Політичні засоби забезпечення національної безпеки

Викладач аналізує політичні засоби забезпечення національної безпеки. Військовий фактор важливий засіб безпеки. Успіх в реалізації сучасної концепції національної безпеки залежить від багатьох обставин і в тому числі від комплексного використання економічних, науково-технічних, політичних, соціальних, духовних і військових факторів. Зміна концептуальних основ політичного і воєнно-політичного мислення з об’єктивною необхідністю зажадала переосмислити місце і роль кожного з них, визначити їх взаємозв’язки.

Політичні засоби забезпечення міжнародної та національної безпеки – сукупність діяльності держави, що дозволяє без використання воєнно-насильницьких засобів забезпечити міцний і надійний мир, вирішити завдання відвернення війни і створення мирних умов для розвитку держави.

Структура політичних засобів складна і різноманітна. Існує система політичних засобів, що охоплює:

‒ По-перше, гуманістичність і прогресивність характеру панівних у масовій суспільній свідомості цінностей збереження миру і засобів досягнення безпеки. Гуманність, як один з складових елементів системи політичних засобів, допускає не тільки формування ідеалу захисту миру, але й формування комплексу науково обґрунтованих шляхів відвернення війн.

‒ По-друге, загальнополітична ситуація в світі, характер системи міжнародних відносин, глобальна розстановка і співвідношення політичних сил, визначальні організаційно-економічні, політичні (воєнно-політичні), науково-технічні, духовно-ідеологічні і гуманітарні відносини. Досягнутий рівень співвідношення сил в інтересах захисту миру формує основи певного політико-правового, морально-психологічного, організаційного механізму блокування війни. Об’єктивні умови визначають характер і результати будь-якої діяльності, що включені в систему політичних засобів.

‒ По-третє, власне політичні засоби, що виражаються в зовнішній політиці та дипломатії. Це ті конкретні засоби, методи, способи, що забезпечують розв’язання без використання насильства проблем у взаємовідносинах держав з приводу забезпечення миру і безпеки. Допускається формування міжнародно-правових норм, концепцій і конкретних програм боротьби за мир і роззброєння; укладення договорів і угод; політичні консультації та особисті контакти лідерів; конкретні практичні заходи по роззброєнню, встановленню контактів і взаємний контроль за ходом процесу роззброєння, сприятливий відкритості і встановленню довіри у воєнній сфері.

Особливе місце належить народній дипломатії. В структурі політичних факторів забезпечення безпеки виділяються:

‒ по-перше, характер, спрямування і результативність зовнішньополітичної діяльності;

‒ по-друге, політична вага, місце і авторитет держави в системі міжнародного співтовариства.

Політичні засоби забезпечення міжнародної та національної безпеки мають певну специфіку: широкі можливості їх ефективного використання для вирішення найскладніших проблем; складність, гнучкість і різноманітність застосування; діапазон політичних засобів надто широкий - від встановлення політичних контактів до глобальної зміни характеру політичної ситуації по всій системі світового співтовариства; інтегруючий і структурно-організуючий, по відношенню до інших засобів, характер; підвищення їх ролі в міжнародних-відносинах, що виражаються в тому, що знаходять дедалі більше прихильників серед широких мас громадськості, впливових політичних сил.

Структурно-змістовні особливості сучасної концепції безпеки прямо впливають на виявлення характеру взаємозв’язку політичних і військових засобів.

В сучасних умовах діалектика політичних і військових засобів має особливості:

‒ по-перше, пріоритет ненасильницьких засобів не виключає, а допускає використання в сучасних умовах військових засобів і військового механізму блокування війни;

‒ по-друге, успіх використання політичних і військових засобів залежить від їх комплексного застосування;

‒ по-третє, успіх реалізації військових засобів значно залежить від збройних сил. Збройні сили миролюбних держав - могутнє знаряддя відвернення війни.

В збереженні мира є їх функція і основна соціальна роль. І поки існує воєнна небезпека, збройні сили, розвиваючись в напрямку оборонної достатності, безпосередньо братимуть участь у підтриманні необхідних умов для розгортання сучасної моделі безпеки.

Викладач робить висновки з 2-го питання: Головне завдання політики воєнної безпеки в мирний період – попередження війни і зміцнення національної та міжнародної безпеки.

Викладач робить висновки з групового заняття: Забезпечення воєнної безпеки України є найважливішим напрямом діяльності держави. Головні цілі забезпечення воєнної безпеки – запобігання, локалізація і нейтралізація воєнних загроз України. Ці задачі вирішуються сукупністю сил, засобів і органів які створюють систему забезпечення воєнної безпеки України, а так же проведенням політики воєнної безпеки в мирний період.

Також викладач та визначає тему наступного заняття: Тема 6: «Воєнна політика України: сутність та основні напрями».