ВАЖЛИВО. Саме “затримання” є коректним терміном, а не “арешт”; “затримати”, а не “заарештувати”.

Саме “затримання” є коректним терміном, а не “арешт”; “затримати”, а не “заарештувати”.

Слід звернути увагу, що КПК відокремлює здійснення затримання будь-якою особою від здійснення затримання уповноваженою службовою особою.

Кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення або безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.^[9]

Уповноважена службова особа, зокрема і патрульний, має право

без ухвали слідчого судді, суду

затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі (насправді, це абсолютна більшість злочинів, з якими стикатимуться патрульні, однак бажано завжди перевіряти санкцію статті КК), і

лише у випадках, якщо

(1) цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення, або

(2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.^[10]

Особа вважається затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.^[11]

Уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи, але з дотримання процедури, зокрема залученням понятих. В той же час, відшукання і негайне вилучення у затриманої особи зброї видається доречним з міркувань забезпечення безпеки.

Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою:

- підстави затримання

- у вчиненні якого злочину він підозрюється,

- роз’яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування, вимагати перевірку обґрунтованості затримання.

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 КПК, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 КПК; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому. Протокол про затримання зазвичай складатиметься слідчими або у присутності слідчих.