Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Тема №4 Злочини проти власності




Злочини проти власності –це суспільно небезпечні та протиправні посягання, що порушують право власності, спричиняють майнову шкоду приватній особі, колективу чи державі й учиняються, зазвичай, із корисливих мотивів (ст. 185–198, розділ VI Особливої частини КК).

 

Об’єкт злочинів проти власності – врегульовані законом суспільні відносини власності, передусім, відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Додатковими необхідними об’єктами злочинів, які вчиняються з використанням насильства чи погрози його застосування (насильницький грабіж, розбій, вимаган­ня, погроза знищення майна), можуть бути здоров’я, життя, психічна чи фізична недоторканність особи, а при знищенні або пошкодженні майна – громадський порядок і екологічна безпека.

Предметом цих злочинів можуть виступати:

· чуже майно (наприклад, грошові кошти, цінні папери, особисті речі, побутова техніка, одяг, предмети домашнього господарства, продуктивна робоча худоба тощо). Чужим є майно, що не перебуває у власності чи законному володінні винного.

· право на майно – це документи, що мають правове значення, тобто встановлюють право на майно або ж звільняють від обов’язків майнового характеру (наприклад, заповіт на кварти­ру, договір дарування машини, доручення на право користування певною річчю, страховий поліс, боргова розписка, тощо);

· будь-які дії майно­вого характеру (наприклад, виконання певних робіт або надання певних послуг – ремонт квартири, будівництво гаража, реставраційні роботи, вирощування сільськогосподарських культур, примушування відвезти на транспортному засобі в певне місце без матеріальної винагороди, тощо).

 

Не є предметом злочинів проти власності:

· природні багатства в їх природному стані (наприклад, надра, ліс на корені, риба й інші водні тварини в природних водоймах, звірі в лісі тощо). Їх незаконне знищення, пошкодження, вилов кваліфікується за ст.ст. 240, 246, 248 і 249 КК;

· вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої чи радіоактивні ма­теріали. Їх заволодіння та незаконне поводження з ними кваліфікується за ст. 262–267 КК;

· транспортні засоби. Заволодіння ними кваліфікується за ст. 289 КК;

· предмети, які перебувають у місці поховання або на трупі. Заволодіння ними кваліфікується за ст. 297 КК;

· наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори. Їх заволодіння та незаконне поводження з ними кваліфікується за ст.ст. 308, 312 КК та ін.;

· офіційні чи приватні документи (наприклад, паспорти, дипломи, атестати або інші важливі особи­с­ті документи), що не мають грошової оцінки та мінової властивості, штампи й печатки. Їх заволодіння або (пошкодження) кваліфікується за ст. 357 КК;

· військове майно. Заволодіння ним кваліфікується за ст. 410, 411 КК, тощо;

· речі, що знаходяться при вбитих чи поранених на полі бою. Заволодіння ними кваліфікується за ст. 432 КК, тощо.

Спосіб вчинення злочинів проти власності – основний критерій відмежування різних форм викрадення майна та іншого протиправного заволодіння ним, зокрема:.

· таємний (при крадіжці – ст. 185 КК);

· відкритий (при грабежі – ст. 186 КК);

· шляхом нападу (при розбої – ст. 187 КК);

· погроза заподіяння певної шкоди (при вимаганні – ст. 189 КК);

· обман або зловживання довірою (при шахрайстві – ст. 190 КК).

Суб’єкт цих злочинів: фізична осудна особа, що досягла 14-річного (зокрема, ст. 185–187, 189, ч. 2 ст. 194 КК) або 16-річного (зокрема, ч. 1 ст. 194 КК).

Суб’єктивна сторона цих злочинів – зазвичай прямий умисел і корисливий мотив (при розбої – ще й мета заволодіння чужим майном).

 

Типові кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки злочинів проти власності:

· повторність;

· попередня змова групи осіб;

· організована група;

· заподіяння значної шкоди потерпілому;

· великі розміри;

· особливо великі розміри.

ВАЖЛИВО! У ст. 185, 186 та 189-191 КК повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або ст.ст. 187, 262 КК.   У ст. 185, 186, 189 та 190 КК значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від 100 до 250 неоподатковуваний мінімум доходів громадян (далі – н.м.д.г.).   У ст. 185-191, 194 КК у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в 250 і більше разів перевищує н.м.д.г. на момент вчинення злочину.   У ст. 185-187 та 189-191, 194 КК в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в 600 і більше разів перевищує н.м.д.г. на момент вчинення злочину.    

 

 


Специфічним способом вчинення викрадень є проникнення у житло, інше приміщення чи сховище– ценезаконне вторгнення до них будь-яким способом (наприклад, із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів, тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.

 

Крадіжка (ст. 185 КК)

На кваліфікацію цього злочину впливають:

· предмет злочину – чуже майно;

· об’єктивна сторона злочину, яка передбачає специфічний спосіб, що характеризується таємністю, тобто якщо воно здійснюється:

- за відсутності власника чи іншої особи;

- у присутності власника або іншої особи, але непомітно для них;

- у присутності власника чи іншої особи, але винний не усвідомлював цього моменту та вважав, що діє таємно від інших осіб (наприклад, дії винного фіксує камера спостереження в супермаркеті, а на екрані телевізора охоронець бачить їх);

- у присутності власника або іншої особи, що через свій фізіологіч­ний або психічний стан не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна та не можуть дати йому належної оцінки (наприклад, сон, сп’яніння, малолітство, психічне захворювання, тощо чи інші обставини);

- у присутності інших осіб, на потурання яких він розраховує з певних підстав (наприклад, родинні зв’язки, дружні стосунки, співучасть у вчинен­ні злочину тощо);

- особою, що не була наділена певною правомочністю щодо викраденого майна, а за родом діяльності тільки мала доступ до цього майна (наприклад, комбайнер, сторож, стрілець воєнізованої охорони та ін.).

Особливості кваліфікації:

1. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування – залежно від характеру насильства чи погрози – як грабіж чи розбій.

2. Крадіжка є закінченою з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним (наприклад, сховати, передати іншим особам, вжити за призначенням, тощо). Вона, так само як грабіж і шахрайство, має матеріальний склад.

3. Якщо незаконне проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища поєднане зі вчиненням крадіжки, кримінальну відповідальність за яку з огляду на вартість викраденого законом не передбачено, вчинене належить кваліфікувати за ст. 162 «Порушення недоторканості житла» КК.

Покарання: основний склад (ч. 1) – від штрафу (у розмірі від 50 н.м.д.г.) до позбавлення волі на строк до 3 років; максимальне (ч. 5) – 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-09-13; просмотров: 62; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты