Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Класифікація підстав припинення договору довічного утримання (догляду).




 

 

Цивільне законодавство у статті 755 ЦК України передбачає випадки припинення договору довічного утримання. [5;434] Відповідно до цього договір довічного утримання може бути припинений :

1. на підставі рішення суду, на вимогу :

- відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання своїх обов’язків, незалежно від його вини (не завжди призводить до припинення договору). До них можуть належати інвалідність самого набувача, переїзд в іншу місцевість і відмова відчужувача змінити місце проживання, неможливість виконувати свої обов’язки внаслідок погірше-ння майнового стану набувача тощо. В такому разі залежно від тривалості утримання суд може зберегти за набувачем право власності на частину майна. Ця підстава для розірвання договору пов'язана з невиконанням або неналежним виконанням обов'язків за договором довічного утримання. При цьому для притягнення набувача до відповідальності необхідними елементами складу цивільного правопорушення є: наявність заподіяної відчужувачеві шкоди; протиправність дій набувача, що виявляється у невиконанні чи неналежному виконання договору; причинний зв'язок між вказаними елементами. [6]

- набувача тільки у тому випадку, коли через не залежні від нього обставини його майнове становище змінилося настільки, що він не в змозі надавати відчужувачеві належне матеріальне забезпечення, обумовлене в договорі. За таких обставин суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором (статті 755—756 ЦК).

2. внаслідок смерті :

-відчужувача (осіб, які отримували утримання). Якщо право на одержання утримання мали кілька осіб, то в разі смерті однієї з них договір припиняється щодо особи, яка померла.

- набувача (фізичної особи) або припинення юридичної особи — набувача . Безпосереднім юридичним фактом припинення договору буде відмова спадкоємців набувача прийняти спадщину або закінчення терміну для прийняття спадщини. Адже дія договору не припиняється зі смертю набувача а його права та обов’язки переходять до спадкоємців за заповітом чи за законом. Однак якщо в результаті ліквідації юридичної особи-набувача майно, що було передано за договором довічного утримання (догляду), перейшло до її засновника (учасника), до нього переходять права та обов'язки набувача за договором довічного утримання (ст. 758 ЦК);

На думку Круглової А. Є, при вирішенні спорів про розірвання договору довічного утримання (догляду), суди повинні детально досліджувати власне причини неналежного виконання правочину і давати їм правильну юридичну кваліфікацію. Часто трапляється так, що відчужувач, через особисті конфлікти, відмовляється приймати належне виконання, запропоноване набувачем, аргументуючи це його низько якістю, хоча, як правило, достатніх підстав для цього немає. В законодавстві така ситуація отримала назву «прострочення кредитора». Прострочення відчужувача матиме місце також у разі, якщо він змінив своє місце проживання і не повідомив про це набувача, в наслідок чого останній не міг виконувати свої обов’язки. Згідно з частини 2 статті 613 ЦКУ, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов’язок, виконання зобов’язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Це означає, що набувач не надаватиме утримання та (або) догляд протягом строку, коли відчужувач відмовляється приймати належне виконання зобов’язання, запропоноване набувачем. При цьому останній не буде нести цивільно - правову відповідальність, якщо він доведе, що пропонував належне виконання, оскільки закон дає відстрочку на період, протягом якого відчужувач відмовлявся приймати таке виконання. Слід зазначити, що такі відстрочення, враховуючи те, що договір довічного утримання (догляду) укладається на строк життя відчужувача, мають, найімовірніше, характер призупинення виконання набувачем своїх обов’язків.Іноді, коли відчужувач з певних причин виїжджає на постійне місце проживання до іншого населеного пункту, набувач не може надавати утримання та (або) догляд в передбаченому договором обсязі і як правило через деякий час відчужувач подає позов про розірвання договору довічного утримання (догляду), через те, що він не виконується належним чином. Виникає питання, як у цьому разі вчинити набувачеві? Тому необхідно звернути особливу увагу на таку істотну умову договору, як місце його виконання. [7]

