Адміністративна відповідальність державних службовців

Основними завданнями адміністративної відповідальності державних службовців є:

—охорона суспільних відносин, які виникають у процесі їхньої діяльності щодо виконання повноважень держав­них органів від протиправної поведінки, яка суперечить державним потребам;

—гарантування прав громадян;

—виховання державних службовців у дусі дотримання різ­них адміністративних правил і тим самим недопущення дисциплінарних проступків;

—досягнення тієї поведінки, яка вимагається законами, наказами, розпорядженнями і вказівками вищих у поряд­ку підлеглості керівникам.

У більшості випадків державні службовці притягуються до адміністративної відповідальності на загальних підставах та в порядку, встановленому КпАП України, тобто як загальні суб'єкти адміністративного проступку, якщо вчинений ними адміністративний проступок не пов'язаний з виконанням служ­бових обов'язків.

Як суб'єкт адміністративного проступку, державний службо­вець повинен відповідати наступним вимогам:

—бути осудною особою, тобто особою, яка розуміє значен­ня своїх дій та може ними керувати;

—досягти на момент вчинення проступку шістнадцятиріч­ного віку.

За вчинення адміністративних проступків до державних службовців можуть бути накладені такі адміністративні стяг­нення: попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного проступку; конфіскація; позбавлення спеціаль­ного права; виправні роботи, адміністративний арешт.

Попри це, державні службовці, за вчинення ряду адмініст­ративних проступків, притягуються до адміністративної відпо­відальності як спеціальні суб'єкти, тобто, якщо вони є посадо­вими особами. Поняття «посадова особа» та її правовий статус розглядаються у розділі 5 цього підручника. Відповідно до статті 14 КпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності лише за проступки, пов'язані з недодержан­ням тих правил, які входять до їх службових обов'язків: у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та ін. До посадових осіб застосовуються такі адміністративні стягнення, як попереджен­ня та штраф. При цьому, важливо зазначити, штрафні санкції, які застосовуються до посадових осіб, встановлюються у біль­шому розмірі, ніж штрафні санкції щодо громадян.

Це зумовлено тим, що на посадових осіб покладається ви­конання таких обов'язків, які відзначаються особливим харак­тером і мають публічне значення.

Недодержання посадовою особою встановлених правил є, водночас, і адміністративним, і дисциплінарним проступком, що й зумовлює застосування, в ряді випадків, як адміністра­тивної, так і дисциплінарної відповідальності.

Фактичною підставою адміністративної відповідальності є адміністративний проступок, під яким розуміють протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 15 КпАП передбачено особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців, призваних на збори вій­ськовозобов'язаних і працівників органів внутрішніх справ, яка проявляється в тому, що названі особи за скоєння адміністра­тивного проступку притягуються до відповідальності на підста­ві дисциплінарних статутів, тобто притягуються до дисциплі­нарної відповідальності.

Водночас, за порушення правил, норм і стандартів, які сто­суються забезпечення безпеки дорожнього руху; санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм; правил охоти, рибальства і охорони рибних запасів, митних правил, здійснення корупційних дій та інших правопорушень, пов'яза­них з корупцією, неправомірне використання державного май­на, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої ухвали судді, щодо подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора, ухилення від вико­нання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю і за контрабанду названі вище особи притягуються до адміністративної відповідальності на загаль­них підставах. При цьому, до них не можуть застосовуватися такі адміністративні стягнення, як виправні роботи або адмі­ністративний арешт. Водночас, органи та посадові особи, яким надано право накладати адміністративні стягнення, можуть і в цих випадках передавати матеріали про правопорушення відпо­відним органам для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Порядок накладення адміністративних стягнень на держав­них службовців визначається КпАП, зокрема:

— стягнення накладаються в межах, встановлених норма­тивним актом, який передбачає відповідальність за адмі­ністративний проступок;

— оплатне вилучення предмета і конфіскація як додаткові стягнення можуть накладатися лише у випадках, коли їх застосування прямо передбачено законом;

—стягнення накладаються у точно визначених законом межах;

—при накладенні стягнень повинні враховуватися: обстави­ни, які виключають адміністративну відповідальність; під­
відомчість справ; строки давності; обставини, які пом'як­шують і обтяжують відповідальність.

Щодо строків притягнення державних службовців до адмі­ністративної відповідальності, слід зазначити, що за загальним правилом вони накладаються не пізніше, ніж через два місці з дня його вчинення, а при тривалому проступку — два місяці з дня його виявлення. З даного правила є деякі виключення. У тому випадку, коли по факту правопорушення було поруше­но кримінальну справу, а потім прийнято рішення щодо її закриття, адміністративне стягнення може бути накладеноне пізніше, ніж через місяць з дня прийняття такого рішення. У ви­падку вчинення порушення митних правил, за яке встановлена адміністративна відповідальність і накладається адміністративне стягнення у вигляді конфіскації, особа притягується до відпові­дальності незалежно від часу скоєння того протиправного діяння. Чинне адміністративне законодавство встановлює, що спра­ви про адміністративні проступки розглядаються спеціально уповноваженими державними органами, а саме:

—адміністративною комісією;

—виконавчими комітетами селищних, сільських рад;

—районним (міським) судом (суддями);

—органами внутрішніх справ, органами державних інспек­цій та іншими органами (посадовими особами), уповнова­женими на це законодавством.

Окрім КпАП адміністративна відповідальність державних службовців визначається Законом «Про боротьбу з корупцією». Підставами для притягнення державних службовців до адмі­ністративної відповідальності відповідно до цього закону, є вчи­нення ними таких діянь:

1) корупції, тобто діяльність осіб, уповноважених на вико­нання функцій держави, яка спрямована на протиправне вико­ристання наданих їм повноважень для одержання матеріальних
благ, послуг, пільг або інших переваг;

2) корупційних діянь, якими є:

а) незаконне одержання особою, уповноваженою на вико­нання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій
матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому
числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх
придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою за їх
фактичну (дійсну) вартість;

б) одержання особою, уповноваженою на виконання функ­цій держави, кредитів або позичок, придбання цінних паперів,
нерухомості або іншого майна з використанням при цьому
пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством;

3) інших правопорушень, пов'язаних з корупцією (порушен­ня спеціальних обмежень, порушення вимог фінансового конт­ролю, невжиття заходів щодо боротьби з корупцією, умисне
невиконання своїх обов'язків по боротьбі з корупцією).

За вчинення корупційних діянь чинне законодавство перед­бачає і адміністративну, і дисциплінарну відповідальності. Дис­циплінарна відповідальність проявляється в тому, що до винної особи застосовуються такі стягнення, як звільнення із займа­ної посади або усунення від виконання функцій держави. Під усуненням розуміється дострокове припинення депутатських повноважень, або звільнення з виборної посади, а так само звільнення з військової служби військової посадової особи (крім військовослужбовців строкової служби). Водночас, до неї застосовуються такі стягнення, як штраф та заборона протягом трьох років з дня звільнення займати посади в державних органах та їхньому апараті або протягом п'яти років балотува­тися у депутати або на виборні посади в державні органи.

Суб'єктивну сторону корупційних діянь характеризують вина, мотив і мета. Вина — це психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння і його наслідків, яке виявляється у формі умислу або необережності. Корупційні діяння можуть вчинятися тільки за наявності прямого умис­лу, тобто, особа, яка його вчиняє усвідомлює протиправний характер свого діяння чи бездіяльності, передбачає його шкід­ливі наслідки і бажає їх настання.

За загальним правилом мотив і мета є факультативними озна­ками суб'єктивної сторони адміністративного проступку. Водно­час, при вчиненні такого діяння як корупція, мета є обов'язковою ознакою, оскільки вона передбачається в диспозиції статті 1 За­кону «Про боротьбу з корупцією». Метою корупції, яка зазначена у названій статті, є незаконне одержання «винагороди, подарун­ку, інших матеріальних благ, послуг, пільг та інших переваг».

Спеціальним об'єктом корупційних діянь є встановлений порядок здійснення державним службовцем своїх службових обов'язків. Окрім названого, об'єктом конкретних корупційних діянь також можуть бути інші суспільні відносини, наприклад: встановлений порядок надання державними службовцями інфор­мації фізичним і юридичним особам; встановлений порядок сприяння фізичним і юридичним особам у здійсненні ними під­приємницької діяльності та ін.

Об'єктивна сторона корупційних діянь характеризується діями (наприклад, здійснення функцій повіреного третіх осіб,

здійснення діяльності на умовах сумісництва та ін.) або безді­яльністю (неподання декларації, нескладання протоколу про адміністративний проступок, ненадання інформації та ін.). Для деяких корупційних діянь характерним є така ознака об'єктив­ної сторони, як спосіб здійснення протиправного діяння, на­приклад, одержання кредиту шляхом використання пільг, не передбачених чинним законодавством.