі повітряні маси різної температури і вологості, до того ж в нижніх шарах повітря тепле, а в верхніх — холодне. Тепле повітря, зазвичай, піднімається вгору й охолоджується, а водяна пара, яка міститься в ньому, випадає дощем. Але коли збоку починає дути вітер, котрий відхиляє вбік потік теплого повітря, що піднімається вгору, то виникає вихор, швидкість якого досягає 450 км/год.

Смерч спричиняє: нищення будівель, пожежі, руйнування різноманітної техніки, вихрові рухи повітряних потоків смерчу здатні піднімати машини, потяги, мости тощо. І водночас смерчі здатні на дивні речі. В одному місці вихор підняв у повітря будинок з трьома його мешканцями, повернув його на 360° і опустив на землю без жодного ушкодження.

Трапляються смерчі і в Україні, південні смерчі спостерігаються на Чорному та Азовському морях.

Деякі правила поведінки під час ураганів:

- отримавши повідомлення про ураган, необхідно щільно зачинити двері, вікна;

- з дахів та балконів забрати предмети, які при падінні можуть при падінні травмувати людину;

- в будівлях необхідно триматися подалі від вікон, щоб не отримати травми від осколків розбитого скла;

- найбезпечнішими місцями під час урагану є підвали, сховища, метро та внутрішні приміщення перших поверхів цегляних будинків;

- коли ураган застав людину на відкритій місцевості, найкраще знайти укриття в западині (ямі, яру, канаві);

- ураган може супроводжуватись грозою, необхідно уникати ситуацій, при яких збільшується ймовірність ураження блискавкою: не стояти під окремими деревами, не підходити до ліній електропередач тощо.

ШТОРМИ

Запобіжні заходи після штормового попередження. Отримавши повідомлення про ураган, необхідно щільно зачинити двері, вікна, слухові вікна і люки на горищах, а великі вікна і вітрини закрити дошками. З дахів та балконів необхідно забрати предмети, які при падінні можуть при падінні травмувати людину. Скло вікон заклеїти смугами паперу або тканини. Потрібно створити невеликі запаси води, харчових продуктів, лікарських засобів. Радіоприймачі і телевізори потрібно тримати увімкненими і слідкувати за повідомленнями. Загасити вогонь у пічках (іскри можуть призвести до пожеж).

БУРЕВІЇ

Правила поведінки під час буревію. В будівлях необхідно триматися подалі від вікон, щоб не отримати травми від осколків розбитого скла. Найбезпечнішими місцями під час урагану є підвали, сховища, метро та внутрішні приміщення перших поверхів цегляних будинків. Не можна виходити на вулицю відразу після ослаблення вітру, тому що через декілька хвилин пориви вітру можуть повторитись.

Якщо Ви знаходитесь на відкритому просторі.Під час бурі на відкритій місцевості краще всього перечекати її у рові, ямі, яру: необхідно лягти на дно заглибини і щільно притиснутись до землі. Якщо Ви опинилися на вулиці, намагайтеся сховатися у ближній будівлі, підвалі або канаві. Рухайтесь по можливості боком до вітру, прикриваючи обличчя від піску та бруду. Ураган може супроводжуватись грозою, тому необхідно уникати ситуацій, за яких збільшується ймовірність ураження блискавкою: не стояти під окремими деревами, не підходити до ліній електропередач тощо.

Правила поведінки під час снігових заметів та буранів.Потрібно обмежити усіляке пересування, особливо в сільській місцевості, і завчасно підготуватися до негоди: запастися продуктами, водою; загерметизуйте житлові приміщення – це допоможе зберегти тепло і зменшити витрату палива.

Під час буранів уникайте виходити на вулицю, не випускайте з будинку дітей. Для переходів в інші будівлі і приміщення користуйтеся протягнутими до них мотузками, інакше ви можете збитися убік і замерзнути. Почувши недалеко крик про допомогу, прив'яжіть до поясу довгий мотузок (другий кінець прикріпіть до дверей) і рухайтеся по колу, поступово розмотуючи мотузок, до виявлення людини, що заблукала.

Якщо буран застав вас у дорозі (в автомобілі), подавайте звукові і світлові сигнали, повісьте на жердину (на антену) шматок яскравої тканини. Не покидайте автомобіль, якщо не впевнені, що знайдете поряд допомогу. Постарайтеся не заснути при включеному двигуні – можна отруїтися вихлопними газами.

Правила поведінки під час грози. Якщо Ви знаходитесь на відкритому просторі,негайно слід позбутись усіх металевих предметів, які є на вас чи при вас: лопати, сокири, ножі, браслети, навіть годинники - покладіть у захищеному місці далі від себе. Ні в якому випадку не користуйтесь мобільним телефоном, відомі випадки, коли саме він притягував блискавку.

Не можна ховатися біля одиноких дерев, зупинятися на галявині та біля водоймищ, не рекомендується під час руху притулятися до скель і відвислих стін. Не ховайтеся у невеликих спорудах, хатинах, будинках, наметах, і особливо серед острівців дерев, краще в такому випадку затаїтись у якомусь заглибленні. Бігти до сховища слід нешвидко і злегка пригнувшись, а не випростаним у весь зріст - розряди контактують із вищими точками, якою і може бути людська голова.

Перебуваючи у сховищі, ноги тримайте вкупі, тим самим звузивши площу можливого ураження розрядом. Не лягайте на землю, а краще сядьте, злегка нагнувши голову, аби вона не була вище предметів, які довкола вас. Якщо відчули у схованці, що оточуючі вас предмети або частина споруд, скажімо, паркан, наче дзижчать чи якось відлунюють, негайно поміняйте схованку, яка стала небезпечною.

Якщо вас двоє чи більше - не скупчуйтесь в укритті разом, а ховайтеся поодинці - можливе ураження блискавкою спричинить трагедію одному, а не всім, бо розряд, як відомо, перебігає через контакт людських тіл. Навіть під час невеликої або ж короткочасної грози негайно припиніть прогулянку на велосипеді або верхи на коні - веломашину поставте подалі від себе, а коня прив'яжіть, бажано не до високого дерева і не до металевого стовпа чи паркану.

Якщо гроза застала вас у човні на річці, або ви плавали у цей час, то найбезпечніше вибратися з води на берег, а якщо це неможливо, то намагайтеся сидіти у човні нерухомо, витягши весла, а вплав слід добиратися повільно, спокійно, не розмахуючи руками.

Якщо Ви знаходитесь у приміщенні,негайно зачиніть всі кватирки, вікна, двері, бо протяги можуть "затягти" сюди блискавку. Перебувайте подалі від вікон, де можливі протяги, електроприладів, труб, взагалі будь-якого металевого начиння.

Вимкніть усі електричні предмети (комп’ютер, телевізор, радіо тощо). Загасіть електричні світильники. Утримайтеся дзвонити по телефону, але якщо це необхідно - то зробіть це одразу ж після чергового грозового розряду, швидко використавши невеличку паузу до наступного розряду

У квартирах не користуйтеся водогоном; не слід умиватися над раковинами або ваннами, в жодному разі не митися у ваннах, негайно припинити це при перших спалахах блискавиць чи ударах грому.

Якщо Ви опинилися біля кульової блискавки,не робіть різких рухів, потрібно завмерти на місці.

ПРИРОДНІ ПОЖЕЖІ

Причинами виникнення пожеж є недбала поведінка людей з вогнем, порушення правил пожежної безпеки, природні явища (блискавка, посуха). Відомо, що 90% пожеж виникає з вини людини і тільки 7-8% спричинені блискавками.

Під час пожеж вигорає родючий шар ґрунту, який утворювався протягом тисячоліть. Після пожеж у гірських районах розвиваються ерозійні процеси, а в північних — відбувається заболоченість лісових земель. Основними видами пожеж як стихійних лих, які охоплюють великі території (сотні, тисячі, мільйони гектарів), є ландшафтні пожежі — лісові і степові.