Як правило, за договором довічного утримання (догляду) передається у власність нерухоме майно. Місце виконання зобов’язання встановлюється у договорі, якщо місце виконання зобов’язання не встановлено у договорі довічного утримання (догляду), то виконання провадиться: за зобов’язанням про передання нерухомого майна, до яких і належить договір довічного утримання (догляду) – за місцезнаходженням майна. Таким чином, виникає ситуація, коли відчужувач проживає поза місцем виконання зобов’язань і договір довічного утримання (догляду) неможливо виконувати. У такому разі у набувача є два шляхи захистити свої права.

По-перше, набувач може вимагати припинення договору довічного утримання (догляду) у зв’язку з неможливістю його виконання (стаття 607 ЦКУ) і відшкодування витрат, понесених наутримання та (або) догляд .

По-друге, набувач може вимагати зміни договору довічного утримання (догляду) за статтею 652 ЦКУ, згідно з якою у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, договір може бути змінений за згодою сторін. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

а) у момент складання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

б) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

в) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

г) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або укладали б його на інших умовах. Безумовно, переїзд відчужувача на постійне проживання до іншого населеного пункту є істотною зміною обставин, тому, як правило, при укладенні договору набувач не може передбачити такої зміни і не може усунути її причини. Безперечно, виконання договору довічного утримання (догляду), коли відчужувач переїжджає на нове місце проживання, порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б набувача того, на що він розраховував при укладенні договору, крім цього ризик зміни обставин не несе набувач. Таким чином, за цих умов є всі підстави для того, щоб вимагати в судовому порядку зміни договору довічного утримання (догляду). [8]

Отже, в цьому разі слід вимагати зміни матеріального забезпечення на грошове в розмірі грошової оцінки матеріального забезпечення.чинне законодавство достатньою мірою захищає набувача від можливих зловживань з боку відчужувача.

Настання смерті відчужувача майна є умовою припинення договору довічного утримання незалежно від строку надання утримання(догляду). Тобто,коли особа померла, відразу після укладення договору довічного утримання, чи у момент, коли за вартістю обсяг надаваної допомоги досяг вартості майна немає значення всі зобов’язання набувача припиняються лише після смерті відчужувача. Це, у свою чергу, захищає інтереси відчужувача, забезпечуючи гарантію на надання йому зі сторони набувача належного утримання (догляду). [9]

РОЗДІЛ 2. ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРУ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ (ДОГЛЯДУ)

 

 

Цивільне законодавство встановлює особливі вимоги щодо форми договору довічного утримання. Відповідно до ЦК договір довічного утримання укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а щодо відчуження нерухомості - також державній реєстрації.

У разі недодержання сторонами договору довічного утримання (догляду) вимоги закону про його нотаріальне посвідчення він є нікчемним з моменту його вчинення, тобто таким, недійсність якого встановлена законом і визнання чого не вимагається судом. Про те, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (ст. 220 ЦК).

Державну реєстрацію договору слід відрізняти від реєстрації самого об'єкта нерухомості та реєстрації права, яке виникло на підставі цього договору. Державна реєстрація договору довічного утримання здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від від 5 вересня 2012 р. № 824 " Деякі питання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Задача державної реєстрації полягає в тому, щоб зробити інформацію про укладений договір загальнодоступною, тобто надати їй публічного характеру. Державними реєстраторами є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси (далі - нотаріуси), які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком. [22]

Наслідки недотримання нотаріальної форми договору довічного утримання передбачаються нормою ст. 220 ЦК, відповідно до якої такий договір вважається нікчемним із застосуванням відповідних правових наслідків. Проте в судовому порядку можливе визнання такого договору дійсним (ч. 2 ст. 220), але вказана норма може застосовуватись тільки при наявності необхідних умов: - сторони повинні домовитися за всіма істотними умовами договору та це має підтверджуватись письмовими доказами; - має відбутись повне або часткове виконання правочину; - одна з сторін повинна ухилятись від нотаріального оформлення правочину; - друга сторона має звернутись до суду з відповідною вимогою.

