Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Вартість і оплата праці. Заробітна плата




Читайте также:
  1. II. Оплата труда и уровень жизни населения.
  2. II. Порядок та виплата премії
  3. R зарплата работников отдела сбыта
  4. Арендная плата, цена земли
  5. Вартість робочої сили, рівень життя та структура доходів населення
  6. Виплата одноразової допомоги у разі смерті потерпілого
  7. Виробництво та продуктивність праці. Ефективність виробництва та чинники її збільшення. Ігрова технологія у викладанні проблеми: гра „Книжкова фабрика”.
  8. Витрати виробництва та собівартість.
  9. Вл - ліквідаційна вартість.

Категорії «вартість», «оплата праці», «заробітна плата» є складовими ринкової економіки, взагалі і ринку праці (робочої сили) зокрема. Ринок праці має ряд особливостей, його складовими елементами є люди, котрі виступають носіями робочої сили і наділені такими людськими якостями, як психофізиологічні, соціальні, культурні, релігійні, політичні та інші. Праця, як зазначалося вище, представляє собою доцільну діяльність людей за допомогою якої вони пристосовують продукти природи для задоволення своїх потреб. Цей процес в кожній країні реалізується у виробництві товарів і послуг. У цій системі виробництва робоча сила – це не просто здатність до якогось виду праці, а саме до найманої праці.

Найважливішою вартістю, з якою зустрічається найманий працівник у своєму трудовому житті безсумнівно є вартість його робочої сили та оцінювання підприємцем результатів його праці у зв’язку з цим і рівень оплати праці.

Оплата праці – це чинний в суспільстві організаційно-економічний механізм взаємозв’язку між показниками, що властиві для ринкової економіки і характеризують міру праці і міру її оплати відповідно від фактично досягнутих результатів праці, тарифних умов праці на конкретних підприємствах, та узгодженою між працівником і роботодавцем ціною робочої сили. Система оплати праці, що використовується на кожному підприємстві, є, з одного боку, сполучною ланкою між нормуванням праці й тарифною системою, а з другого – засобом для досягнення кількісних, якісних показників (Див.: Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник/ За наук. ред.. д-ра екон. наук. проф. А.М.Колота. – К.: КНЕУ, 2009. – С.577.

Проблеми зв’язку між вартістю робочої сили і заробітною платою досить ґрунтовно дослідив К.Маркс. Він розглядав заробітну плату в органічному зв’язку з вартістю товара робочої сили. Маркс зазначав, що «вартість робочої сили – це вартість життєвих засобів, необхідних для підтримання життя власника… сума життєвих засобів повинна бути достатньою для того, щоб підтримати трудящого індивіда як такого в стані нормальної життєдіяльності[31]. У життєві блага, що необхідні для нормальної життєдіяльності трудящого індивіда, він включив:

1) блага, необхідні для задоволення природних потреб як от: їжа, одяг, житло, паливо і т.д.;



2) блага, необхідні для утримання дітей робітника та виробництва робочої сили;

3) витрати на навчання, підготовку, виховання, необхідні для того, щоб людина набула підготовки і навиків у певній галузі праці, стала розвиненою і специфічною робочою силою

4) він звернув увагу на умови праці, перш за все на ті, які небезпечні для носія робочої сили або є тяжкими для її здійснення. Посилена затрата праці передбачає посилене заміщення.Маркс звертав увагу й на те, що на вартість робочої сили впливає історичний і моральний елемент[32].

Виходячи з зазначених аргументів К.Маркс уважає, що поштучна плата як і почасова плата є перетвореними формами вартості, або ціни і робочої сили[33].

Класики політичної економії під товаром розуміли не робочу силу, а саму працю. «Природною ціною праці, - писав Д.Рікардо, - є та, яка необхідна, щоб робітники мали можливість існувати і продовжувати свій рід без збільшення або зменшення їхньої кількості[34].

Цей підхід до природи заробітної плати підтримується більшістю західних економі тів, які вивчають цю проблему. У сучасній економічній теорії, що досліджує ринкові процеси, праця однозначно ввважається фактором виробництва, а оплата праці – ціною використання праці робітника. Так, відомі економісти США Кемпбелл Р. Макконнелл і Стенлі П Брю пишуть що заробітна плата, або ставка заробітної плати – це ціна, яку платять за виконання праці. П.Самуельсон зазначає: «Люди за певну ціну здають свої послуги в оренду, таку ціну їх послуг представляє ставка заробітної плати, і серед усіх товарних цін вона, безумовно, грає найбільш важливу роль… для величезної більшості населення заробітна плата є єдиним джерелом доходу всієї сім`ї.[35] Він підкреслював наявність принципу: «Рівність заробітної плати за однакові затрати праці»[36].



Вітчизнані економісти не мають однакової думки щодо сутності заробітної плати. Так, наприклад, С.Мочерний вважає, що «Заробітна плата – грошове вираження вартості і ціни товару «робоча сила» та частково результативності її функціонування»[37]. Інші відомі вітчизняні економісти А.Гальчинський і П.Єщенко займають протилежну позицію, погоджуючись з тим, що «Сучасна економічна наука розглядає заробітну плату як ціну, що виплачується найманим працівникам за використання їхньої праці»[38].

Ми згідні з тим, що визначення Марксом сутності заробітної плати властивий такий недолік, який полгає в тому, що він не враховує зв'язок оплати праці з результатами праці кожного конкретного працівника. З іншого боку досвід господарювання показує, що вартість робочої сили – це факт, він теж впливає на величину заробітної плати, оскільки остання повинна відшкодовувати затрати робочої сили, що виникають в процесі праці та підтримувати трудящого індивіда як такого в стані нормальної життєдіяльності.