Лісові пожежі поділяють на низові, верхові, підземні. За інтенсивністю горіння лісові пожежі поділяються на слабкі, середні, сильні.

Лісові низові пожежі характеризуються горінням сухого трав'яного покрову, лісової підстилки і підліску без захоплення крон дерев. Швидкість руху фронту низової пожежі становить від 0,3-1 м/хв (слабка пожежа) до 16 м/хв (сильна пожежа), висота полум'я — 1-2 м, максимальна температура на кромці пожежі досягає 900°С.

Лісові верхові пожежі розвиваються, зазвичай з низових і характеризуються горінням крон дерев. При швидкій верховій пожежі полум'я розповсюджується з крони на крону з великою швидкістю, яка досягає 8-25 км/год, залишаючи деколи цілі ділянки незайманого вогнем лісу. При стійкій верховій пожежі вогнем охоплені не тільки крони, а й стовбури дерев. Полум'я розповсюджується зі швидкістю 5-8 км/год, охоплює весь ліс від ґрунтового шару до верхівок дерев. Підземні пожежі виникають як продовження низових або верхових лісових пожеж і розповсюджуються по шару торфу, який знаходиться на глибині 50 см. Горіння йде повільно, майже без доступу повітря, зі швидкістю 0,1-0,5 м/хв, виділяється велика кількість диму і утворюються прогари (пустоти, які вигоріли). Тому підходити до осередку підземної пожежі треба обережно. Горіння може тривати довго, навіть взимку під шаром ґрунту. Степові (польові) пожежі виникають на відкритій місцевості, де є суха пожухла трава або збіжжя, яке дозріло. Вони мають сезонний характер і частіше бувають влітку, рідше навесні й практично відсутні взимку. Швидкість їх розповсюдження може досягати 20-30 км/год.

Основними заходами боротьби з лісовими низовими пожежами є:

• засипання вогню землею;

• заливання водою (хімікатами);

• створення мінералізованих протипожежних смуг;

• пуск зустрічного вогню.

Гасити лісову верхову пожежу складніше, її гасять шляхом створення протипожежних смуг, застосовують воду і пускають зустрічний вогонь. Степові (польові) пожежі гасять тими ж засобами, що і лісові.

Гасіння підземних пожеж здійснюється в більшості випадків двома заходами. При першому заході навколо торф'яної пожежі на відстані 8-10 м від її краю копають траншею глибиною до мінералізованого шару ґрунту або до рівня ґрунтових вод і заповнюють її водою. При другому заході влаштовують навколо пожежі смугу, яка насичена розчинами хімікатів.

Правила поведінки під час природних пожеж.Не панікуйте та не приймайте поспішних, необдуманих рішень. Не тікайте від полум’я, що швидко наближається, у протилежний від вогню бік, а рухайтеся крайкою полум’я проти вітру , закривши голову і обличчя одягом. Якщо втекти від пожежі неможливо, то вийдіть на відкриту місцевість або галявину, ввійдіть у водойму або накрийтесь мокрим одягом і дихайте повітрям біля самої поверхні землі, - воно тут менш задимлене, рот і ніс при цьому прикривайте одягом чи шматком будь-якої тканини. Гасити полум’я невеликих низових пожеж можна, забиваючи його гілками листяних порід дерев, заливаючи водою, закидаючи вологим ґрунтом та затоптуючи ногами. Під час гасіння пожежі не відходьте далеко від доріг, просік, не випускайте з виду інших учасників гасіння пожежі, підтримуйте з ними зв’язок за допомогою голосу. Будьте обережні у місцях горіння високих дерев, вони можуть упасти і травмувати вас. Особливо будьте обережні у місцях торф’яних пожеж, вважайте, що там можуть створюватися глибокі вирви, тому рухайтеся, за можливості, перевіряючи палицею глибину шару, що вигорів. Після виходу із осередку пожежі повідомте місцеву адміністрацію та пожежну службу про місце, розмір та характер пожежі.