Законом не встановлені наслідки недотримання вимоги про державну реєстрацію договору. Проте, виходячи зі змісту статей 210, 334 ЦК договір довічного утримання (догляду) щодо нерухомого майна, не зареєстрований в уповноваженому державному органі, не вважається укладеним, а у набувача не виникає право власності на передану йому нерухомість [13].

У випадку смерті набувача за договором довічного утримання і наявності спадкоємців, які прийняли спадщину, майно за договором довічного утримання (догляду), в тому числі права та обов’язки за цим договором, нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину за спеціально встановленою формою (№ 12). Правилами нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 31.12.2008 року за N 2368/5 передбачена відповідна форма Свідоцтва про право на спадщину за законом.[10]

Механізм перереєстрації заборони на спадкоємця набувача законодавством не встановлений. При видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, передане за договором довічного утримання (догляду), нотаріус у Єдиному реєстрі заборон виявить заборону відчуження такого майна, накладену на ім’я померлого набувача.

Пунктом 253 Інструкції передбачено, що нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, за заявою:

- набувача у разі смерті відчужувача за договором довічного утримання (догляду), спадковим договором;

- набувача або відчужувача на підставі рішення суду про розірвання договору довічного утримання (догляду) або спадкового договору чи визнання їх недійсними.

Інших випадків, при настанні яких нотаріус знімає заборону, накладену при посвідченні договору довічного утримання (догляду), не передбачено.

Аналізуючи вказані норми, можна зробити висновок, що заборону відчуження можна зняти тільки після смерті відчужувача або у разі розірвання договору в судовому порядку. Якщо виходити з того, що договір довічного утримання – це зобов’язання, а сторонами у зобов’язанні є боржник і кредитор (стаття 510 ЦК), то в такому випадку, необхідно керуватися пунктом 216 Інструкції.

Відповідно до пункту 216 Інструкції, у разі наявності заборони (яку обов’язково виявить нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину) нотаріус повідомляє кредитора (яким є відчужувач) про те, що спадкоємцям боржника (яким був набувач) видано свідоцтво про право на спадщину.

Отже, нотаріус видасть свідоцтво про право на спадщину та повідомить відчужувача про видачу такого свідоцтва. [12].

При укладенні договору довічного утримання (догляду) відносно житлового будинку, будівель, споруд нотаріус повинен роз’яснити сторонам, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. зміст статті 120 Земельного кодексу України Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.ст 125 ЗКУ[14].

Припинення договору довічного утримання повинно офіційно реєструватись та посвічуватись відповідними нотаріальними діями, залежно від підстав :

1) припинення (розірвання) договору за згодою сторін;

Розірвання договору довічного утримання (догляду) за згодою сторін, у тому числі внесення змін до договору, оформлюється нотаріусом, який посвідчив договір, за правилами, викладеними в пункті 49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (шляхом посвідчення договору про розірвання договору довічного утримання (догляду), який додається до примірника основного договору, на всіх примірниках робиться відмітка про розірвання договору, яка скріплюється підписом нотаріуса та печаткою). За заявою вiдчужувача нотаріус повертає йому правовстановлювальний документ на майно, знімає заборону та вносить вiдповiднi відомості у Єдиний реєстр заборон про зняття заборони, до Реєстру для за реєстрації заборон та Алфавітної книги заборон. Правовстановлювальний документ подається відповідному органу для перереєстрації права власності.

2) розірвання договору на вимогу однієї iз сторін за рішенням суду (ч. 1 ст. 755 ЦК);

У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

Крім того, у разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення (погіршення майнового стану, тривалою хворобою як його самого, так і члена сімї тощо), суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором (стаття 756 ЦК).

Припинення договору у цьому випадку оформлюється за заявою зацікавленої особи — сторони договору та на підставі рішення суду про розірвання договору довічного утримання (догляду).

