Загальні визначення та законодавча база України

Загальні визначення.

Охорона праці – це система збереження життя та здоров’я працівників у процесі трудової діяльності, яка включає в себе правові, соціально – економічні, організаційно – технічні, санітарно – гігієнічні, лікувально – профілактичні, реабілітаційні та інші заходи.

Працівник – суб’єкт трудового права, фізична особа, яка працювала по трудовому договору у роботодавця.

Техніка безпеки – керування виробничою діяльністю, яка направлена на запобігання травм та захворювань, які зв’язані з виробництвом.

Шкідливим виробничим фактором називається такий виробничий фактор, вплив якого на працюючого у певних умовах призводить до захворювань або зниженню працездатності.

До шкідливих виробничих факторів відносять:

- запиленість та загазованість повітряного середовища;

- вплив шуму, інфра та ультразвуку, вібрації.

Небезпечним виробничим фактором називається такий виробничий фактор, вплив якого на працюючого у певних умовах призводить до травмування або к іншому раптовому погіршенню здоров’я.

До небезпечних виробничих факторів слід віднести:

- електричний струм певної сили;

- розпечені тіла;

- можливість падіння з висоти самого працюючого або різних деталей та предметів;

- устаткування, яке працює під тиском вище атмосферного та ін.

Захворювання, які виникають під впливом шкідливих виробничих факторів, називаються професійними.

Засоби індивідуального захисту призначаються для захисту людей від влучення радіоактивних та отруйних речовин, а також бактеріальних засобів усередину організму, на шкірні покриви та одяг.

До засобів індивідуального захисту відносяться: протигази; респіратори; протипилові тканинні маски; ватно – марлеві пов’язки.

Засоби колективного захисту – засоби захисту, конструктивно та функціонально зв’язані з виробничим процесом, виробничим устаткуванням, приміщенням, будівлею, спорудженням, виробничим

Законодавча база України.

Закони загального положення:

Конституція – нормативно – правовий акт вищої юридичної сили держави або державно – територіальної співдружності в міждержавних об’єднаннях, закріплюючий основи політичної, економічної та правової систем даної держави або співдружності, основи правового статусу держави та особистості, їх права та обов’язки.

Закон України “ Про охорону праці ” – даний закон визначає основні положення відносно реалізації конституційного права працівників на охорону їхнього життя та здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні та здорові умови праці, регулює при участі відповідних органів державної влади, відношення між роботодавцем та працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, та встановлювати єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Кодекс законів про працю України (КЗпП), регулює трудові відношення працівників, правові основи та гарантії здійснення громадянами права розпоряджуватися своїми здібностями до праці. Тут викладена нова версія КЗпП України з внесеними виправленнями 2011 року.

Спеціальні закони – закони, які приймає парламент, як правило, у порядку тої ж процедури, що й звичайні закони (іноді для їх прийняття потребується кваліфікована більшість голосів), але що володіють більшою юридичною силою, ніж інші закони, включаючи ї саму конституцію.

Нормативно – правові акти:

Колективний договір – правовий акт, який регулює соціально – трудові відношення в організації або у індивідуального підприємця та укладений працівниками та роботодавцем в особі їхніх представників.