Зміст та побудова інструкцій

2.1. Назва інструкції повинна бути короткою, інструкція повинна бути персоніфікованою. Наприклад: «Посадова інструкція начальника цеху № 1 Вербового Івана Миколайовича».

2.2. Посадова інструкція повинна містити такі розділи: – «Загальні положення»; – «Завдання та обов’язки»; – «Права»; – «Відповідальність»; – «Повинен знати»; – «Кваліфікаційні вимоги»; – «Взаємовідносини (зв’язки) за професією, посадою».

2.3. У розділі «Загальні положення» наводяться дані про сутність, особливості і мету робіт, порядок укладення та припинення трудового до­говору, класифікаційні критерії, визначальні ознаки спеціальності й спеціалізації, додаткові відомості про посаду, професію тощо.

2.4. Розділ «Завдання та обов’язки» розкриває зміст робіт, які має ви­конувати працівник.

2.5. У розділі «Права» визначаються і наводяться делеговані праців­никові правові засоби, за допомогою яких забезпечується виконання по­кладених на нього завдань та обов’язків.

2.6. У розділі «Відповідальність» вказуються показники особистої відповідальності за виконання робіт, а також переліки результатів, яких необхідно досягти працівникові у процесі професійної діяльності за вка­заною посадою або професією.

2.7. У розділі «Повинен знати» наводяться відповідно до кваліфі­каційної характеристики вимоги до знань, умінь, майстерності працівника, а також додаткові вимоги, викликані реальними умовами виробництва.

2.8. У розділі «Кваліфікаційні вимоги» наводяться норми, які стосу­ються рівнів освіти, кваліфікації, досвіду, спеціалізації, достатніх для по­вного якісного виконання робіт за посадою.

2.9. У розділі «Взаємовідносини (зв’язки) за професією, посадою» розкриваються взаємовідносини та зв’язки з іншими працівниками у під­розділі і за його межами, умови заміщення у разі відсутності тощо.

2.10. Посадові інструкції, поряд з роботами, що внесені до складу відповідного розділу кваліфікаційних характеристик професій, повинні містити вимоги щодо:

– раціональної та ефективної організації праці на робочому місці;

– дотримання норм технологічного процесу;

– забезпечення працездатного стану машин, механізмів, обладнання і показників надійності виробничої або функціональної системи за пара­метрами якості продукції (послуг), продуктивності, матеріальних і вар­тісних витрат на виготовлення продукції (надання послуг);

– вжиття заходів щодо попередження відмов технологічних систем і виникнення браку;

– сприяння ефективній діяльності виробничих і функціональних си­стем вищих рівнів (дільниці, відділу, іншого підрозділу, установи, ор­ганізації в цілому);

– знання і виконання вимог нормативних актів з охорони праці і на­вколишнього середовища, правила безпечного поводження з устаткуван­ням, машинами, механізмами, використання засобів колективного та індивідуального захисту;

– вжиття заходів для поліпшення умов праці, передбачених трудовим та колективним договорами і правилами внутрішнього трудового розпо­рядку.

– попередження виникнення і усунення наслідків природних і техно­генних аварій та катастроф (пожежі, аварії, повені тощо).

2.11. Посадові інструкції для керівників усіх рівнів відповідно до їх компетентності повинні містити вимоги щодо:

– розробки директивних та керівних матеріалів, що створюють мож­ливості для майбутнього розвитку;

– впровадження нормативних та інструктивних матеріалів, що забез­печують умови для удосконалення організації виконання робіт і управ­ління підрозділами;

– відповідальності за налагодження ефективних виробничих (служ­бових) взаємовідносин і зв’язків між працівниками;

– стеження за дотриманням вимог посадових інструкцій;

– аналізу стану виконання планів, організації робіт, виконавської майстерності працівників, задоволення вимог замовників;

– відповідальності за якість порівняльних показників для визначен­ня відповідності планових завдань виконаним роботам.

– удосконалення форм винагородження та заохочення працівників відповідно до їх професійних та ділових якостей, складності та умов праці, результатів господарської діяльності підприємства;

– застосування методів оцінювання результатів управлінських рі­шень (стратегічне планування, визначення цілей і пріоритетів, раціональ­не використання ресурсів виробництва тощо);

– накопичення інформації від замовників, постачальників та парт­нерів з метою поліпшення якості робіт;

– відповідальності за формування на виробництві, у сфері послуг освітнього та кваліфікаційного рівнів, необхідних для успішного вико­нання працівниками робіт;

– постійного впровадження заходів щодо навчання та розвитку працівників, мотивації до досягнення високих економічних результатів;

– створення необхідних умов для успішного ведення робіт, особливо з виготовлення нових виробів (надання нових послуг), поширення їх на товарні ринки (ринки послуг), встановлення партнерських відносин з постачальниками, споживачами та конкурентами;

– впровадження світового досвіду і передової вітчизняної практики організації виробництва (робіт).