Класифікація пожеж, причини виникнення їх в закладах охорони здоров’я

Удосконалення шляхів управлянні охороною праці та безпеки життя громадян – одна з найбільш важливих справ для усіх інститутів державної влади. У зазначеному аспекті проблеми пожежної безпеки не є винятком.

Добре відомо, що пожежі є однією з найбільш руйнівних сил, і там, де не створено надійного заслону вогню, там ці сили набирають значення національного лиха.

Пожежі та вибухи серед причин надзвичайних ситуацій посідають надзвичайно важливе місце у світі, де протягом року реєструється понад 5 млн. пожеж. Безпосередньо від пожеж гине понад 60 000 осіб.

В Україні щорічно виникає більше 50 тис. Пожеж: тобто, кожна сота пожежа в світі виникає в Україні.

Отже, втрати від вогню незчислені. Цілком зрозуміло, що правильні і ефективні заходи протипожежної охорони і пожежної безпеки вимагають точних знань і вмінь не тільки від фахівців-пожежників та посадових осіб, але й від усіх людей.

Пожежа за своєю фізико-хімічною суттю є процес неконтрольованого горіння. При горінні відбувається процес окислення горючої речовини. Оксидником частіше всього виступає кисень повітря.

Горючі речовини різноманітні за своїм агрегатним станом і здатністю до оксидування. Більшість із цих речовин при нормальній температурі оксидується повільно. Але по мірі нагрівання швидкість реакції окислення різко збільшується. Тепло, що утворилось внаслідок реакції оксидування, створює умови для самостійного розвитку процесу горіння.

Отже, для виникнення пожежі необхідно одночасне поєднання трьох чинників: горючої речовини, кисню повітря (оксидника) та джерела загорання – своєрідного теплового імпульсу. Між іншим, горіння припиняється при зменшенні вмісту кисню в повітрі до 12-14%. Деякі гази та речовини (водень, сурма, окремі метали) горять у хлорі. Деякі речовини (торф, вугілля, сажа, промащене ганчір’я, пакля) здатні самозайматися при контакті з повітрям. Горючі речовини в суміші з окислювачем утворюють горючі суміші. Горючі суміші можуть бути твердими та газоподібними. Останні горять за певної концентрації та температурі (1,4–7,5% при 57–87^оС). Для твердих та рідких горючих речовин визначальною є температура.

Для вмілого і ефективного попередження пожеж необхідно чітко знати найбільш поширені причини пожеж на об’єктах народного господарства - на виробництві, в закладах культурно-соціальної сфери, вдома, а також характер їх розвитку та основні профілактичні заходи. Їх виконання дасть змогу забезпечити надійний протипожежний захист людей та об’єктів народного господарства.

У закладах охорони здоров’я, як і на промислових підприємствах та установах культурно-соціальної сфери (театри, кінотеатри, магазини, бібліотеки, школи, вузи, інші освітні та дитячі дошкільні заклади, ін.) виникнення пожеж у більшості випадків пов’язано з несправністю електроустановок різного призначення. Наприклад, несправність технологічного обладнання та контрольно-вимірювальних приладів, електрообладнання кухонь, навчальних майстерень, наочного приладдя, обладнання санітарно-гігієнічного призначення, лікувально-діагностична апаратура, освітлювальна техніка та ін. Пожежі можуть також виникати від розрядів статичної електрики, необережного поводження обслугову­ючого персоналу при користуванні відкритим вогнем, проведенні електрогазозварювальних або інших вогневих робіт.

Отже, горінням називається фізико-хімічна реакція окислення , яка супроводжується виділенням великої кількості тепла.

Загорання – виникнення горіння під впливом джерела запалювання.

Запалення – загорання, яке супроводжується полум’ям. Основними ознаками пожежі є вогонь, дим, полум’я, іскри.

Усі матеріали щодо здатності до горіння діляться на:

· неспалимі (вогнетривкі);

· помірно спалимі;

· спалимі.

Речовини, які мають підвищену вогнеспроможність, називаються вогненебезпечними (пожежонебезпечними, вибухонебезпечними).

