Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Антикріпосницький і національно-визвольний характер народної війни




Читайте также:
  1. A) объект, характеризующийся именем, значением и типом
  2. CASE-средства. Общая характеристика и классификация
  3. Frac34; Характеристики: Рецепти і Витрата.
  4. I група (загальна характеристика отрут
  5. I. Общая характеристика
  6. I. Общая характеристика возрастного развития
  7. I. Общая характеристика образовательного учреждения
  8. I. Общая характеристика общеобразовательного учреждения.
  9. II. Краткая характеристика основных групп (отделов) водорослей и их отдельных представителей.
  10. II. ПЕРЕЛІК ОЗНАК, ЯКІ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ОБ’ЄКТИ КЛАСИФІКАЦІЇ, СМИСЛОВИХ ЗНАЧЕНЬ ОЗНАК І ЇХ КОДОВИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ДЕРЖАВА І ПРАВО УКРАЇНИ У ПЕРІОД НАРОДНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ 1648-1654 рр.

Антикріпосницький і національно-визвольний характер народної війни

 

З початку народно-визвольної війни проти Речі Посполитої навесні 1648 р. розпочався період відродження Української держави. Передували воєнним подіям 1648-1654 рр. виступи окремих розрізнених рухів різних соціальних груп проти польського феодального панування в Україні. Першими піднялись козаки-“виписчики”, яких у 1591-1593 рр. очолив К.Косинський, а у 1594-1596 рр. – С.Наливайко. Найвизначнішим було селянсько-козацьке повстання 1637-1638 рр. під проводом Я.Острянина (Остряниці), яке було жорстоко придушене, а багато його учасників страчені, та прийнято “Ординацію війська Запорізького реєстрового” 1638 р., за якою козацький реєстр було скорочено до 6 тис.чол., ліквідовано виборність гетьмана і вищої старшини, які надалі мали призначатись, і старшинами було призначено польських шляхтичів, діяльність реєстрового козацького війська повністю контролювалась польськими комісарами.

Тож напередодні війни загострились соціально-економічні, політичні і національно-релігійні суперечності. Війна українського народу за рушійними силами і суттю була антикріпосницькою, антифеодальною, а за політичною спрямованістюнаціонально-визвольною. Повстання у Середньому Подніпров`ї розпочалось під час збирання феодальних повинностей у населення, реєстрове козацтво підтримало повстанців і, невдоволене порядками, введеними у Запорізькій Січі “Ординацією війська Запорізького реєстрового”, та домагаючись відновлення усіх своїх прав і вольностей, перейшло на бік керівника визвольного руху Зіновія-Богдана Хмельницького*, вихідця із сім`ї українського православного дрібного шляхтича, високоосвіченого та обдарованого полководницькими і дипломатичними здібностями. Невдовзі повстання охопило всю Україну – Лівобережжя, Подніпров`я, Правобережжя, Східну Галичину, Волинь, Прикарпаття. Селяни розгромлювали маєтки землевласників незалежно від їх національної приналежності і вірування, виганяли місцеву владу, знищуючи притому документи, які засвідчували кріпосницький стан чи економічну залежність селян, королівські грамоти, інвентарі маєтків, орендні листи тощо. Повстанці називали себе козаками і відмовлялись виконувати феодальні повинності. Селянство стало великим бойовим резервом поповнення загонів повстанців.



Особливо антифеодальний характер війни проявився після укладення Зборівського договору 1649 р., який передбачав утворення у межах Речі Посполитої автономної території з Київського, Брацлавського (Полтавщина, частина Поділля і Волинь) і Чернігівського воєводств; ця територія перебувала під владою козацького гетьмана, мала власне військо, урядові повноваження на ній надавались лише православним шляхтичам, на ній не могло розміщуватись коронне військо та проживати жиди і єзуїти, а Київський митрополит отримував місце у польському Сенаті, а також проголошувалась загальна амністія і спеціальна амністія для шляхтичів-учасників козацького повстання. Поза тим, за договором над рядовим козацтвом і більшістю селян знову нависла загроза відновлення магнатсько-шляхетського гніту – чисельність козацького реєстру обмежувалась до 40

