Класифікація підприємств. Малий бізнес у системі ринкової економіки

Класифікація підприємств — це групування їх за певними ознаками. Такими ознаками можуть бути власність, розмір, рівень рентабельності та інші. Класифікація підприємств дозволяє цілеспрямовано підійти до їх вивчення, детальніше проаналізувати їхню діяльність у різних аспектах (рис. 2.1).

За сферою діяльності можна виділити промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торгові, фінансово-кредитні та інші підприємства. За формами власності — приватні, колективні, державні, акціонерні; за розмірами — великі, середні, малі; за рентабельністю — прибуткові та збиткові і так далі.

Класифікація підприємств за видами діяльності дозволяє визначити і порівняти їх рентабельність, технологічні, економічні та інші особливості; виявити резерви підвищення ефекти н пості. Так, наприклад, для сільськогосподарських підприємств характерна сезонність виробництва, яка впливає на рух фінансових ресурсів, закупівлю сировини, швидкість обороту капіталу, потребу в кредитах тощо. Аналіз цих особливостей дасть можливість виявити резерви підвищення ефективності виробництва.

Рис. 2.1. Класифікація підприємств

Класифікація підприємств за розмірами може здійснюватися:

1) за кількістю працівників, задіяних на підприємстві;

2) за обсягом товарообороту підприємства, тобто розмірами грошових надходжень (виручки) за певний період часу;

3) за розмірами капіталу підприємства.

Критерії класифікації підприємств за розмірами визначає держава. Часто визначається декілька критеріїв. Це пов'язано з тим, що використання тільки одного критерію, наприклад, кількості працівників, не завжди точно відображає розміри підприємства та інші особливості. Якщо, наприклад, підприємство з невеликою кількістю працівників обладнане новою автоматизованою технікою, то воно може бути потужним і випускати велику кількість продукції.

В Україні офіційно застосовується класифікація підприємств за розмірами на основі кількості працівників у галузях виробництва. Ця класифікація використовується державою для підтримки дрібних та середніх підприємств, яка виявляється в наданні пільгових кредитів, певних пільг в оподаткуванні тощо. Необхідність такої підтримки обумовлена такими причинами:

1) потребою підтримування і розвитку конкуренції та створення конкурентного середовища, яке відіграє важливу роль у підвищенні ефективності виробництва;

2) необхідністю поєднання в національній економіці дрібних, середніх і великих підприємств. Таке поєднання позитивно впливає на ефективність економічної системи. Малі підприємства можуть оперативно реагувати на зміну кон'юнктури ринку. Вони здатні швидко враховувати зміни потреб, активно впроваджувати в виробництво нові товари і пробиватися на різні ринки. Самі умови діяльності малих підприємств змушують їх бути гнучкими, пробивними, активно шукати нові технології та виробляти нові товари. Це дає змогу проникати на ринки. Поєднання в економіці великих, середніх і дрібних підприємств дозволяє повніше використати поділ праці та його переваги. Малі підприємства, наприклад, здатні досягти високої досконалості у виробництві різних деталей машин та обладнання для автомобілів. Від їх діяльності мають значні вигоди великі підприємства, яким вони постачають певні деталі або вузли (рис. 2.2);

3) можливістю використання дрібного бізнесу для вирішення регіональних проблем. У сучасних умовах зайнятість є гострою економічною проблемою. В її вирішенні важлива роль належить малим підприємствам. У деяких країнах малий бізнес забезпечує приріст 70—80% робочих місць. Тому важлива підтримка малого бізнесу. Вона може сприяти розв'язанню певних соціально-економічних проблем.

Держава використовує такі методи підтримки малого бізнесу:

1) надання пільг в оподаткуванні;

2) надання фінансової підтримки в різних варіантах;

Рис. 2.2. Роль малого підприємства в ринковій економіці

3) створення закладів для підготовки та перепідготовки кадрів, передача капіталу в оренду новостворюваним підприємствам;

4) надання пільгових кредитів та інше.

Підтримка малого бізнесу з боку держави має важливе значення. Але вирішальна роль в успішній діяльності підприємств належить перш за все особистим якостям підприємця — талантові, інтелектові, освіченості, організаторським здібностям, наполегливості, цілеспрямованості, вмінню аналізувати ситуацію і йти на ризик.

За власністю підприємства можна класифікувати на державні, приватні та змішані. Приватні можна поділити на одноосібні підприємства, партнерства та корпорації або акціонерні товариства.