3) смерті вiдчужувача— особи,з якою нерозривно пов’язане виконання зобов’язання щодо довічного утримання (догляду) (ч. 2 ст. 608. ч. 2 ст. 755 ЦК);

Припинення договору довічного утримання (догляду) у разі смерті вiдчужувача (або третьої особи) оформлюється нотаріусом, який посвідчив договір довічного утримання (догляду).

Для цього набувач подає свідоцтво про смерть та примірники (за відсутності другого примірника – свій примірник) договору. Нотаріус знімає заборону шляхом вчинення відповідного посвідчувального напису на всіх примірниках договору. Вносить відомості про зняття заборони до Єдиного реєстру заборон (вилучає запис про заборону), до Реєстру для за реєстрації заборон та Алфавітної книги заборон.

4) у разi лiквiдацiї юридичної особи набувача;

У разі ліквідації юридичної особи - набувача, за умови відсутності у неї правонаступників, нотаріус на підставі витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та письмової заяви відчужувача припиняє дію договору довічного утримання (догляду) та повертає відчужувачу первинний правовстановлювальний документ. На всіх примірниках договору нотаріус робить відповідний напис про припинення дії договору з посиланням на статтю 758 Цивільного кодексу України та зняття заборони.

5) у разі смерті набувача, у разі відсутності у нього спадкомцiв або відмови від прийняття майна та виконання зобов’язань (ч. 2 ст. 757ЦК);

Факт смерті набувача підтверджується свідоцтвом державного органу реєстрації актів цивільного стану про смерть (або копією актового запису про смерть). У разі смерті фізичної особи - набувача за договором довічного утримання (догляду) при відсутності у неї спадкоємців або при відмові їх від майна, переданого за договором довічного утримання (догляду), нотаріус за письмовою заявою вiдчужувача припиняє дію цього договору, про що на всіх його примірниках робить відповідний напис з посиланням на статтю 757 Цивільного кодексу України, повертає йому правовстановлювальний документ на майно, та вносить вiдповiднi відомості у Єдиний реєстр заборон про зняття заборони, до Реєстру для за реєстрації заборон та Алфавітної книги заборон. Разом з листом нотаріуса про припинення дії договору довічного утримання (догляду) цей правовстановлювальний документ (або його дублікат) подається відповідному реєструвальному органу для перереєстрації.

Необхідно звернути увагу на те, що відмова спадкоємців від майна за договором довічного утримання (догляду) не позбавляє їх права на спадкування іншого майна, належного набувачу (стаття 757 ЦКУ).

Як діяти відчужувачу і нотаріусу, якщо спадкоємці не з’являються до нотаріуса з різних причин (відсутні взагалі, не мають бажання, можливості тощо). На практиці ця ситуація досить складна і її вирішення потребує повної впевненості нотаріуса у відсутності спадкоємців у набувача. Враховуючи те, що спадщина приймається не тільки шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до шести місяців з дня смерті спадкодавця, а й деякими категоріями спадкоємців, можна сказати, - автоматично, враховуючи те, що законодавством передбачено пять черг спадкоємців, та те, що рішенням суду може бути наданий додатковий строк для прийняття спадщини особам, які його пропустили, нотаріус не може стовідсотково знати про відсутність спадкоємців у набувача. Очевидно, якщо у нотаріуса є, навіть, щонайменший сумнів у відсутності спадкоємців, питання припинення договору довічного утримання (догляду), зняття заборони з майна, доцільно вирішувати в судовому порядку.

При узагальненні нотаріальної практики на тему: «Нотаріальне посвідчення спадкового договору та договору довічного утримання у 2010 році – І півріччі 2011 року» можна зробити підсумок: У 2010 році державними нотаріусами Київської області посвідчено 29 договорів довічного утримання (у І півріччі 2011 року - 10), приватними нотаріусами Київської області - 27 (у І півріччі 2011 року - 5), предметом яких було нерухоме майно (житлові будинки, квартири, житлові будинки та земельні ділянки). Сторонами договорів довічного утримання (догляду) були фізичні особи.