За ступенем вогненебезпечності приміщень їх поділяють на п’ять категорій: А, Б, В, Г, Д. В основу класифікації покладені властивості використаних речовин та матеріалів при їх будівництві, оздобленні, інтер’єру, технологічних процесів, які в них проходять та ін.

Категорія

Приміщення Основні ознаки приміщень

А. Вогне- та вибухонебезпечні виробництва, у технологічних процесах яких використовують:

· горючі гази і пари, які мають нижню межу вибуховості до 10% об’єму повітря;

· рідини, які мають температуру спалаху пари до 28 ^оС;

· речовини, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем, повітрям, чи одне з одним.

Допоміжні приміщення, призначені для зарядження акумуляторів, майстерні з їх ремонту.

Б Вогне- і вибухонебезпечні виробництва, в технологічних процесах яких використовують:

· горючі гази, нижня межа вибухонебезпечності яких перевищує 10% об’єму повітря;

· рідини, які мають температуру спалаху 28 –61 ^оС;

· вогненебезпечні рідини, які зазнають нагрівання в умовах виробництва до температури спалаху і вище;

· горючі пил та волокна , нижня межа вибуховості яких 65 г/м3 та менше.

Приміщення спеціальних складів-холодильників (машинні відділення аміачних рефрижераторних установок, приміщення для зберігання аміаку та ін.

В Вогненебезпечні виробництва, в технологічних процесах яких використовують рідини з температурою спалаху пари вище 61 ^оС;

· горючі пил чи волокна, нижня межа вибуховості яких понад 65 г/м3 (до об’єму повітря);

· речовини, які здатні горіти при взаємодії з водою, киснем повітря чи одне з одним, а також тверді речовини і матеріали, які згорають.

Г Виробництва, на яких обробляють речовини, матеріали яких не горять, у розпеченому чи розплавленому стані з виділенням тепла, іскор та полум’я, а також із спалюванням твердого, рідкого чи газоподібного палива.

Д Виробництва, де обробляють та зберігають речовини і матеріали, що не згорають у холодному стані(наприклад, призначені для зберігання виробів із металу і скла).

За вогнестійкістю будівлі та споруди поділяються на п’ять ступенів:

Ступені Характеристика будівель та споруд

1 Будинки з природних та штучних кам’яних матеріалів, бетону, залізобетону, з використанням листових плитових негорючих матеріалів;

2 Те саме, але в перекриттях використовується незахищені сталеві конструкції.

3 Те саме, але в перекриттях використовуються дерев’яні конструкції, захищені малогорючими плитовими матеріалами.

4 Будинки з несучими та стінними конструкціями з деревини, захищені від впливу вогню та високих температур штукатуркою чи іншими матеріалами.

5 Будинки без вимог щодо меж вогнестійкості та меж поширення вогню.

Як свідчать дані статистики, 90% пожеж виникають з вини людини, 7-8% – від блискавок, 2-3% – з інших причин. Найбільш частими причинами пожеж є:

1. несправності опалювальних систем та неправильне користування ними;

2. несправності електрообладнання і порушення правил експлуатації;

3. необережне поводження з вогнем і нагрівальними приладами;

4. паління у недозволених місцях;

5. самозаймання і самозапалювання горючих речовин;

6. неправильне зберігання паливно-мастильних матеріалів;

7. блискавки, розряди статичної електрики, вибухи пари, газів, тощо;

8. використання спеціальних запалювальних засобів.

У відповідності до трьох складових процесу горіння основні способи гасіння пожеж також грунтуються на трьох принципах, спрямованих на забезпечення:

· зниження температури горючої речовини до рівня нижче температури її запалювання;

· зниження концентрації кисню повітря у зоні горіння до 14-15%;

· припинення доступу пари і газів горючої речовини (більшість горючих речовин при нагріванні переходить у газо- чи пароподібний стан).

Для припинення горіння використовуються:

· вода у вигляді струменю чи у розпиленому вигляді;

· водяна пара при концентрації 35% об’єму повітря в приміщенні;

· повітряно-механічна піна;

· інертні щодо горіння гази (вуглекислота, вуглекислий газ, тощо);

· порошкові суміші (сода, пісок, флюси та їх суміші;

· пожежні покриви із брезенту і азбесту.

¨ ¨ ¨ ¨ ¨