Тема 3. Економічна система суспільства.

План лекції:

1. Поняття та структура економічної системи, закони її розвитку

2. Сутність, елементи i критерії класифiкацiї економічних систем. Концепції періодизації еволюції суспільства:

а) формаційна концепція

б) поділ на економічні системи

в) технократична або технологічна концепція

3.Сутність відносин власності. Форми та типи власності.

Система — це множинність елементів, що перебувають у взаємодії та відносинах один з одним, утворюючи єдність; це абстрактна модель, розроблена на основі реального життя.

Економічна система – конкретна iсторична сукупнiсть економiчних вiдносин, що вiдповiдає системi продуктивних сил i взасмодiє з нею, розвивається на основi дiї як об’сктивних економiчних законiв, так i суб’єктивних факторiв.

Економічна система вiдображає особливу структуру суспільства, що виникає з практики господарювання даного народу в конкретних умовах. У нiй представленi господарськi навички, традицiї, духовний стан народу, панiвнi цiнностi та своєрiдне розумiння ним свiту. Це об’єктивна єднiсть закономiрно пов’язаних мiж собою явищ i процесiв економiчного життя. Це система взаємозв’язку i взаємообумовленостi мiж людьми у процесi виробництва життєвих благ, їх розподiлу, обмiну i споживання

Економічна система– це складне по структурі утворення, всі елементі якого тісно пов’язані між собою і мають вплив, як прямий так і зворотній.

Кожна система є цілісною і характер взаемодії її елементів визначае тип економічної системи.

По відношенню до системи виділяють такі чинники:

- зовнішні ( екзогенні );

- внутрішні ( ендогенні ).

Основними елементами економічної системи суспільства є :

1) продуктивні сили суспільства;

2) виробничі відносини;

3) економічні закони, які визначають характер взаємодії попередніх двох елементів між собою;

4) економічні інтереси;

5) господарський механізм.

Спосіб виробництва матеріальних благ називаеться матеріальною базою розвитку суспільства. Результатом взаемодії способу виробництва матеріальних благ з економ. інтересами та під впливом дії економ. законів формуеться господарський механізм, який є складовою системою відносин, інститутів, які забезпечують досягнення домінуючих економічних інтересів в суспільстві різних верств населення.

Відповідно до критеріїв, що використовуються вченими економістами для систематизації та періодизації розвитку суспільства виділяють наступні концепції:

1. Формаційна концепція, критерієм періодизації є тип соціально-економічних відносин, тобто відносин власності на фактори виробництва.

Формація включає матеріальну базу, або спосіб виробництва і відповідну їй надбудову. За даною концепцією еволюцію людства було поділено на наступні періоди:1) первісно-общинна формація;

2) рабовласницька;

3) феодальна;

4) капіталістична;

5) комуністична.

Матеріальний базис або спосіб виробництва визначає тип формації та тип надбудови.

2. У другій концепції критерієм для періодизації є тип організаційно-економічних відносин, а точніше відносини управління та координації господарської діяльності людей. За цією концепцією всю еволюцію поділяють:

1) традиційна економічна система;

2) ринкова економічна система;

3) командно-адміністративна економічна система;

4) змішана економічна система.

Періоди переходу від однієї системи до іншої називається перехідною економікою.

3. Технократична концепція періодизації економічної еволюції людства.

Критерієм для періодизації в даній концепції є рівень розвидку продуктивних сил, а точніше – тип засобів виробництва, що використовується; революційні моменти в розвидку продуктивних сил.

За цією концепцією вся еволюція поділяється:

1) до індустріальне суспільство;

2) індустріальне суспільство;

3) постіндустріальне суспільство.

Відносини власності – соціально-економічні відносини, що виявляють себе через володіння та відчуження.

Відносини власності реалізуються через володіння, розпорядження, використання та привласнення.

Володіння – юридично закріплене за певною особою право власності на певний об’єкт. Суб’єктами володіння може бути одна особа, група осіб, держава ( суспільство в цілому). Об’єктами власності може бути:

· споживчі блага;

· виробничі ( інвестиційні) блага.

Розпорядження – право власника. Власник має право ( теоретично) робити із майном будь-що. Що стосується розпорядження інвестиційними благами ( підприємства, споруди, земля), то права власника по розпорядженні даними благами можуть обмежуватися ( визначатися) чинним законодавством країни, умовами договору.

Використання – це використання майна за його функціональним призначенням. Може здійснюватися як власником, так і орендатором даного майна.

Привласнення – в результаті функціонування майна створюється нова вартість. Власник має право на привласнення нової власності пропорційно до даного майна.

Відповідно до суб’єктів власності, власність поділяється на наступні форми і типи:

1. Власність однієї особи:

· особиста ( на споживчі блага);

· індивідуальна ( власність однієї особи на невеликі за обсягами інвестиційні блага) передбачає працю родини без використання найманої праці;

· приватна ( власність на інвестиційні блага, але розміри даного майна є значними, як правило виробництво передбачає використання найманої праці).

2. Групова ( колективна) власність: об’єктами можуть бути як споживчі так і інвестиційні блага. Колективна власність на інвестиційні блага може бути у наступних формах:

· кооперативи;

· товариства;

· виробничі об’єднання;

· спільні підприємства;

а) Кооперативи:

ЗАТ – акції розміщуються між певними особами. Вихід і вхід в ЗАТ може здійснюватися на основі рішень зборів АТ. Як правило при виході з АТ акції залишаються у інших власників. Засновники АТ на величині статутного фонду здійснюють випуск акцій. Цей процес називають емісією акцій, а той, хто здійснює емісію – емітентом, а ті, хто купили акції – акціонерами.

в) Виробничі об’єднання як правило виникають в результаті дії процесу інтеграції, концентрації, централізації .

Концентрація – це збільшення розмірів підприємства за рахунок капіталізації частини прибутку.

Централізація – це процес об’єднання, поглинання підприємств.

Інтеграційні процеси є досить часто причиною централізації. Це процес виникнення взаємозалежностей між різними виробниками.

Причини залежності є технологічні, фінансові прагнення контролю за ринком. Інтеграційні об’єднання можуть бути наступних видів:

· горизонтального типу – об’єднання підприємств однієї галузі ( мета: контроль за ринком);

· вертикального типу – об’єднання підприємств суміжних галузей ( причина: технологічна обумовленість та зниження витрат виробництва );

· діагонального типу – об’єднання підприємств ніяк технологічно не пов’язаних між собою.

Види виробничих об’єднань:

· картель ( обговорюються ринки збуту, квоти, ціни);

· синдикати ( продукція окремих підприємств є спільною власністю даного синдикату);

· трест ( повне об’єднання підприємства в одне велике);

· концерн;

· конгломерат;

· холдінг;

· фінансово-промислова група;

· транснаціональне об’єднання.

г) Спільні підприємства – це об’єднання національного та іноземного капіталу.

д) Власність держави :

· місцева ;

· муніципальна ( власність міста);

· власність автономій країн, областей, республік;

· загальнодержавна.

Державна власність розповсюджується як на споживчі товари

(суспільні блага), так і на сферу виробництва.