Відмінність незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами від злочинів, передбачених ст. 262, 263-1 і 264 КК

3. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК)

Об’єкт злочину – це безпека руху і експлуатації автомобільного транспорту, а також життя та здоров’я особи.

Предмет злочину – це механічні транспортні засоби, що приводиться в рух за допомогою двигуна (зокрема, всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли, моторолери, мотоколяски; транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; всюдиходи, аеросани, амфібії, тощо).

Не є транспортними засобами рухомий склад метрополітену, фунікулера та інших видів залізниць (пасажирські й вантажні потяги, локомотиви, дрезини, тощо).

Об’єктивна сторона злочину:

1) діяння:

· порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту;

· порушення правил безпеки дорожнього руху – порушення однієї або кількох вимог Правил дорожнього руху або інших нормативно-правових актів, що регламентують безпеку дорожнього руху (наприклад, перевищення швидкості, порушення правил обгону, тощо);

· порушення правил експлуатації транспорту – невиконання нормативно-правових актів, які регламентують безпечне використання транспортного засобу під час його руху (наприклад, перевезення людей або ван­тажу в непридатних або необладнаних транспортних засобах, експлуатація транспортного засобу з несправною гальмовою системою або рульовим керуванням, тощо).

2) наслідки – заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості;

3) причинний зв’язок між порушеннями правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту і настанням наслідків, зазначених у диспозиції статті.

Злочин є закінченим з моменту спричинення потерпілому тілесного ушкодження.

Суб’єкт злочину – спеціальний (фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку, яка керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право). За певних умов до відповідальності може бути притягнута особа, яка навчає водінню іншу особу і перебуває під час навчальної їзди поруч із учнем (майстер виробничого навчання, інструктор тощо).

Суб’єктивна стороназлочину передбачає необережну форму вини.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 286 КК) є спричинення: 1) смерті потерпілому; 2) тяжких тілесних ушкоджень. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 286 КК) є спричинення загибелі кількох осіб (2-х або більше).

Покарання за злочин: ч. 1– штраф від 200 до 500 н.м.д.г., виправні роботи до 2 років, арешт до 6 місяців, обмеження волі до 3 років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк до 3 років або без такого; ч. 2 – позбавлення волі від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк до 3 років або без такого; ч. 3 – позбавлення волі від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк до 3 років.

Важливо:Якщо суб’єкт свідомо спричинив наїзд на потерпілого, прямо бажаючи настання негативних наслідків, то діяння слід кваліфікувати за відповідними статтями Розділу про злочини проти життя та здоров`я особи, адже в такому випадку транспортний засіб є лише знаряддям вчинення злочину.

4. Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК)

Основний об’єкт злочину – це контрольоване використання автомобільного транспорту, додатковий– життя та здоров’я особи, відносини власності.

Предмет злочину – всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби, які вказані у примітці до ст. 286 КК.

Об’єктивна сторона злочину: діяння.

Незаконне заволодіння транспортним засобом– це умисне, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспорт­ний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху, тощо). Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, а також із застосуванням насильства або його погрозою.

Не є незаконним заволодіння транспортним засобом у стані крайньої необхідності, наприклад, для того, щоб терміново доставити тяжко хвору людину до лікарні, приборкати стихійне лихо, усунути іншу небезпеку, яка загрожує людям, інтересам суспіль­ства чи держави.

Злочин є закінченим з моменту:

· коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування;

· встановлення контролю над транспортним засобом, якщо заволодіння відбувається під час руху транспортного засобу.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку (ч. 1 ст. 289 КК), 14-річного віку – за частинами 2 і 3 ст. 289 КК.

Не є суб’єктами злочину:

· особи, які є співвласниками або законними користувачами транспортного засобу;

· працівники підприємств, установ, організа­цій незалежно від форми власності, котрі без належного дозволу здійснили поїздку на закріпленому за ними транспортному засобі;

· службові особи, які наділені повноваженнями щодо використання чи експлуатації транспортних засобів.

Суб’єктивна сторона злочину – вина у формі умислу.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 289 КК) є дії, вчинені: 1) повторно (вчинення таких дій особою, яка раніше вчи­нила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений ст. 185, 186, 187, 189–191, 262, 410 КК); 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства; 4) з проникненням у приміщення чи інше сховище; 5) якщо вони завдали значної матеріальної шкоди (у разі заподіяння реальних збитків на суму від 100 до 250 н.м.д.г.).

Особливо кваліфікуючими ознакамизлочину (ч. 3 ст. 289 КК) є дії, вчинені: 1) організованою групою; 2) поєднані з насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства; 3) якщо вони завдали великої матеріальної шкоди (у разі заподіяння реальних збитків на суму понад 250 н.м.д.г.).

Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка за наявності сукупності умов:

· вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства);

· добровільно заявила про це правоохоронним ор­ганам;

· особа повернула транспортний засіб власнику;

· повністю відшкодувала завдані збитки.

Покаранняза злочин: ч. 1 – штраф від 1000 до 1200 н.м.д.г., обмеження волі або позбавлення волі від 3 до 5 років; ч. 2 – позбавлення волі від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без неї; ч. 3 – позбавлення волі від 7 до 12 з конфіскацією майна або без такої.

5. Порушення чинних на транспорті правил (ст. 291 КК)

Об’єкт злочину – це безпека дорожнього руху, а також життя та здоров’я особи.

Об’єктивна сторона включає три обов’язкові ознаки:

· діяння – порушення чинних на транспорті правил (наприклад, самостійне пересування пасажира повітряного транспорту територією льотного поля; самовільне відкриття шлагбауму на залізничному переїзді без дозволу чергового; прогін тварин через колію без дотримання правил безпеки; порушення правил дорожнього руху водіями транспортних засобів, що не належать до вказаних у примітці до ст. 286 КК, а також велосипедистами, пішоходами, пасажирами; порушення правил безпеки руху і експлуатації при керуванні маломірними суднами тощо);

· наслідки – загибель людей або інші тяжкі наслідки;

· причинний зв’язок між діянням, яке виявилося у порушенні зазначених правил, та наслідками, що настали.

Злочин є закінченим з моменту спричинення наслідків у вигляді загибелі людей або інших тяжких наслідків.

Особливості кваліфікаціїзлочину обумовлюються змістом злочинного діяння – порушення положень законодавчих або інших нормативних актів щодо чинних на транспорті правил, що регулюють порядок безпечного руху залізничного, по­вітряного, водного, автомобільного, електричного та іншого виду транспорту (наприклад, правила поведінки пасажирів у метрополітені, у літаку, автобусі, трамваї, тролейбусі та інших видах транспорту).

Суб’єкт злочину – загальний.

Суб’єктивна сторона злочину передбачає необережну форму вини.

Покарання за злочин: штраф від 200 до 500 н.м.д.г., виправні роботи до 2 років, обмеження волі або позбавлення волі до 5 років.