Протягом звітного періоду спадкові договори в судовому порядку не розривалися, постанови про відмову у вчиненні цієї нотаріальної дії нотаріусами не виносилися.Протягом звітного періоду дія 3 спадкових договорів, посвідчених приватними нотаріусами Київської області, була припинена, у зв»язку зі смертю відчужувачів, дія 1 спадкового договору була припинена, у зв»язку з посвідченням договору про розірвання спадкового договору.[23]

 

 

РОЗДІЛ 3. ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ПРИПИНЕННЯ ДОГОВОРУ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ (ДОЛЯДУ)

Ми дослідили силу дії правоприпиняючих юридичних фактів на правочини. Як відомо, будь який юридичнтй факт призводить до настання відповідних наслідків. Зокрема після припиненн (розірвання) договору довічного утримання настають відповідні наслідки, передбачені законом.

У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню. Розірвання відносин між сторонами оформлюється окремим договором, який укладається в такій самій формі, що і договір довічного утримання. На підставі нового договору майно виключається з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна нотаріусом, після чого здійснюється перереєстрація майна на відчужувача. У випадку розірвання договору за наведеної підстави набувач не має права на відшкодування понесених ним витрат на утримання або догляд відчужувача. [18;204]

Цікавим є те, як набувач може уникнути необґрунтованих позовів відчужувача про розірвання договору у звязку з неналежним виконанням договору,та судового свавілля. Так, наприклад, в Ухвалі Верховного суду України від 10.10.2001 р. у справі за позовом відчужувача до набувача про розірвання договору довічного утримання було встановлено наступне. За умовами договору відповідач зобов'язаний довічно повністю утримувати відчужувача, надавати необхідні продукти, одяг, забезпечувати належний догляд, матеріальну та фізичну допомогу. Проте з дня підписання договору відповідач не виконує його умов і не надає йому ніякої допомоги.

Позов було задоволено в повному обсязі, а договір розірвано на підставі заяв свідків та неможливості набувача надати суду докази здійснення належного догляду та забезпечення відчужувача продуктами харчування, ліками та матеріальною допомогою.

В іншій Ухвалі Верховного суду України від 12 грудня 2007 року у справі за позовом набувача про визначення іншого порядку надання довічного утримання, ніж було зазначено в договорі та зустрічним позовом відчужувача про розірвання договору було встановлено, що за договором набувач зобов'язався довічно утримувати та доглядати відчужувача шляхом забезпечення продуктами харчування, одягом, взуттям, ліками, та наданням йому медичних та побутових послуг.

Суд встановив, що з моменту укладення договору набувач фактично не виконував всіх його умов, оскільки між сторонами склалися такі відносини, які виключають можливість нормального виконання ними зобов'язань за цим договором. На зауваження набувача про виплату грошового утримання згідно оцінки за договором продуктів харчування, одягу, взуття, ліків, та надання послуг відчужувачу, суд відмовив набувачу в тому, щоб той виконував договір перераховуючи кошти на рахунок відчужувача, адже договором було визначено інший порядок виконання зобов’язань. Враховуючи наведене, суд прийняв рішення розірвати договір довічного утримання та повернути квартиру назад відчужувачу. [ 22 ]

В усіх наведених вище судових рішеннях позиція формувалась, в першу чергу, на підставі свідчень сторін справи, залучених ними свідків, наданих доказів. Такими свідченнями сторони намагались підтвердити або спростувати факт надання догляду, придбання харчів, одягу, медикаментів для відчужувача, тощо. Тобто сторони фактично позбавляли себе можливості спиратись на беззаперечні факти, такі як задокументовані грошові розрахунки.

