Поняття та історія створення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

В Україні вперше за роки незалежності запроваджено відкриті, прозорі процедури кадрового добору та відбору на посаду судді, відповідні Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Практика проведення цих процедур показала спроможність гарантувати ретельний з професійної точки зору відбір кандидатів на набуття статусу судді завдяки поетапному проходженню тестування та складання кваліфікаційного іспиту. Однак запровадженням тільки таких процедур складно вирішити усі проблеми гарантування відправлення правосуддя високопрофесійними суддями. Необхідна також оцінка рівня професійності судді, його моральних якостей як достатніх для виконання професійних обов’язків.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України — постійно діючий орган у системі судоустрою України, відповідальний за формування суддівського корпусу, переведення суддів, забезпечення їх належного кваліфікаційного рівня, застосування дисциплінарної відповідальності суддів [8].

Статус Комісії визначається Законом України «Про судоустрій і статус суддів». До 2010 року вона діяла на громадських засадах.

Вперше тринадцять кваліфікаційних дисциплінарних комісій суддів було об’єднано в єдиний орган - Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, на яку покладено функції наповнення суддівського корпусу кадрами, добір кандидатів на посаду судді вперше, в тому числі проведення щодо них спеціальної перевірки та прийому кваліфікаційного іспиту; внесення до Вищої ради юстиції рекомендації про призначення кандидата на посаду судді для подальшого внесення відповідного подання Президентові України; надання рекомендації про обрання на посаду судді безстроково або відмови в наданні такої рекомендації; визначення потреби в державному замовленні на професійну підготовку кандидатів на посаду судді у Національній школі суддів України; прийняття рішення про відсторонення судді від посади у зв’язку з притягненням його до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованої постанови Генерального прокурора України; розгляд заяв та повідомлень про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушення дисциплінарних справ і здійснення дисциплінарного провадження; прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав застосування дисциплінарного стягнення до суддів місцевих та апеляційних судів; прийняття рішення про дострокове зняття застосованого до судді дисциплінарного стягнення; здійснення інших повноважень, передбачених законом [1, c. 115].

Працюючи до прийняття Закону на громадських засадах, кваліфікаційні комісії постійно наштовхувалися на певні проблеми у здійсненні своїх функцій. Зокрема, слабким місцем у процедурі добору суддівських кадрів вважалися кваліфікаційні іспити.

Втім, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» чітко окреслив функції і повноваження Комісії як постійно діючого органу в системі судоустрою. Свою роботу Комісія розпочала з досить непростого і, на мою думку, виваженого кроку - 28 березня 2011 розпочався прийом документів кандидатів на посаду судді вперше. Анонімне тестування, у якому, як уже відомо, взяли участь 3400 претендентів, довело, що орієнтири обрані правильні, підтвердженням цьому став і кваліфікаційний іспит, що передбачав виявлення високого рівня знань майбутнього судді як у теоретичному, так і практичному аспекті. Особливо імпонує, що таким неупередженим, попри всілякі закиди, шляхом судова система отримає кваліфікованих спеціалістів. Вважаю цілком логічним суттєве розширення повноважень, завдяки чому Комісія отримала право звертатися до підприємств, установ, організацій, судів із запитами щодо діяльності кандидатів на посаду судді вперше[6, c. 28-29]. Така форма іспитів та ускладнення процедури призначення на посади суддів господарських судів у найближчому майбутньому дасть відчутний позитивний результат у їх кадровому забезпеченні.

Варта уваги система розподілу кандидатів, що ґрунтується на результатах моніторингу забезпечення кадрами судових установ та кваліфікаційному відборі на заміщення вакантних посад у судах. У цьому контексті зазначу, що встановлення додаткових кваліфікаційних вимог щодо стажу для окремих категорій суддів не позбавляє рівних можливостей доступу до посади, а навпаки - стимулює кандидатів до професіонального вдосконалення.

Однією з особливих функцій, покладених на Комісію, є контролююча. Гарантією реалізації права на доступ до правосуддя є можливість притягнути служителя Феміди до дисциплінарної відповідальності, і це той дієвий профілактичний захід, який якщо не унеможливить, то суттєво зменшить кількість порушень законодавства з боку суддів. До того ж служба дисциплінарних інспекторів має змогу вивчити обґрунтованість скарги на дії судді безпосередньо на місцях [5, c. 132].

У 2011 році у структурі секретаріату було сформовано службу дисциплінарних інспекторів, до складу якої увійшли керівник служби, тридцять три дисциплінарних інспектори та два консультанти. Її повноваження полягали у здійсненні перевірки наявності підстав для притягнення суддів місцевих та апеляційних судів до дисциплінарної відповідальності та підготовці документів за її результатами для прийняття Комісією відповідного рішення. За кожним членом Комісії закріплено три дисциплінарних інспектори, які за дорученням члена Комісії попередньо аналізують заяви та повідомлення про неправомірні, на думку заявника, дії суддів з метою виявлення підстав для відкриття дисциплінарних справ та здійснення перевірок; готують проекти висновків про наявність підстав для притягнення суддів місцевих та апеляційних судів до дисциплінарної відповідальності, виконують інші доручення члена Комісії під час дисциплінарного провадження відповідно до Закону [7, c. 145].

Тож Вища кваліфікаційна комісія суддів України - це інституція, повноваження якої дозволяють змінити формат судової системи таким чином, щоб суддя, пройшовши всі етапи відбору, рекомендацій, переведень, був підготовлений здійснювати судочинство на належному рівні, а національна судова система відповідала високим світовим стандартам.

Своєю діяльністю, що за роки незалежності набула нового змісту, судова влада сьогодні конкретними діями демонструє прагнення до змін. Власне, цього від неї очікує суспільство, яке хоче жити у демократичній державі європейського типу, найбільшою цінністю якої є верховенство права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини [10, c. 76-77].

Робота Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, без сумніву, - одна із найвідповідальніших ділянок судоустрою і її активна участь у реформуванні державного механізму з метою інтеграції в світову та європейську правові системи заслуговує на високу оцінку.