Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах

Умовно вантажно-розвантажувальні роботи поділяються на три групи:

а) ручні роботи;

б) роботи з допомогою механізмів і пристроїв (лебідки, блоки, домкрати, візочки та ін..);

в) роботи з допомогою машин і механізмів (крани, ліфти, автонавантажувачі та ін..);

Вантажно-розвантажувальні роботи за ступенями небезпеки поділяються на чотири групи:

1. мало небезпечні (метали, лісо- і будматеріали);
2. небезпечні з огляду на великі габаритні розміри;
3. пилові та гарячі (цемент, крейда, вапно, асфальт);
4. небезпечні (предмети та речовини, які при транспортуванні, вантажно-розвантажувальних роботах і зберіганні можуть стати причиною вибуху, пожежі або пошкодження транспортних засобів, будівель і споруд, загибелі, каліцтва, отруєння, опіків, опромінення або зварювання людей і тварин).

За масою одного місця вантажі поділяються на категорії:

- масою менше 30кг, а також сипкі і дрібно сипучі;

- масою від 30 до 500кг;

- масою понад 500кг.

Особливих заходів слід дотримуватись при транспортуванні небезпечних речовин, які поділяються на дев’ять класів:

1 – вибухові речовини;

2 – гази;

3 та 4 – легкозаймисті рідини , речовини та матеріали;

5 – окислювальні речовини;

6 – отруйні та інфекційні речовини;

7 – радіоактивні;

8 – їдкі та корозійно-активні речовини;

9 – інші.

На упаковці із небезпечним вантажем, крім стандартного маркування, повинні бути знаки небезпеки. Знак має форму квадрата, який окантований чорною рамкою, повернутий на кут і поділений на два однакові трикутники. У верхньому трикутнику наносять символ небезпеки. У іншому кутку нижнього трикутника робиться надпис про небезпечність вантажу. Під ним можуть бути нанесені написи про заходи обережності.

Небезпеки при вантажно-розвантажувальних роботах виникають по таких причинах або обумовлені такими факторами:

1. можливість випадкового наїзду крана або вантажу, який він переміщає на обладнання, яке вантажить в приміщеннях де працює кран;

2. випадкове падіння вантажу (при неправильній його обв’язці чи зачепленні);

3. травмування обслуговуючого персоналу неогородженими рухомими частинами механізмів;

4. ураження електричним струмом внаслідок пошкодження ізоляції обладнання крана;

5. падіння і травми обслуговуючого персоналу, який знаходиться на мості крану, на підкранових шляхах.

Причини травмування при роботі в.-р. механізмів і машин:

- відсутність спеціального навчання та інструктажів;

- використання тросів, які не відповідають розрахованому навантаженню;

- невідповідність схеми строповки;

- зношення деталей вище допустимої норми;

- неправильна подача сигналів;

- неполадки гальмівних систем;

- незадовільна фіксація механізмів;

- спадання линви із зачеплення.

До підйомно-транспортних машин відносять транспортувальні і вантажопідіймальні машини.

До вантажопідіймальних машин відносять підіймачі та крани.

Серед підіймачів найбільш поширені: ліфти, електро- та автонавантажувачі.

Вантажопідйомні крани: баштові, козлові, мостові, крани-балки, лебідки.

Всі вони відносяться до засобів із підвищеною ступінню небезпеки.

Додаткові приспосіблення до цих пристроїв/механізмів: ланцюги, линви, канати, стропи, захвати.

Ватажонопідйомні механізми обладнані приладами і пристроями безпеки. До приладів і пристроїв безпеки відносяться:

а) кільцеві вимикачі;

б) обмежувачі вантажопідйомну (автоматичне вимкнення, якщо вантаж перевищує 10%);

в) вказівники вантажопідйомну;

г) автоматичні сигналізатори небезпечної напруги;

д) противоугіннні пристрої;

е) обмежувач та вказівник підіймання стріли;

ж) обмежувач висоти підіймання гака;

з) обмежувач повороту башти;

к) обмежувач пересування крана;

л) показник нахилу (нахиломір);

м) гальма (стопорні, спускні);

н) звуковий сигналізатор небезпечного наближення до ЛЕП.

Для кріплення вантажу використовують:

- линви із стального дроту;

- линви (канати) із прядива або коноплі;

- линви (канати) бавовняно-паперові;

- линви (канати) синтетичні;

- ланцюги.

Заборонено використовувати линви, в яких виробіток досягає >40%.

Вантажопідйомні механізми підлягають обов’язковому технічному огляду:

а) частковому – 1 раз в рік;

б) повному – 1 раз в три роки.

Вантажопідйомні механізми можуть підлягати позачерговому технічному оглядові, який буває тільки повним у випадках:

- при монтажі на новому місці;

- після реконструкції;

- після ремонту металевих частин;

- після заміни механізму підйому, несучих тросів та ін..;

- після заміни гака (статичне випробування).

На вантажопідйомних механізмах і приспосібленнях повинна бути металева табличка, на якій вказується завод виготов ник, вага, дата випуску, порядковий номер, регістр №, інвентарний №, граничнодопустиме навантаження і дата випробувань. Вантажопідйомний механізм випробовують на спеціальних заводах і над ними встановлений технічний нагляд, який здійснюється органами Державного департаменту нагляду ОП України. При повному технічному огляді перевіряють роботу всіх механізмів.

Повний технічний огляд складається із:

- візуального огляду;

- статичного і динамічного випробувань.

Візуальний огляд включає перевірку на відповідність крана паспортним даним, та перевірку особливо важливих елементів системи.

Статичне випробування – призначене для перевірки міцності в цілому елементів крана, рівноваги його. Кран навантажується вантажем, який перевищує на 25% максимальне навантаження. Вантаж підіймають на 100-200мм і втримують 10хв. перевірка на відсутність залишкової деформації.

Динамічне випробування – проводиться масою вантажу на 10% більшою норми і перевіряється дія механізмів і гальм.

Результат огляду заносять в паспорт на кран із вказанням дати наступного огляду.

З’ємні вантажозахватні пристрої також проходять випробовування масою ваги на 25 % > вантажопідіймальної. Терміни і періоди їх оглядів:

- траверси – 1 раз в 6 місяців;

- тара, кліщі – 1 раз в 6 місяців;

- стропи – 1 раз в 10 днів.

До експлуатації вантажопідйомної техніки допускаються Люди не молодші 18 років, які пройшли медогляд і спеціальну підготовку (навчання), здали іспити. Після іспити видається посвідчення:

- для крановика – з фотографією;

- для стропальника – не обов’язково.

Повторення знань 1 раз у 12 місяців.

Роботи стрілових кранів біля ЛЕП проводяться тільки по наряду-допуску у 2-х екземплярах (>30) підписаних керівником підприємства. Відповідальне лице знаходиться від початку до кінця робіт. Відповідальних людей назначають із числа ІТП – 3-4 лиця.

1-а - особа, яка відповідає за безпечну експлуатацію вантажопідйомних механізмів;

2-а - особа, яка відповідає за зберігання машин у сприятливому стані, йому підпорядковується весь обслуговуючий персонал, який має відношення до експлуатації (крановики, електромонтери, ремонтники);

3-а – особа, яка відповідальна за безпечне виконання робіт по переміщенню вантажів кранами.

Всі ці особи здають іспити і отримують посвідчення із наказом до початку роботи (1 раз в три роки).

Вантажі піднімаються за визначені місця.

Гаки використовуються обов’язково із запобіжними замками. На стропах є (петля) зашморг або спеціальні стежки.

Забороняється:

а) підіймати вантаж, який примерз, засипаний або якщо він знаходиться у нестабільному положенні;

б) піднімати вантаж із людьми і не можна залишати вантаж у підвішеному стані.