_______________________

* Богдан Хмельницький (1595-1657) – навчався в єзуїтській колегії у Львові, у 1620 р. брав участь у польському поході на турків, у якому потрапив у полон, визволившись з якого, служив у козацькому реєстровому війську;у 1637 р. був військовим писарем, а у 1638 р. був призначений Чигиринським сотником. У 1646 р.Чигиринський підстароста Чаплінський за відсутності Хмельницького напав на його родовий маєток – хутір Суботів біля Чигирина, пограбував його, жорстоко побив його малолітнього сина, внаслідок чого той помер, та забрав його другу нешлюбну дружину шляхтянку Єлену, а невдовзі взагалі заволодів його маєтком. Хмельницький, який домагався судового захисту і навіть клопотав до польського короля Володислава, врешті був заарештований і ув`язнений у Черкаську в`язницю наприкінці 1647 р., звідки йому допоміг втекти його кум – Черкаський полковник Станіслав Кричевський; і Хмельницький подався у Запорізьку Січ, де вже у січні 1648 р. сформував повстанський козацький загін.



тис.чол. (та фактично їх було у кілька раз більше) і воно мало проживати лише на території 3 воєводств, а селяни, які не потрапили до козацького реєстру, знову переходили у підданство до своїх власників, яким мусіли відбувати панщину;вигнана з українських земель королівська адміністрація поверталась на колишні місця і польським панам передавались їхні маєтки в Україні. Тому повстанці покидали військо,

полковники якого визнали умови Зборівського договору, і поповнювали полки, очолені вихідцями із селянства, які не підписались під договором. Селяни Подніпров`я, не сприйнявши умов договору, в деяких районах повстали, і Б.Хмельницькому загрожувала “Чорна Рада” за укладення Зборівського договору, тож він був змушений наказати старшинській адміністрації придушити повстання силою і покарати винних у порушенні миру;і лише небезпека нового вторгнення магнатсько-шляхетських військ на звільнену територію змусила гетьмана до терпимості до селянських виступів.



Попри селянство, у визвольній війні брали участь козацтво, міське населення і козацька старшина, щоправда, переслідуючи різну мету, - селянство намагалось послабити або й скасувати феодально-кріпосницький гніт, рядове козацтво і міська біднота виступали проти посилення соціально-економічного гніту та загрози їх закабалення і закріпачення, українські шляхтичі і православне духовенство, які приєднались до повстанців, домагались відновлення і зміцнення своїх станових прав і привілеїв, козацька старшина намагалась використати ситуацію для збереження феодально-кріпосницьких відносин і встановлення власного повного економічно-політичного панування над підлеглими. Тож у ході війни траплялись соціальні конфлікти, які іноді переростали у збройні виступи проти українських феодалів, нової адміністрації та вимушених поступок польській короні Б.Хмельницького. Одне із найзначніших заворушень відбулось у лютому 1650 р. на Запоріжжі – повстанці навіть обрали нового гетьмана України Худолія, та цей виступ невдовзі було придушено, а Худолія страчено.

Поза тим, у ході війни соціальні верстви об`єднались проти єдиного ворога – іноземних поневолювачів - з метою створити власну православну національну державу, і визвольний рух переріс у загальнонародний, у якому брали участь представники 23 народностей, проживаючих в Україні, і навіть антифеодальні виступи польських селян зірвали у 1649 р. скликання посполитого рушіння проти України. Селяни становили не лише основу військової сили, а й були єдиними годувальниками українського суспільства у роки війни. На українських міщан покладалось матеріальне забезпечення ведення бойових дій, а православне духовенство ідеологічно обгрунтовувало справедливість визвольної боротьби українського народу проти католицької Польщі. Запорізьке і реєстрове козацтво та українська шляхта були ядром і передовою бойовою частиною українського війська. Запорізька Січ упродовж війни була центром підготовки військових кадрів, важливою тиловою базою повстанців, водночас залишаючись передовою заставою у боротьбі із ворожими зазіханнями кримських феодалів. У 1652 р. внаслідок воєнних дій Січ було перенесено на зручніше місце, де вона проіснувала до 1709 р. як Чортомлицька Січ.


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 8; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты