Валовий національний продукт і його обчислення

Загальна ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених національною економікою, становить валовий національний продукт (ВНП). В умовах ринкової економіки ВНП обчислюється у вартісному вираженні. Він є матеріальною основою життя людей. Саме він задовольняє різноманітні потреби населення. Якщо національна економіка неспроможна створити весь набір матеріальних благ для потреб населення, то потрібно виробляти більше такої продукції, яка користується попитом в інших країнах і яку можна було б обміняти на товари, які не виробляються в країні.

ВНП обчислюється в поточних (фактичних) і незмінних (постійних) цінах. Поряд з ВНП у статистиці використовується такий показник як валовий внутрішній продукт (ВВП). Він відрізняється тим, що включає лише вартість продукції, виробленої всередині країни. А ВНП включає й доходи, одержані за кордоном. Так, наприклад, дохід громадянина України, який працює в Чехії, є частиною ВНП України. Але цей дохід не є частиною ВВП, оскільки він заробляється в Чехії. З іншого боку, прибутки, які одержує іноземна компанія від виробництва продукції в Україні, є частиною ВНП іншої держави.

На практиці дані про обсяги ВВП і ВНП використовуються як показники кількості виробленої продукції та добробуту населення країни. ВВП і ВНП є головними показниками економічного розвитку країни. Як же вимірюється ВВП?

Здавалося б, що для цього достатньо додати обсяг товарів і послуг, вироблених кожним підприємством. Але такий метод зумовлює повторний рахунок і завищує результати виробництва. Сумарний показник товарів і послуг, вироблених підприємствами (сума продаж), називається валовим випуском. Якщо ним користуватися для оцінки обсягу виробництва, отримуємо завищену величину. Покажемо це на таблиці 3.2.

Таблиця 3.2.

Обчислення загального обсягу виробництва

З наведеної таблиці бачимо, що фермер виробляє шерсть, але він нічого не купує. Ця шерсть продається і на кожній стадії виробництва готового продукту, наприклад костюма, її вартість враховується виробником повторно. Якщо додати всі продажі" то одержимо 710 грошових одиниць. Але в даній сумі вартість шерсті враховувалася п'ять разів, вартість матеріалу — чотири рази, вартість костюма три рази, оптова націнка два рази і роздрібна націнка один раз. Отже, маємо багаторазове врахування одних і тих же вартостей, що викликає завищення показників господарської діяльності, бо має місце повторний рахунок. І чим більше стадій проходить продукція в процесі виробництва, чим більше вона продається, тим більший повторний рахунок. У нашому прикладі він становить 460 грошових одиниць.

Рис. 3.24. Структура доданої вартості

Щоб отримати реальне обчислення кінцевих результатів суспільного виробництва і не допустити повторного рахунку, потрібно користуватися показником ВВП. Від валового випуску він відрізняється на величину проміжного продукту, тобто на величину вартості тих товарів, які повинні піддаватися подальшій переробці та перепродажу. У нашому прикладі він становить 460 грошових одиниць.

Щоб не допустити повторного рахунку при обчисленні ВВП, потрібно враховувати тільки додану вартість. Додана вартість — це вартість, створена в процесі виробництва на підприємстві, яка відображає реальний вклад підприємства у створення вартості конкретного продукту. Вона включає заробітну плату, прибуток та амортизацію. Вартість сировини, матеріалів, палива, енергії, послуг, придбаних у постачальників, у додану вартість не включають (рис. 3.24).

ВВП є мірилом річного обсягу виробництва на макрорівні. Якщо зменшити величину ВВП на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих за рік, то одержимо ще один макроекономічний показник — чистий національний продукт (ЧНП). А якщо від ЧНП відрахувати непрямі податки, то одержимо національний дохід (НД). Він показує розмір доходів постачальників економічних ресурсів, одержаних за землю, робочу силу, капітал, підприємницькі здібності (рис. 3.25).

Рис. 3.25. Виробництво валового внутрішнього продукту і національного доходу