Склад злочину: поняття, елементи, ознаки та види

Склад злочину –це сукупність встановлених законом про кримінальну відповідальність об’єктивних і суб’єктивних ознак, що характеризують певне суспільно небезпечне діяння в якості злочину.

Елементи складу злочину: 1) об’єкт; 2) об’єктивна сторона; 3) суб’єкт; 4) суб’єктивна сторона.

Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу злочину, що, у свою чергу, виключає кримінальну відповідальність такої особи.

Ознаки об’єкта злочину: 1) суспільні відносини; 2) предмет злочину; 3) потерпілий від злочину. Об’єктивної сторони: 1) су­спільно небезпечне діяння; 2) злочинні наслідки; 3) причин­ний зв’язок між діянням і наслідками, що настали; 4) місце; 5) час; 6) спосіб; 7) обстановка; 8) знаряддя; 9) засоби вчинення злочину. Суб’єкта: 1) фізична особа; 2) осудність; 3) вік кримінальної відповідальності; 4) ознаки спеціального суб’єкта. Суб’єктивної сторони: 1) вина; 2) мотив; 3) мета; 4) емоційний стан.

Об’єкт злочину – це охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, на які посягає злочин, завдаючи їм певної шкоди або створюючи загрозу завдання такої шкоди. Наприклад, об’єктом при вбивстві є життя особи, при викраденні майна – власність, при хуліганстві – громадський порядок.

Предмет злочину– це речі матеріального світу, з приводу яких чи у зв’язку з якими вчиняється злочин (наприклад, при крадіжці її предметом є майно, речі та інші цінності, а при незаконному носінні зброї – зброя).

Потерпілимвід злочину(у кримінальному провадженні)може бути фізична особа, якій злочином безпосередньо завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій злочином завдано майнової шкоди.

Об’єктивна сторона злочину – це зовнішній прояв суспільно не­безпечного посягання.

· Матеріальний склад злочину – це такий склад злочину, при якому злочин є закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків (наприклад, вбивство, тілесні ушкодження різного ступеня, крадіжка, шахрайство тощо).

· Формальний склад злочинупередбачає, що злочин є закінченим з моменту вчинення лише суспільно небезпечного діяння (наприклад, державна зрада, вимагання, контрабанда, зґвалтування тощо).

· Усічений склад злочину – це такий склад злочину, при якому злочин вважається закінченим з моменту попередньої злочинної діяльності, тобто на стадії готування або замаху (наприклад, посягання на життя державного чи громадського діяча, розбій, створення злочинної організації, бандитизм тощо).

Су­спільно небезпечне діяння – це передбачені кримінальним законом злочинні дія чи бездіяльність, якими заподіюється шкода об’єкту кримінально-правової охорони. Суспільно небезпечні наслідки – це реальна шкода, яка заподіюється злочинним діянням суспільним відносинам, що охороняються кримінальним законом. Причинний зв’язок – це такий об’єктивний зв’язок між суспільно небезпечним діянням та наслідками, що настали, при якому діяння є безпосередньою причиною наслідків.

Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину належать: 1) місце – це певна територія, на якій вчиняється злочинне діяння та (або) наста­ють його наслідки; 2) час – це певний період, протягом якого скоюється зло­чин, зокрема, певна частина року, місяця, тижня, доби, а також час, пов’язаний з певними умовами; 3) спосіб – це форма прояву злочинного діяння, тобто сукупність прийомів і методів, які використовувалися у процесі вчинення злочину; 4) обстановка – це сукупність умов, за яких скоюється злочин; 5) знаряддя – це пред­мети матеріального світу, які безпосередньо використовуються особою в якості інструментів при вчиненні злочину; 6) засоби – це предмети, речі чи процеси, за допомогою яких вчиняється злочин, та які полегшують чи сприяють доведенню його до кінця.

Суб’єкт злочину – це фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність.

Ознаки суб‘єкта:

Фізична особа – це людина (громадянин України, особа без громадянства, іноземець).

Осудність – це психічний стан особи, що полягає в її здатності за станом психічного здоров’я усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Вік особи, з якого може наставати кримінальна відповідальність, – загальний з 16 років; зменшений – з 14 років; підвищений – з 18 років.

Спеціальний суб’єкт– це особа, котра крім обов’язкових загальних ознак, має додаткові спеціальні (особливі) ознаки, передбачені в статті Особливої частини КК для суб’єкта конкретного складу злочину (наприклад, службове становище, професія, певна діяльність, родинні відносини,стать тощо).

Суб’єктивна сторона злочину– це внутрішній прояв суспільно небезпечного посягання.

Вина – психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої КК, та її наслідків, виражене у формі умислу (прямого чи непрямого) чи необережності (злочинної самовпевненості чи злочинної недбалості). Мотивзлочину – це усвідомлене спонукання особи, що викликало в неї рішучість вчинити злочин. Метазлочину – це уявлення особи про бажаний результат, досягнути якого вона прагне, скоюючи злочин. Емоційний стан – це сукупність емоцій і переживань, які були в особи під час вчинення нею злочину.

Практика показує, що, якщо у суб’єкта злочину наявні декілька мотивів, при кваліфікації визначається один, який переважає над іншими.