На наш погляд, заробітна плата – це ціна, що виплачується роботодавцем (підприємцем) за використання найманої праці. Вона – заробітна плата – як економічна категорія розвинутих соціально орієнтованих товарно-ринкових відносин виражає вартість товару робоча сила і оплату за працю, за витрати й результати її, що визнані ринковм. Ринок, як побачимо в наступній темі курсу, теж впливає на величину заробітної плати різних категорій найманих працівників.

Заробітна плата виконує наступні основні функції:

1) відтворювальну (забезпечення розширеного відтворення найманих працівників та членів сім`ї) ;

2) Стимулюючу (заробітна плата, її форми, системи та рівень повинні стимулювати високопродуктивну, якісну та творчу роботу);

3) Розподільну (стимулювання притоку робочої сили в одні галузі і її відтік з інших);

4) Рівність заробітної плати за однакові затрати праці.

Досвід показує, що саме за сприятливих соціально-економічних умов заробітна плата може забезпечувати відтворення робочої сили зі зростаючими компетенціями, знаннями та заохоченням до продуктивної, інноваційної праці.

Розглянемо форми і системи заробітної плати. Заробітна плата існує у двох основних формах: погодинній і відрядній.

Погодинна заробітна плата – це оплата праці за її функціонування на пртязі певного робочого часу. Почасова оплата праці як різновидність погодинної використовується для збільшення тривалості робочого дня. При застосуванні такої форми оплати роботодавець і працівник досягають домовленості щодо обсягу робіт та виконуваних функцій. І лише за умови їх виконання працівник одержує оплату за тарифом. У розвинених країнах погодинною формою оплати охоплено до ¾ всіх працюючих.

Відрядна, або поштучна, заробітна плата – це оплата, яка формується в залежності від розмірів виробів за одиницю часу. Затрати робочої сили за цієї форми заробітної плати вимірюються кількістю і якістю виробленої продукції. За цієї форми оплати праці потрібно розробляти обґрунтовані норми виробітку та інші заходи, що вимагає значних витрат. Тому ця форма оплати праці поступово витясняється більш прогресивними.

В сучасних умовах застосовуються тарифні, преміальні, колективні системи заробітної плати.

За тарифної системи заробітна плата залежить від безперебійної роботи устаткуванн, від складності роботи, котра виражена відповідним тарифним розрядом і ставкою. В автомобільній промисловості США передбачено від 14 до 18 розрядів. Тарифні системи оплати праці, а також оклади службовців інженерно-технічих працівників розробляються на основі оцінки різних трудових характеристик. Найбільш широко при цьому використовується система аналітичної оцінки, коли тарифні ставки установлюються в залежності від відносної складності виконуваних робіт по таким групам факторів: кваліфікація виконавця (освіти, досвід роботи, професійна підготовка), розумові й фізичні зусилля, його відповідальність за матеріали, устаткування й т.ін., умови праці. Тарифні ставки використовують таким чином, щоб стимулювати працівників до підвищення якості продукції, оволодіння складними професіями і т.ін.

Преміальні системи заробітної плати повзують повною функціональною залежністю ставки з нормами затрат праці. Застосування даної форми оплати праці основується на застосуванні відрядної погодинної заробітної плати. Так, в системах стимулювання, котрі засновані на почасових формах заробітної плати, за норму береться обсяг роботи, котру виконує робітник, як правило, середньої кваліфікації, за 1 годину. За перевиконання такої норми на 1% заробітна плата збільшиться також на 1%, але загальний розмір надбавок не перевищує 15-20% основного заробітку.

Застосування колективних форм оплати праці зумовлено соціалізацією суспільного виробництва, вимогам профспілок, трудових колективів. Однією з розповсюджених систем колективної оплати праці в США є система Скенлона. За цієї системи представники адміністрації і профспілок заздалегідь визначають норматив частини прямих затрат на робочу силу в загальній вартості умовно чистої продукції. Якщо фірма працює успішно і має місце економія таких затрат, то на суму економії створюється спеціальний фонд, з якого 25% зараховується в резерв для можливих перевитрат фірми на робочу силу в майбутньому, а із суми, яка залишається, виплачується премія – 25% адміністрації і 75% - робітникам. Премії розподіляються між робітниками у відповідності з тарифними ставками.

Найбільш розповсюдженою формою колективної оплати праці є система «участі в прбутках». Вона передбачає, що за рахунок завчасно установленої частини прибутку формується преміальний фонд, з котрого ротібники одержують виплати. В межах системи «участі в прибутку» працівникам нерідко виплачують премії або їх частину в формі цінних паперів.

Колективні системи оплати праці найбільшою мірою відповідають характеру і змісту праці в сучасних умовах.

Номінальна і реальна заробітна плата. Номінальна заробітна плата – це грошова сума виплачена працівнику за погодинну, денну, місячну роботу, а реальна заробітна плата – це та кількість товарів і послуг, котрі працівник може придбати на грошову суму виплаченої заробітної плати, при даному рівні цін на товари. Реальна заробітна плата рівна номінальній заробітній платі, оплаченої працівнику в гривнях, поділеної на рівень цін. Рух реальної заробітної плати можна визначити за формулою: Iр.з.= Iг.з.: Iц., де Iр.з, Iг.з, Iц. – індекс відповідно реальної, грошової заробітної плати та індекса цін на товари в послуги.

На рівень заробітної плати, як буде показано в Т.10, впливає співвідношення попиту на працю підприємців і обсягами її пропозиції найманими працівниками.

 


Дата добавления: 2015-09-13; просмотров: 9; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2020 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты