Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Виникнення задуму і проекту.




Життєпис Будівлі Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка

Будівля, у якій зараз міститься основний корпус музичного училища ім. С. Людкевича має виняткову історію і особливе місце у культурному житті міста і галицького краю загалом. Насамперед тому, що цей будинок був збудований для потреб Музичного товариства ім. М. Лисенка, але історія зумовила те, що він став одним з найважливіших осередків музично-мистецького життя і місцем важливих громадських, політичних, наукових, театральних, літературних, розважальних та спортивних подій для української громади протягом тривалого відтинку часу.

 

Виникнення задуму і проекту.

У 1902 році почало свою діяльність громадське товариство музичне ім. М. Лисенка у Львові (засновник А. Вахнянин), яке діяло у приміщенні на вул. Шевській,1 (тоді - вул. Трибунальська, 6).

У 1903 р. був заснований “Союз співацьких і музичних товариств” при якому почав діяти Вищий музичний інститут (надалі ВМІ), винаймаючи приміщення на розі вул. Театральної і Вірменської, 1 поверх. 7 липня 1904 р. рішенням намісництва за ч. 81 233 “Союз” отримав концесію на ведення “Вищого інституту музичного”[1].

Вже від 1908 р. у Вищому Музичному Інституті ім. М. Лисенка була встановлена стипендія ім. А. Вахнянина, з 1913 р. щорічно Інститут надавав іменні стипендії у формі безоплатного навчання у ВМІ.

Відтоді організація декілька раз змінювала винайняті приміщення: 4 жовтня 1907 р. – другий поверх Народного дому, від жовтня 1909 р. – пл. Ринок, 24[2], бл. 1914 р. - партер (1-й поверх) будинку при вул. Сикстуській (зараз - Дорошенка) № 48[3] - в будинку адвоката доктора Стефана Федака – одного зі співзасновників “Союзу”.

На початку ХХ століття у інтелігентському середовищі українців Галичини із розвитком театрального руху, пожвавленням гастролей і концертних подорожей українських труп та музичних, музично-драматичних, хорових виконавських колективів, гостро постала проблема спорудження приміщення власне українського театру – початково – “Українського театру ім. І. Котляревського” (за назвою української театральної трупи, яка вела активну діяльність у той період), “Руського народного театру у Львові”. З цією метою було оголошено збір коштів, розміщені відозви, звернення, рекламу в україномовних та польськомовних періодичних виданнях: “Słowo Polskie”, “Діло”, “Руслан”, “Артистичний вісник”, “Ілюстрований музичний календар” (1906), “Театральна бесіда”. Для створення архітектурного проекту організаційний комітет звернувся до фірми Г. Гельмера і Ф. Фельнера у Відні, які його підготували у 1905 році. Проект був витриманий у стилі неоренесансну з сецесійним декоруванням. Мистецьке журі у складі С. Гавришкевича, І. Левинського та ін. відхилила його з рекомендаціями окремих змін. У 1908 р. проект було змінено згідно побажань, який був згодом істотно відредагований групою І. Левинського[4]. Ця споруда проектувалась таким чином, щоби окрім театральної - виконувати функцію клубу для української громади міста, вона включала також додаткові приміщення для хорової діяльності справа і зліва від сцени. Обидва проекти були обговорені громадськістю Львова і членами наймасовіших українських товариств “Просвіта”, “Дністер”, “Кредитовий союз” та ін. У конкурсі проектів перемогла версія групи Івана Левинського (співавтори проекту - Лев Левинський, Олександр Лушпинський, проекти фасадів виконувались І. Левинським та Василем Нагірним, інтер’єри - Т. Обмінським)[5] [Нога ОО. С. 109-111, 120-122]. Висновки розгляду конкурсних проектів оголошував та аналізував І. Труш.

Завершення роботи над проектом прокоментував у своїй промові ректор Львівської Політехніки Максиміліян Туллє, а проект та макет І. Левинський представив на Першій Краєвій Архітектурній виставці у Львові у 1910 р.

До 1909 року на Руський театр було зібрано 214 000 тис. корон[6]. Під будівництво пропонувались ділянки на вул. Підвальній, 17, на вул. Дорошенка (невдовзі була віддана під будівництво костелу св. Ельжбєти), і, зрештою, на ділянці, купленій українською громадою для будівництва театру - площі біля костелу св. Магдалини (сучасного органного залу) на збігу вулиць С. Бандери і Дорошенка (де тепер знаходиться пам’ятник репресованим). Розташування театру поблизу храму викликало категоричне заперечення Міської ради, яка відмовляла у дозволі на початок будівництва, і спровокувало бурхливе і тривале обговорення у пресі, протистояння польської та української громад, а також москвофілів та народовців серед українців (зауважимо, що зрештою у 1920-ті роки у повоєнний час на цій площі був склад вугілля та дров).

Саме тому, на особливу увагу заслуговує участь у будівництві будинку Музичного інституту Володимира Шухевича - ініціатора надання імені М. Лисенка “Союзу співацьких і музичних товариств”, директора ВМІ ім. М. Лисенка від 1908 р. У тій сумнівній, політично та матеріально непевній ситуації він прийняв унікальне за своєю правильністю рішення, що було неодноразово підтверджене подальшим історичним розвитком: спрямував уцілілі від девальвації воєнного часу кошти на будівництво приміщення Товариства у непомітній сусідній вуличці М. Шашкевича і стрімко налагодив процес переосмислення проекту, згідно нових умов будівництва.

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-09-13; просмотров: 67; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты