Соціальна держава, її суть і структура

Соціальна держава - це правова держава розвиненого цивільного суспільства, що , з'єднуючи у своїй діяльності принципи волі й рівності, соціальної справедливості, надкласовості, реально забезпечує соціально-економічні права людини.

Соціальна держава сприяє формуванню в країні т.зв. «середнього класу» ( частина суспільства, що забезпечена в тій мері, коли не відчувається потреба в необхідному, але й не багата настільки, що це викликає в малозабезпечених верств населення намір до розділу їхньої власності).

Поняття «соціальної держави» було висунуто у 1929 p. німецьким державознавцем X. Хеллером і згодом поширилося в Європі. У США ідея соціальної держави була сприйнята пізніше, ніж у країнах Європи, оскільки тип свідомості американського суспільства був орієнтований на принцип індивідуалізму.

Поняття правової держави усе більш поєднується з концепцією так званої «держави загального благоденства» («максимальної» держави), або, інакше, «соціальної держави». Це суміщення відбувається насамперед на основі гарантій системи економічних, соціальних і культурних прав.

Вчені (Г.А. Ріттер, Роулз та ін.) виділяють три моделі сучасної соціальної держави.

І. «Позитивна держава» (США), у якій є найменший ступінь невтручання держави в економіку і соціальне забезпечення, орі­єнтоване на дотримання індивідуалізму та захист корпоративних інтересів (соціальна політика держави виступає як засіб конт­ролю).

2. Власне соціальна держава (Велика Британія), у якій забезпечуються гарантований мінімальний рівень життя і рівність ста­ртових можливостей (соціальна політика держави як засіб забезпечення повної зайнятості).

3. «Держава добробуту» (Нідерланди), у якій забезпечується мінімальний рівень життя та встановлюється максимальний рі­вень доходів, зменшується різниця в зарплаті, гарантується повна зайнятість (соціальна політика держави як засіб забезпечен­ня «рівності, кооперації та солідарності»).

Ці моделі мають тенденцію переходу від однієї до іншої. Вони ніде цілком не були реалізовані, що свідчить про мінливість со­ціальної політики держав у ході розвитку.

Соціальна держава передбачає наявність в суспільстві умов для нормального, цивілізованого життя. Основна функція СД - забезпечення суспільного блага, суспільної користь. СД - правильне, гуманістичне панування людей і для людей. Критерій правильності - міра розвитку людських контактів, якості спілкування людей. Процес становлення СД розкрив Боббіо в роботі «Майбутня демократія». Він змалював наявність потреб в різних слоях населення і необхідність їх реалізації. Противник СД Вебер – правова держава грунтується на волі індивідів, СД - на зрівнялівці. Правова держава і СД виключають один одного. У реальному житті існує зв'язок між правовою державою і СД. Соц. демократія - складна суспільна система, що зв'язує воєдино громадянське суспільство з характерними йому елементами самоврядності з правовою державою, в якій забезпечується широке представництво народові в управлінні справами суспільства. Функції СД - ліквідація соціальної порожнечі, подолання відчуження людей від влади.