Цивільно-правова відповідальність державних службовців

Відповідно до чинного законодавства державні службовці, які невиконанням або неналежним виконанням своїх посадо­вих обов'язків заподіяли збитків державному органу або третім особам, притягуються до цивільно-правової відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність ставить за мету відшкоду­вання збитків, під якими прийнято розуміти реальні збитки та упущену вигоду. Реальні збитки являють собою втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода — це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності, окрім майнової шкоди, передбачає відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у: а) зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; б) зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; в) у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; г) у приниженні честі, гідності а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При цьому моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру прос­тупку, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуван­ням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і спра­ведливості.

Зазвичай, моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Обов'язок державного службовця відшкодувати заподіяну ним шкоду існує тільки стосовно державного органу. У тому разі, коли шкода завдана фізичній або юридичній особі незакон­ним рішеннями, діями чи бездіяльністю державного службовця, вона відшкодовується тільки державою незалежно від форми вини цієї особи. Таке правило пояснюється, по-перше, тим, що державний службовець здійснює свою діяльність не від свого імені, а від імені держави; по-друге, відповідні правовідносини виникають між державою в особі державного органу і потерпі­лим, а не між державним службовцем і потерпілим. Водночас, такий принцип цивільно-правової відповідальності спрямований по посилення відповідальності державного службовця перед державою, оскільки він не виключає відшкодування державним службовцем збитків, завданих державі у регресному порядку. Окрім ЦК України, який визначає загальний порядок від­шкодування заподіяної шкоди, цивільно-правова відповідаль­ність окремих категорій державних службовців регулюється Законом від 1 грудня 1994 р. (зі змінами і доповненнями від 21 грудня 2000 р.) «Про порядок відшкодування шкоди, завда­ної громадянинові незаконними діями органів дізнання, попе­реднього слідства, прокуратури і суду».

Відповідно до положень цього Закону відшкодуванню підля­гає шкода, завдана громадянинові внаслідок:

— незаконного засудження, незаконного притягнення як об­винуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконно­го накладення арешту на майно, незаконного відсторо­нення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У даному випадку завда­на шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду;

—незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незакон­ного накладення штрафу;

—незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України від 18 лютого 1992 р. (зі змінами і доповненнями від 18 січня 2001 р.) «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

Право на відшкодування шкоди виникає у випадках:

—постановления виправдувального вироку суду;

—закриття кримінальної справи за відсутності події злочи­ну, відсутності у діянні складу злочину або недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину;

—відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини 1 цієї статті;

— закриття справи про адміністративне правопорушення. Держава відшкодовує громадянинові:

—заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслі­док незаконних дій;

—майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частку у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадя­нин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи попередньо­го слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

—штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові ви­трати та інші витрати, сплачені громадянином;

—суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги;

—моральна шкода.

Майно повертається в натурі, а в разі неможливості повер­нення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоп­латно. Вартість житлових будинків, квартир, інших споруд від­шкодовується лише у разі, якщо зазначене майно не зберегло­ся в натурі і громадянин відмовився від надання йому рівноцін­ного житлового приміщення з безоплатною передачею у його власність або у разі згоди на це громадянина.

Вартість втраченого житла відшкодовується виходячи з ринкових цін, що діють на момент звернення громадянина про відшкодування шкоди.

У разі ліквідації підприємств, установ, організацій, яким майно було передано безоплатно, або недостатності у них кош­тів для відшкодування шкоди вартість майна (частина вартості) відшкодовується за рахунок державного бюджету. Вартість май­на визначається за цінами, що діють на момент прийняття рі­шення про відшкодування шкоди. У разі пошкодження майна завдана шкода відшкодовується повністю.

У разі смерті громадянина право на відшкодування шкоди переходить до його спадкоємців.