Аналіз складових інноваційної діяльності соціального педагога

Основними складовими інноваційної діяльності соціального педагога є:

1. Усвідомлення необхідності інноваційної діяльності.

2. Готовність до творчої діяльності щодо нововведення у закладі.

3. Узгодженість особистих цілей соціального педагога з інноваційного діяльністю.

4. Готовність до подолання творчих невдач.

5. Рівень технологічної готовності до інноваційної діяльності.

6. Позитивне сприйняття власного нинішнього досвіду і вплив інноваційної діяльності на фахову самостійність.

7. Здатність до фахової рефлексії.

Сутність впливає на процес впровадження інноваційних технологій, поширення педагогічного досвіду, творчий пошук, моральний і психологічний клімат, матеріально-технічні, санітарно-гігієнічні та естетичні умови праці.

Інноваційні процеси є механізмом інтенсивного розвитку соціальної педагогіки як науки так і закладів практичного впровадження новітніх соціально- педагогічних досягнень. Дослідниками інноваційних сформульовано 3 основні закони перебігу інноваційних процесів, які обумовлюють відповідальні певні етапи функціонування інновацій.

1-й закон. Закон необоротної дестабілізації соціально-педагогічного середовища. Сутність його полягає в тому, що будь-який інноваційний процес вносить у соціально-пе'дагогічне середовище необоротні зміни. Цілісна система, що існує, починає руйнуватися і потребує деякого часу для створення нової системи на базі нових елементів або асиміляції старої.

2-й закон. Закон обов'язкової реалізації інноваційного процесу. Будь-який інноваційний процес, в основі якого є соціально-педагогічне відкриття, рано чи пізно, стихійно або свідомо повинен реалізуватися. Достатньо пригадати досвід видатних педагогів - А. С. Макаренка, В. О. Сухомлинського, С. Т. Шацького, вчителів-новаторів В. Ф. Шаталова", І. П. Волкова, І. П. Іванова та ін.

3-й закон. Закон стеротипізації соціально-педагогічних інновацій. Будь-яка інновація поступово перетворюється у звичні поняття і дії, оптимізуючи статус стереотипної.

Ці закони обумовлюють і певні етапи функціонування інновацій. На першому етапі інновація сприймається як чужорідний елемент у соціальній педагогіці, часто викликає різку протидію, здається прожектерством. З часом інновація перевіряється практикою, набуває масового визнання. На останньому етапі новий підхід до організації соціально-педагогічної роботи стає відомим і входить до системи соціального становлення.

Прикладом інноваційних методик у соціально-педагогічній роботі є: вулична соціальна робота (ігротеки, дискотеки, вуличний театр, консультування, надання інформації та ін.), «мозкова атака», «рівний-рівному» тощо.

Організація інноваційної діяльності визначається певною законодавчою базою. В основі всієї інформаційної діяльності лежить положення «Про порядок здійснення інноваційної діяльності».