Система факторів забезпечення безпеки

‒ побудова системи воєнної безпеки має відбуватись відповідно до існуючих загроз та небезпек як національній безпеці в цілому, так і воєнній зокрема;

‒ єдність, взаємозв’язок і збалансованість усіх видів безпеки, зміна їх пріоритетності залежно від ситуації, що змінюється;

‒ пріоритет політичних:, економічних, інформаційних засобів забезпечення воєнної безпеки;

‒ підпорядкованість діяльності елементів системи воєнної безпеки держави Конституції і законам України;

‒ висунення реальних (за часом, ресурсами, силами і засобами) завдань;

‒ вжиття силових заходів (у тому числі і з використанням воєнної сили) виключно на основі норм міжнародного права, в суворій відповідності до чинного національного законодавства адекватно необхідності забезпечення реалізації національних інтересів;

‒ здійснення управління силами і засобами забезпечення воєнної безпеки відповідно до чинного законодавства із чітким розподілом компетенції між органами державної влади України і органами місцевого самоврядування;

‒ забезпечення цивільного демократичного контролю над Збройними силами України.

Викладач підкреслює, відповідно до Закону України "Про основи національної безпеки України" основними шляхами забезпечення воєнної безпеки є:

‒ прискорення реформування Збройних сил України та інших військових формувань з метою забезпечення їх максимальної ефективності та здатності забезпечувати реалізацію національних інтересів у будь-якій сфері життєдіяльності;

‒ перехід до комплектування Збройних сил України на контрактній основі;

‒ здійснення державних програм модернізації наявних, розроблення та впровадження новітніх зразків бойової техніки та озброєнь;

‒ посилення контролю за станом озброєнь і захищеністю військових об’єктів;

‒ активізація робіт з утилізації зброї;

‒ впровадження системи демократичного цивільного контролю над Збройними силами України;

‒ забезпечення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей;

‒ дотримання угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України; прискорення процесу делімітації та демаркації кордонів України;

‒ боротьба з організованими злочинними угрупованнями, в тому числі міжнародними, які намагаються діяти через державний кордон України в пунктах пропуску та виключній (морській) економічній зоні України;

‒ поглиблення транскордонного співробітництва з суміжними державами.

Окрім цього, з урахуванням аналізу існуючих і потенційних загроз та небезпек національній безпеці України доцільно окреслити й інші шляхи забезпечення воєнної безпеки:

‒ створення сприятливих зовнішньополітичних умов для оборони країни;

‒ визначення пріоритетних національних інтересів у області воєнної безпеки, комплексу політико-дипломатичних і інших невоєнних засобів і способів її забезпечення;

‒ здійснення розвідувальної і контррозвідувальної діяльності;

‒ організація військово-політичного і стратегічного керівництва обороною країни, збройними силами та іншими військами;

‒ формування безпекового законодавства у воєнній сфері;

‒ створення необхідної економічної і науково-технічної бази для надійної оборони;

‒ підготовка території країни до оборони;

‒ підтримка Збройних сил і інших силових структур, що залучаються до оборони, в стані високої боєздатності, бойової і мобілізаційної готовності до збройного захисту країни;

‒ розвиток воєнної науки і військового мистецтва;

‒ підготовка високопрофесійних кадрів у воєнній сфері;

‒ організація функціонування багаторівневої освіти для військовослужбовців;

‒ зміцнення і розвиток оборонно-промислового комплексу.

З метою аналізу можливих загроз, вироблення заходів, способів і засобів їх усунення, а також реалізації безпосереднього усунення виникаючих загроз в державі існує система, що здійснює збройний захист його інтересів. На дану систему покладаються наступні функції:

‒ виявлення і прогнозування зовнішніх і внутрішніх загроз усій системі національних інтересів, а також життєво важливим об’єктам воєнної безпеки;

‒ здійснення комплексу оперативних, тактичних і стратегічних заходів з їх попередження і нейтралізації;

‒ створення і підтримка в готовності сил і засобів забезпечення воєнної безпеки;

‒ управління силами і засобами забезпечення воєнної безпеки в повсякденних умовах і при надзвичайних ситуаціях;

‒ здійснення заходів щодо відновлення нормального функціонування об’єктів воєнної безпеки;

‒ участь у миротворчих місіях відповідно до норм міжнародного права;

‒ участь у заходах щодо забезпечення воєнної безпеки за межами країни на користь останньої, відповідно до укладених міжнародних договорів.

Викладач пояснює, що основними умовами формування системи воєнної безпеки є:

‒ необхідність безперервного прогнозування і аналізу воєнних небезпек (загроз) для існування особи, суспільства і держави;

‒ економічна можливість держави утримувати систему забезпечення воєнної безпеки;

‒ наявність у структурі держави збалансованих у своїй діяльності державних інститутів (законодавчих, виконавчих і судових);

‒ наявність координуючого органу функціонування всієї системи забезпечення воєнної безпеки (Ради Безпеки ООН).

Для реалізації життєво важливого завдання держави – захисту суверенітету і територіальної цілісності країни створюються сили, засоби й органи, здатні спільними зусиллями виконати це завдання, їх діяльність, об’єднана загальними цілями, завданнями і способами реалізації, базується на єдиній нормативній правовій базі і загальних принципах забезпечення національної безпеки, здійснюється в єдиному стратегічному стилі управління.

Сукупність цих сил, засобів і органів створює систему забезпечення воєнної безпеки України. Основна роль системи забезпечення воєнної безпеки в структурах державної влади і управління полягає в тому, що дана система повинна жорстко пов’язувати національні інтереси, цінності та цілі України з політичним курсом держави, різного роду загрозами воєнного характеру, а також формами і способами їх реалізації переважно політико-військовими і військовими методами.

Викладач звертає увагу студентів, що система забезпечення воєнної безпеки може мати зовнішній і внутрішній аспекти. З погляду зовнішнього аспекту це перш за все здатність Збройних сил України, інших військ, військових формувань і органів, воєнної інфраструктури та систем розвідувального, контррозвідувального, інформаційного та інших видів забезпечення стримати (запобігти) відкриту військову агресію проти України та її союзників.

З погляду внутрішнього аспекту це будівництво і розвиток такої воєнної організації держави, яка була б забезпечена реальними економічними можливостями країни. Система забезпечення воєнної безпеки охоплює практично всі області функціонування суспільства і держави, найважливішими з яких, на думку військових фахівців і науковців, є:

‒ власне військова область (питання вдосконалення воєнної організації держави, оборонного планування, оперативної і бойової підготовки військ і сил);

‒ військово-політична область (питання колективної регіональної, зокрема СНД, і глобальної безпеки; миротворчої діяльності);

‒ військово-економічна область (питання економічного і ресурсного забезпечення військового будівництва, підтримка життєдіяльності військ і сил на рівні, що забезпечує необхідний ступінь бойової готовності та боєздатності, питання формування військового бюджету й розподілу бюджетних коштів);

‒ військово-соціальна область (питання духовно-етичної підготовки населення до рішення оборонних задач, етико-психологічні проблеми військових колективів, соціальні проблеми військовослужбовців);

‒ військово-технічна область (питання розвитку фундаментальної науки на користь забезпечення оборони країни, пошукових і прикладних досліджень, базових військових технологій, питання створення, модернізації і утилізації зразків озброєння і воєнної техніки, підготовки спеціальних і науково-технічних кадрів);

‒ військово-технологічна область (питання розвитку базових військових технологій для вирішення оперативно-стратегія них, оперативних і оперативно-тактичних завдань – вдосконалення систем розвідки і управління військами і зброєю, розвідувально-ударних комплексів і т. д.);

‒ договірно-правова область (контроль над озброєнням і роззброєнням);

‒ область військово-технічної співпраці (питання експортного контролю, формування номенклатури експорту озброєння і воєнної техніки, система підготовки кадрів і інші види забезпечення);

‒ область нормативно-правового забезпечення військового будівництва (вдосконалення і розвиток нормативно-правової бази військового будівництва).

Система забезпечення воєнної безпеки забезпечує поєднання централізованого і децентралізованого управління силами і засобами відповідно до унітарного устрою України, чому відповідає чіткий розподіл повноважень між органами державної влади України, її суб’єктів і органами місцевого самоврядування.

Викладач підкреслює, що основу системи забезпечення воєнної безпеки складає воєнна організація держави.

Головним структурним елементом системи забезпечення воєнної безпеки е її управлінський компонент: найвищі органи державного й військового управління – Президент України, його Секретаріат, Рада національної безпеки і оборони України, Кабінет Міністрів України і підлеглі йому органи виконавчої влади.

Наступний найважливіший елемент системи забезпечення воєнної безпеки – силовий компонент, що включає в свій склад Збройні сили України, інші війська, військові формування і органи з відповідними системами управління і всебічного забезпечення.

Роль зовнішньополітичних структур в забезпеченні воєнної безпеки полягає в:

‒ пошуках шляхів ослаблення існуючих або виникаючих міждержавних суперечностей, загострення яких приводить до погіршення військово-політичної обстановки і зростання ступеня воєнної небезпеки;

‒ налагодженні і зміцненні дружніх зв’язків з державами, які могли б виступити в ролі союзників при агресії, яка може загрожувати Україні;

‒ локалізації виникаючих конфліктних ситуацій політичними методами.

Роль внутрішньополітичних структур у забезпеченні воєнної безпеки полягає в:

‒ ефективному проведенні в життя всіх законодавчих актів і рішень уряду з питань оборони країни, військово-патріотичної підготовки населення, забезпеченні успішного проведення заходів у області підготовки економіки і території країни у військовому відношенні;

‒ здійсненні на практиці соціальної і національної політики, яка сприятиме зміцненню і стабілізації миру.

У забезпеченні воєнної безпеки особливо великою є роль економічних структур. Економіка – головна база потужності держави. Від ЇЇ стану прямо залежить військовий потенціал, що відображає можливості держави містити й удосконалювати збройні сили, підвищувати їх боєздатність, поповнювати навченими кадрами, забезпечувати сучасною зброєю, військовою технікою і всіма видами постачання.

Значну роль в забезпеченні воєнної безпеки країни, особливо внутрішньої, відіграють правові структури, які мають розробляти проекти ефективних законодавчих актів і добиватися неухильного виконання прийнятих законів.

Система воєнної безпеки є складовою частиною системи національної безпеки. Також у першому питанні викладач надає коротку характеристику основним елементам системи воєнної безпеки. До основних елементів даної системи належать:

‒ Верховна Рада України,

‒ Президент України,

‒ Рада національної безпеки і оборони України,

‒ Кабінет Міністрів України,

‒ Міністерство оборони,

‒ Генеральний Штаб ЗС України,

‒ інші військові формування, утворені відповідно до закону,

‒ правоохоронні органи,

‒ інші центральні органи виконавчої влади,

‒ органи місцевого самоврядування,

‒ підприємства, установи та організації

‒ окремі громадяни.

Викладач робить висновки з 1-го питання: Під системою забезпечення воєнної безпеки, розуміється механізм, що перетворює прийняту державою стратегію у області воєнної безпеки на скоординовану діяльність конкретних відомств, організацій, громадських об'єднань і громадян на основі чинного законодавства по захисту суверенітету держави. Основу системи забезпечення воєнної безпеки складає воєнна організація держави.

Захист національних інтересів України передбачає діяльність з виявлення, попередження та усунення загроз національній безпеці в усіх важливих сферах життєдіяльності.

У 2-ому питанні групового заняття “Сутність і зміст політики воєнної безпеки України” викладач визначає сутність політики воєнної безпеки, місце і роль Збройних Сил України у забезпеченні воєнної безпеки, розкриває зміст воєнної безпеки.

Національна безпека держави– стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх загроз. Життєво важливі інтереси – сукупність потреб, задоволення яких надійно забезпечує існування і можливості прогресивного розвитку особи, суспільства і держави. Основні об’єкти безпеки: особа – її права і свободи; суспільство – матеріальні і духовні цінності; держава – конституційний лад, суверенітет і територіальна цілісність.

Викладач визначає, що основні елементи міжнародної і національної безпеки:політична, економічна, воєнна, технологічна, екологічна, гуманітарна та інші сфери діяльності.

Стратегія національної безпеки – наука і мистецтво використання національної могутності за всіх обставин з метою досягнення бажаного рівня і виду контролю над противною стороною шляхом загроз, грубої сили, побічного тиску, дипломатії хитрощів та інших можливих засобів, що забезпечують захист інтересів і досягнення мети національної без-пеки.У визначенні безпеки підкреслюється активний силовий аспект забезпечення захищеності національних інтересів.

Концепція воєнної безпеки – сукупність погоджених і офіційно прийнятих поглядів по захисту України від зовнішніх, а при деяких умовах і внутрішніх загроз, забезпечення незалежності, територіальної цілісності та політичної стабільності країни.

Викладач звертає увагу студентів, що у воєнній доктрині України називаються тільки завдання воєнної безпеки. Воєнна безпека охоплює основи воєнної політики, оборони, будівництва і розвитку Збройних Сил України.