Підтвердженням виконання договору є банківські виписки, баланс рахунку (електронні платежі), квитанції про перерахунок коштів від набувача на адресу та ім’я відчужувача (для поштового переказу). Відповідно до умов такого договору, довічне утримання відчужувача має не лише грошову оцінку, а й здійснюється виключно в грошовій безготівковій формі.

В такому разі, набувач може бути певен, що, вчасно сплачуючи фіксовану суму грошового утримання, він захищений від безпідставного розірвання догвору.

У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, то ч. 2 ст. 756 ЦК передбачає визначення правових наслідків на розсуд суду. При цьому суд може залишити за набувачем право власності на частину майна з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором. Цей наслідок застосовується судом у разі неможливості виконання набувачем своїх обов'язків за договором з обставин, що мають істотне значення. Такими обставинами можуть бути погіршення майнового стану, втрата працездатності, тяжка хвороба близьких родичів тощо. У інших випадках суд приймає рішення про передачу майна відчужувачеві у власність без відшкодування понесених набувачем витрат за договором.

Під час строку дії договору довічного утримання можуть статися події, які можуть істотно вплинути на його виконання. Відповідно до договору довічного утримання набувач зобов’язаний утримувати відчужувача довічно. У випадку смерті набувача обов’язки за договором довічного утримання переходять до його спадкоємців. Спадкоємці повинні продовжити утримувати відчужувача згідно з укладеним договором довічного утримання. Спадкоємець за заповітом може відмовитися від прийняття майна, що було передане відчужувачеві, право власності переходить до спадкоємця за законом. Згода відчужувача на передачу обов'язків набувача до його спадкоємця за ст. 757 ЦК не передбачається. Однак, виходячи зі змісту ст. 752 ЦК та пунктів 86—87 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, можна зробити висновок, що для передачі в порядку спадкування прав та обов'язків набувача за договором довічного утримання (догляду) згоди відчужувача не потрібно.

Якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває право власності на це майно. У цьому разі договір довічного утримання автоматично припиняється. Відповідно припиняються і всі правовідносини між відчужувачем і набувачем(його спадкоємцями), майно, що було предметом догорору повертається відчужувачеві. Тобто обов'язки набувача за договором довічного утримання переходять до його спадкоємця лише за наявності згоди останнього на це, а також на прийняття майна у спадщину. Для припинення цього договору з підстав, передбачених вище, необхідна письмова заява відчужувача, яку він повинен подати до нотаріуса для того, щоб одержати майно у власність. У цьому випадку відчужувачеві повертається правовстановлювальний документ на майно з написом нотаріуса про його припинення, який разом з листом нотаріуса подається до відповідного реєструючого органу для перереєстрації.

Важливе значення для вирішення спорів, пов'язаних з розірванням договору довічного утримання (догляду) мають правові наслідки смерті набувача, який виступав позивачем у справі. Так, у серпні 1995 р. X. звернулася з позовом до 3. про розірвання договору довічного утримання, посилаючись на те, що відповідач не виконував обов'язків за цим договором і не надавав їй ніякої допомоги. Рішенням Харківського районного суду м. Києва договір було розірвано, але з часом ухвалою суду воно було скасовано за нововиявленими обставинами. У процесі розгляду справи спадкоємиця позивачки за заповітом Щ. звернулася до відповідача 3. з позовом про розірвання договору довічного утримання, але у його задоволенні їй було відмовлено.

За скаргою Щ. заступником Голови ВСУ було заявлено протест, у якому вказувалося на скасування постанови президії Київського міського суду з підстав її ухвалення з порушенням норм процесуального права. І судова палата з цивільних справ ВСУ визнала, що протест підлягає задоволенню.

Позивачка X. померла у 1996 р. Президія Київського міського суду закрила провадження у справі, посилаючись на те, що зазначені спірні правовідносини не допускають процесуального правонаступництва. Але судом не було враховано, що у разі, коли відчужувачем житлового будинку за договором довічного утримання пред'явлено до суду позов про його розірвання, смерть відчужувача не є підставою для припинення зобов'язання та закриття провадження у справі на підставі ст. 223 ЦК 1963 р. (ст. 608 нового ЦК) та ч. 8 ст. 227 ЦПК 1963 р. (ст. 205 нового ЦПК), якщо у позивача є спадкоємці за законом або заповітом.

Предметом вимог X. і Щ. був захист прав на майно, яке успадковувалось. Оскільки Щ. вважалась спадкоємицею за заповітом, то у зазначених правовідносинах допускалось процесуальне правонаступництво в порядку ст. 106 ЦПК 1963 р. (ст. 37 нового ЦПК). Тому, виходячи із викладеного, судова палата з цивільних справ ВСУ задовольнила протест голови ВСУ, а постанову президії Київського міського суду скасувала і направила справу на розгляд спору по суті до суду першої інстанції.

Отже, на підставі викладеного, можна зробити висновок, що смерть позивачки X. у справі про розірвання договору довічного утримання не могла бути підставою для закриття провадження у справі у разі наявності спадкоємців за законом або заповітом.

Зазначена позиція ВСУ знайшла своє закріплення у Правових позиціях, висловлених судовою колегією у цивільних справах Верховного Суду України у зв'язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах у 1996 р. від 1 грудня 1997 р. У п. 67 Правових позицій підкреслено, що смерть особи, яка провела відчуження належного їй жилого будинку за договором довічного утримання, не виключає права її спадкоємців заявити позов про розірвання договору з тих підстав, за яких такі вимоги міг заявити спадкодавець, або про визнання його недійсним з передбачених законом підстав. За змістом чинного законодавства про спадкове право до спадкоємців переходить не лише відповідальність по боргах спадкодавця, а і його право на заявления вимог про виконання боргових зобов'язань чи повернення майна. [15]

Згідно цивільному законодавству набувачем за договором довічного утримання (догляду) може бути фізична та юридична особа. Як вже зазначалось вижче смерть набувача може бути причиною припинення(розірвання) договору довічного утримання, а які ж наслідки настануть у разі припинення юридичної особи—набувача за договором довічного утримання? Це передбачено ст. 758 ЦК України: якщо у юридичної особи є правонаступник, то права і обов'язки за договором переходять до правонаступника, тоді припинення договору не відбудеться. Якщо у разі ліквідації юридичної особи—набувача майно перейшло до її засновника (учасника), то права і обов'язки за договором переходять до цього засновника (учасника). Якщо ж юридична особа ліквідується, і в статуті підприємства не вказано правонаступників, то договір довічного утримання припиняє свою дію і майно, що було за ним передане, повертається у власність відчужувача, який повинен звернутись із заявою до нотаріальної контори з вимогою про припинення договору довічного утримання, на підставі чого відбувається перереєстрація права власності на нерухоме майно, що було передане за договором. у разі лiквiдацiї юридичної особи набувача. Якщо в результаті ліквідації юридичної особи-набувача майно, що було передано за договором довічного утримання (догляду), перейшло до її засновника (учасника), до нього переходять права та обов'язки набувача за договором довічного утримання. У Цивільному кодексі нічого не сказано про юридичні наслідки переходу майна відчужувача до кількох засновників. Виходячи із суті договору, то до цих засновників за договором довічного утримання переходять права і обов’язки набувача, пропорційно їх часток у статутному фонді.

Смерть відчужувача є підставою для припинення договору довічного утримання, що у свою чергу потягне наслідки, які й були причиною і основною передумовою укладення договору довічного утримання. Якщо набувач добросовісно виконував усі обовязки по утриманню (доголяду) встановлені договором, то після настання такого юридичного факту як смерть відчужувача, майно, що виступало предметом договору входить у правоволодіння набувача у всіх його компонентах: фактичне володіння, користування(які були присутні й раніше) і розпорядження. Тобто за зверненням набувача, до нього переходить право власності на нерухомість, посвідчується у відповідних органах реєстрації речових прав на нерухоме мано.

 

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 269; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.005 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты