ВИСНОВКИ

Проаналізувавши теоретичні дослідження, законодавство та судову практику до теми можемо зробити наступні висновки.

Договір може бути припинений за таких підстав:

1. За згодою сторін шляхом його розірвання. Припинення договору довічного утримання за згодою сторін оформляється нотаріусом, який посвідчив договір довічного утримання, шляхом посвідчення договору про розірвання договору довічного утримання.

2. За рішенням суду про його розірвання. Припинення договору за рішенням суду оформляється за заявою зацікавленої особи — сторони договору та на підставі рішення суду про розірвання договору довічного утримання (догляду) нотаріусом, який посвідчив вказаний договір.

а) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений. У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення

б) на вимогу набувача. Тільки у тому випадку, коли через не залежні від нього обставини його майнове становище змінилося настільки, що він не в змозі надавати відчужувачеві належне матеріальне забезпечення, обумовлене в договорі. За таких обставин суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором.

3. З настанням юридичних фактів.

а) у зв'язку зі смертю відчужувача. Припинення договору у разі смерті вiдчужувача (третьої особи) оформляється нотаріусом, який посвідчив договір довічного утримання, за заявою набувача та за документальним підтвердженням смерті вiдчужувача (третьої особи).

б) у разі лiквiдацiї юридичної особи набувача. Якщо в результаті ліквідації юридичної особи-набувача майно, що було передано за договором довічного утримання (догляду), перейшло до її засновника (учасника), до нього переходять права та обов'язки набувача за договором довічного утримання. У Цивільному кодексі нічого не сказано про юридичні наслідки переходу майна відчужувача до кількох засновників. Виходячи із суті договору, то до цих засновників за договором довічного утримання переходять права і обов’язки набувача, пропорційно їх часток у статутному фонді.

в) у разі смерті набувача. Безпосереднім юридичним фактом припинення договору буде відмова спадкоємців набувача прийняти спадщину або закінчення терміну для прийняття спадщини. Адже дія договору не припиняється зі смертю набувача а його права та обов’язки переходять до спадкоємців за заповітом чи за законом. у разі відсутності у нього спадкоємців або відмови від прийняття майна та виконання зобов’язань.

Слід наголосити, що одним з основних принципів цивільного права є рівноправність учасників цивільних правовідносин, але законодавець надав відчужувачу значні переваги, передбачивши, що у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором відчужувач набуває права власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення, витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню. Але на практиці саме відчужувач доволі часто зловживає своїми правами.

Трапляється так, що відчужувач, відмовляється приймати належне виконання, запропоноване набувачем, аргументуючи це його низько якістю, хоча, достатніх підстав для цього немає. В законодавстві така ситуація отримала назву «прострочення кредитора». Прострочення відчужувача матиме місце також у разі, якщо він змінив своє місце проживання і не повідомив про це набувача, в наслідок чого останній не міг виконувати свої обов’язки.

Набувач може бути певен, що, вчасно сплачуючи фіксовану суму грошового утримання, він захищений від безпідставного розірвання догвору, якщо підтвердженням виконання договору будуть банківські виписки, баланс рахунку (електронні платежі), квитанції про перерахунок коштів від набувача на адресу та ім’я відчужувача (для поштового переказу). Відповідно до умов такого договору, довічне утримання відчужувача має не лише грошову оцінку, а й здійснюється виключно в грошовій безготівковій формі.

Настання смерті відчужувача майна є умовою припинення договору довічного утримання незалежно від строку надання утримання(догляду). Тобто, коли особа померла, відразу після укладення договору довічного утримання, чи у момент, коли за вартістю обсяг надаваної допомоги досяг вартості майна немає значення всі зобов’язання набувача припиняються лише після смерті відчужувача. Це, у свою чергу, захищає інтереси відчужувача, забезпечуючи гарантію на надання йому зі сторони набувача належного утримання (догляду). Можна дійти висновку, що договір довічного утримання є алеаторним, оскільки на момент його укладення не можливо визначити, що буде більше: вартість отриманого майна чи остаточна вартість зустрічного надання догляду (утримання), оскільки тривалість життя вiдчужувача на момент укладення договору є невідомим, також невідомо: як зміниться оцінка майна на момент виникнення у набувача права розпорядження цим майном, неможливо визначити чи добросовісним виявиться набувач і відповідач.