Адміністративно-організаційні танормативні умови інноваційного пошуку в соціально-педагогічній діяльності.

Спільним для всіх рівнів управління освітою є: прагнення подолати адміністративний стиль управління, мінімізувати бюрократичні зв'язки між рівнями управлінської вертикалі, максимально підтримувати ініціативу та використовувати інтелектуальний і творчий потенціал педагогів, залучати вчених до вирішення нагальних проблем педагогічної практики.

Недостатня висвітленість у наукових дослідженнях питання управління інноваційними процесами в системі освіти на всіх рівнях керівної вертикалі деформує практику впровадження педагогічних новацій (постановку та формалізацію ідеї, процеси організації, оцінювання), особливостей їх розгортання та проблем, що виникають у таких взаємозв'язках. Ураховуючи такі підходи, необхідно проаналізувати специфіку організації інноваційних процесів на різних рівнях управління.

Питання формування інноваційної політики в Україні та шляхів її реалізації знайшли відображення в окремих державних документах. Так, Комплексним планом заходів розвитку загальної середньої освіти на 1999^: 2012 роки (Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.99 р. № 348) передбачається розробити та затвердити регіональні програми розвитку загальної середньої освіти; розробити та впровадити ефективні'моделі управління загальноосвітніми навчальними закладами; забезпечити проведення наукових досліджень з актуальних проблем підготовки педагогічних кадрів, їх діяльності та професійного вдосконалення. Загальними зборами АПН України прийнята Постанова (від 11.04.2003 р.) про необхідність здійснити науково-методичне забезпечення підготовки педагогів до інноваційного пошуку. /

Нормативно-правову базу інноваційних процесів у освіті складають: Конституція України (1994), Конвенція про пр^ва дитини (ратифікована постановою ВР № 789-ХІІ від 27.02.91), Національна доктрина розвитку освіти (2001), Державна цільова комплексна програма «Учитель» (1998), закони України «Про освіту» (1996), «Про загальну середню освіту» (1999), «Про інноваційну діяльність», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про авторське право і суміжні права», «Про науково-технічну інформацію», «Про наукову і науково-технічну експертизу» та інші законодавчі акти.

Отже, держава, Міністерство освіти і науки України, наукові установи в галузі освіти утверджують курс її інноваційного розвитку шляхом підготовки нормативно-правової та методологічної бази, створення відповідних концепцій і положень, що дає можливість здійснювати науковий вплив на формування стратегії галузевого розвитку. У такий спосіб забезпечується теоретико-методологічна основа для інноваційних процесів у соціально- педагогічній теорії та практиці.

Безпосередню нормативну підтримку соціально-педагогічних ініціатив і реалізації інноваційних процесів забезпечують Положення прямої дії «Про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності» (Наказ МОН України від 17.11.2000 р. № 522) та «Про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад» (Наказ МОН України від 20.01.2002 р. № 114).

Положення Міністерства освіти і науки України розроблено з метою «упорядкування інноваційної освітньої діяльності в системі освіти». У документі передбачені етапи організації інноваційної діяльності, суб'єкти інноваційної ініціативи, механізми прийняття рішення з організації та проведення експерименту, порядок прийняття рішення про розширення бази, внесення змін до програми дослідно-експериментальної роботи, припинення (завершення) експерименту, розкрито механізми поширення та застосування інновацій у системі освіти, виявлено передумови апробації, механізми масового поширення інновацій у системі освіти, з'ясовано засоби зберігання інформації про інновації та їх застосування в системі освіти; передбачено джерела фінансування інноваційного пошуку.

. Чинним Положенням визначено рівні інноваційної освітньої діяльності: всеукраїнський, регіональний, рівень окремого навчального закладу та закладу післядипломної-освіти. У п. 1.5. Положення підкреслюється, що інноваційна" освітня діяльність регіонального рівня може здійснюватись у системі освіти окремого регіону і передбачає: апробацію інновацій, розроблених у ході експериментів регіонального рівня; експериментальну перевірку продуктивності й можливості застосування інновацій (крім всеукраїнського рівня). Цим положенням регіонам надається відповідна автономність у реалізації інноваційних процесів, що свідчить про підтримку державою регіональних освітніх ініціатив.

Важливими для реалізації інноваційних процесів у регіоні є визначення умов, серед яких: керованість інноваційною освітньою діяльністю; готовність суб'єктів освіти (учителів, вихователів, керівників, управлінців та ін.) до інноваційної роботи.

Отже, на державному рівні за школою визначається право на пошуки нових нетрадиційних підходів до організації соціально-педагогічної діяльності. При цьому зміцнюються відносини між наукою та практикою: перша на основі теоретичних положень створює прикладні програми для подолання практичних проблем конкретного навчального закладу, натомість, освітяни-практики опановують нові методи професійної діяльності, насамперед пошуку та експерименту.

З точки зору педагогічної практики інноваційної роботи, найскладнішим моментом у «житті» нової ідеї виступає можливість її широкого й системного використання, коли нововведення набуває технологічних рис, здатних ефективно відтворюватись у будь-якому освітньому середовищі. Право на масове поширення інновації приймається МОН України на основі експертизи Науково-методичної ради. Відповідно, і використання освітянами інновацій можливе лише згідно з рекомендаціями МОН України.

Аналіз наукової літератури про рівні управління інноваційними процесами в освіті дає підстави для виявлення пріоритетних напрямів освітніх нововведень.

Адміністративно-організаційними та нормативними умовами інноваційного пошуку в регіоні (водночас із державними документами) є «Положення про порядок організаціїта здійснення експериментальної педагогічної діяльності», де передбачені суб'єкти інноваційного пошуку, визначені засоби формалізації соціально-педагогічної ініціативи тощо.

Головними цілями управління інноваційними процесами в регіоні визначено:

1. розробку стратегії розвитку освіти регіону;

2. прийняття стратегічних'рішень про управління інноваційними процесами;

3. науково-методичне й організаційне забезпечення процесу запровадження державних стандартів та особистісно зорієнтованих методичних систем;

4. створення системи підготовки освітян до роботи в інноваційному середовищі;

5. ресурсне забезпечення інноваційних процесів;

6. здійснення контролю й оцінювання результатів інноваційного пошуку;

7. поширення інноваційного продукту;

8. аналіз ефективності вертикальних і горизонтальних зв'язків у межах управління інноваційними процесами.

Управління інноваційними процесами на рівні навчального закладу залежить від розвитку її інноваційного потенціалу, професійної компетентності педагогічного колективу до роботи в умовах пошуку, створенні науково-методичної та матеріально-технічної підтримки інноваційних змін, залученні державно-громадських зв'язків.