Правова держава. Розвиток теорії правової держави

Правова держава: поняття і принципи

Правова держава — це організація політичної влади, що створює умови для якнайповнішого забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а також для найбільш послідовного “скріплення|зв'язування|” державної влади за допомогою права в цілях недопущення| зловживань.

Прообраз ідеї правової держави виник як протиотрута від свавілля|сваволі|, як реакція на деспотизм, тиранення.

Для правової держави характерні два основні принципи (дві сторони суті|єства|):

1) якнайповніше забезпечення прав і свобод людини і громадянина, створення|створіння| для особи|особистості| режиму правового стимулювання (соціальна, змістовна сторона);

2) найбільш послідовне “скріплення|зв'язування|” державної влади правом, формування для державних структур правового режиму обмеження (формально-юридична сторона).

Другий основний принцип правової держави втілюється|утілює| в життя з використанням наступних|слідуючих| способів, промовців як самостійні, конкретніших принципів:

— розділення|поділи| влади на законодавчу, старанну|виконавчу| і судову з метою виключення|винятку| зловживань нею;

— федералізму, який доповнює горизонтальне розділення|поділ| влади ще і розділенням|поділом| її по вертикалі;

— верховенства закону (закон, прийнятий верховним органом влади при строгому|суворому| дотриманні всіх конституційних процедур, не може бути скасований, змінений або припинений актами виконавчої влади);

— взаємній відповідальності держави і особи|особистості| і так далі

Можна виділити і інші принципи правової держави, які в тій чи іншій мірі витікають з|із| наведених вище і створюють для них забезпечуючий фон: високий рівень правосвідомості і правової культури в суспільстві|товаристві|; наявність цивільного|громадянського| суспільства|товариства| і здійснення контролю з його боку за виконанням законів всіма суб'єктами права.

Ідея правової держави є ідея взаїмоправління громадянського| суспільства|товариства| і держави, що передбачає|припускає| руйнування монополії держави на владу з|із| одночасною зміною співвідношення свободи держави і суспільства|товариства| на користь останнього і окремій особі.

При всьому різноманітті принципів правової держави два з|із| них все одно залишаються головними|чільними|, визначаючими, і їх необхідно розглядати|розглядувати| у взаємозв'язку. Якщо аналізувати перший (соціальний, показуючий привабливість, цінність ідеї правової державності, її самоціль) без другого (формально-юридичного, втілюючого|уособлювати| собою засобу|кошту| досягнення названих|накликати| привабливих ідеалів), то не ясно, як добитися якнайповнішого забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Якщо ж, навпаки, брати за основу лише|тільки| формально-юридичний аспект, тоді стає не зовсім зрозуміло, в ім'я чого і ради кого необхідно обмежувати державну владу за допомогою права. Адже таке обмеження не самоціль. Можна його так обмежити, що держава взагалі не виконає жодної зі своїх функцій. І тоді те ж цивільне|громадянське| суспільство|товариство| від цього нічого не виграє, а навпаки, лише|тільки| програє.

Правова держава важливий|поважний| етап в розширенні свободи індивіда і суспільства|товариства|, але|та| в своєму класовому ліберальному варіанті концепція правової держави робить|чинить| акцент на формальній правовій рівності, не зачіпаючи проблем досягнення фактичного, соціально-економічного рівноправ'я|рівноправності| громадян, тому в післявоєнний період теорія правової держави була доповнена теорією і практикою соціальної держави.