Система національних рахунків

Система національних рахунків сформувалася в 30—40 роках XX століття у провідних капіталістичних країнах. З 1995 року вона почала запроваджуватися в Україні. Ця система виходить із того, що ВВП і національний дохід виробляються у сфері матеріального виробництва й у сфері послуг. Другою важливою її умовою є визнання того, що у створенні вартості товарів і послуг поряд із працею беруть участь земля, капітал і підприємницька діяльність.

Система національних рахунків — це нова складна система розрахунків макроекономічних показників, яка відображав динаміку найважливіших процесів і явищ в економіці — виробництва ВВП, НД, споживання, фінансів, інвестицій. Вона потрібна для країни, як для підприємства бухгалтерський облік, бо відображає узагальнену картину розвитку економіки на макрорівні. На базі макроекономічних розрахунків приймаються обґрунтовані управлінські рішення, складаються плани і програми розвитку економіки.

У системі національних рахунків показники розраховуються трьома способами: 1) використовуючи дані про виробництво; 2) використовуючи дані про споживання; 3) використовуючи дані про доходи. У макроекономічному аналізі найбільше використовуються два показники — ВВП і національний дохід (рис. 3.26).

Рис. 3.26. Обчислення основних макроекономічних показників

Відповідно до прийнятої ООН методики всі суб'єкти національної економіки поділяються на п'ять груп (секторів).

1. Нефінансові корпорації. До них відносять підприємства, які здійснюють виробництво товарів і послуг з метою отримання прибутку.

2. Фінансові корпорації. Це ринкові установи, що спеціалізуються на фінансово-посередницькій діяльності (банки, інвестиційні фонди, трастові і страхові компанії).

3. Сектор загального державного управління, який включає в себе органи управління центрального і місцевого рівня, некомерційні бюджетні організації та позабюджетні фонди.

4. Сектор домогосподарств, який об'єднує фізичних осіб як споживачів і як суб'єктів некорпоративної виробничої діяльності.

5. Сектор некомерційних організацій, що обслуговують домогосподарства, куди входять створені громадянами політичні, релігійні та інші організації, які не ставлять за мету одержання прибутку.

Для чого необхідні макроекономічні показники?

Сфера застосування макроекономічних показників дуже широка. Найчастіше вони використовуються для розв'язання таких проблем.

1. Для управління національною економікою. Управління економікою ґрунтується на аналізі фактичного стану економіки. На його основі визначаються шляхи подальшого розвитку, розробляються цільові програми, здійснюється контроль за виконанням програм.

2. Інформація про стан національної економіки необхідна іноземним інвесторам. Так, вирішуючи питання про капіталовкладення, іноземні інвестори насамперед вивчають макроекономічні показники, які характеризують стан економіки.

3. Макроекономічні показники використовуються міжнародними економічними організаціями для оцінки економічного потенціалу країни. Це питання постає у випадку вступу країни до міжнародних організацій, у випадку отримання кредиту та іншого.

4. Макроекономічні показники використовуються для міжнародного порівнювання економічних потенціалів різних країн, для визначення місця в рангах економічного розвитку.