КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВАНині Україна вибирає модель свого розвитку. Такою моделлю може бути соціальна держава. М. Грушевський, роздумуючи про місце України серед інших європейських країн, вважав, що її майбутнє — у побудові соціально відповідальної держави. Соціальна держава передбачає наповнення її функціонування соціальним змістом. Соціальність у широкому розумінні зводиться до наявності у суспільстві умов для нормального, цивілізованого життя і діяльності людини, яка усвідомлює, що вона може реалізувати себе тільки у середовищі людей, завдяки їм, у системі людських зв'язків і взаємовідносин. Основна функція соціальної держави — забезпечення суспільного блага, суспільної користі. Лише ті державні устрої, підкреслював Арістотель, які виходять із принципу загальної користі, є правильними. Отже, соціальна держава — цс правильна, гуманістична держава людей і для людей. Критерієм правильності є ступінь розвитку людських контактів, якість спілкування людей. Становлення соціальної держави було відповіддю на запити громадянського суспільства. Цей процес розкрив Н. Боббіо у праці "Майбутнє демократії". Він відобразив наявність потреб у різних верств населення і необхідність їх реалізації. Так, коли право голосу мали тільки власники, природно, вони вимагали від політичної влади здійснення основної функції — захисту власності. Коли правом голосу почали користуватися неграмотні, вони боролися за створення безплатних шкіл. А коли право голосу одержали ті, хто не має власності, а володіє тільки власною робочою силою, то перед державою ставилася вимога захисту від безробіття, соціального забезпечення у випадку хвороби, старості, піклування про материнство, надання можливості одержати житло за доступними цінами. Так утворилася соціальна держава, держава соціальної демократії. Однак концепція соціальної держави має своїх противників. Так, німецький політолог В. Вебер зазначає, що принципи соціальної держави вступають у суперечність з принципами правової держави, мовляв, правова держава грунтується на автономії і відповідальності індивідів за свою долю, а соціальна держава позбавляє індивіда того й іншого, інтегрує його в систему задоволення колективних потреб. Перша грунтується на свободі індивіда, економічній і духовній свободі, друга — на зрівнялівці. На його думку, соціальна і правова держава — поняття, які виключають одне одного. У реальному житті існує певний зв'язок між правовою та соціальною державою. Це виявляється у тому, що вихідним пунктом концепції правової і соціальної держави є індивід, вільний громадянин. Якщо мета правової держави — захист свободи і прав індивідів, то мета соціальної держави — забезпечення його гідного існування. А тому їхні основи повинні гармонійно поєднуватися. Теоретиками соціальної держави були М. Годе, А. Браун (США), М. Бонетті (Франція), Г. Ріттер, А. Мейер (Німеччина), К. Соле (Іспанія), Н. Боббіо (Італія). В їхніх працях визначені основні інститути такого суспільства: солідарна ринкова економіка, соціальна демократія, соціальна етика. Солідарна ринкова економіка передбачає створення сприятливих умов включення до ринкових відносин усіх верств населення на мікроекономічному рівні, через малі підприємства, сімейний бізнес, надомне підприємництво. Соціальна демократія — це складна суспільна система, що зв'язує воєдино громадянське суспільство із властивими йому елементами самоврядування з правовою державою, в якій забезпечується широке представництво народу в управлінні справами суспільства. Соціальну демократію характеризує також значна децентралізація адміністративних функцій, активізація діяльності муніципальних органів, інститутів громадянського самоврядування. Одна із функцій такого режиму суспільного життя полягає у ліквідації "соціальної порожнечі", подоланні відчуження людей від влади. Для соціальної демократії типовою є тенденція до створення розгалуженої мережі кооперативних форм соціального життя, такої ж мережі профспілкових об'єднань, всіляких клубів, територіальних спільностей, що охоплюють значну частину населення. Наприклад, у Швеції дев'ять із десяти громадян входять до однієї з таких організацій. Суспільство повинно виконати значну роботу щодо створення добробуту для окремої людини, невеликої групи, встановлення оптимальних пропорцій між соціально "великим" і соціально "малим". Це завдання покликана розв'язати соціальна етика, специфічна система моральних норм і принципів. Істотною характеристикою соціальної етики є її орієнтація на досягнення згоди за будь-яких умов. Взаємодія, а не боротьба, культура згоди, а не психологія сутички — суть соціальної етики. Соціальна етика визнає наявність конфронтуючих інтересів, їх розбіжність, але вона виходить з того, що не існує перепон, які б виключали можливість узгодження таких інтересів, їх взаємодію. Соціальна етика визнає автономне право кожної людини бути особистістю, захищати свою гідність. Важлива функція соціальної етики — сприяти розв'язанню конфліктних ситуацій, забезпечувати в суспільстві громадянський мир, злагоду. Отже, концепція соціальної держави містить в собі значний потенціал подальшого вдосконалення соціального життя, розкриває труднощі в його реалізації. Соціальна держава має об'єктивні межі, вихід за які може дати зворотний результат. Розширення соціальних гарантій і захисту може призвести до зниження ефективності економічної, підприємницької діяльності, зруйнувати традиційні стимули до праці. В основі благоденства держави повинно бути високоорганізоване і діяльне громадянське суспільство, особиста зацікавленість кожного громадянина у результатах власної праці. Тимчук
|