Неокласична економічна теорія.

Об’єкт дослідження неокласичної економічної теорії – поведінка “людини економічної”, що як продавець робочої сили, споживач чи підприємець намагається максимізувати свій дохід, звести до мінімуму затрати (чи зусилля). Ця теорія виникла в 70-і роки ХІХ ст. Її засновники – відомі австрійські економісти К. Менгер, Ф. Візер, Є. Бем-Баверк, англійський науковець Джевонс і швейцарський економіст Вальрас.

Основною категорією аналізу прихильники неокласичної економічної теорії вважають граничну корисність, протиставляючи її теорії трудової вартості. Вартість товару вони визначають корисністю останнього, найменш потрібного предмета споживання, тобто граничною корисністю. Згідно з концепцією “граничної корисності” вартість є результатом виробничої діяльності, в ході якої кожний з виробничих факторів (праця, земля, капітал) вносять свій внесок в її утворення, а величина вартості вимірюється граничною корисністю одного з цих факторів при незмінній величині двох інших.

Кейнсіанство– один з провідних напрямків сучасної економічної теорії. Свою назву отримав від імені всесвітньо відомого англійського економіста Кейнса, який усвідомлював, що без активного втручання держави в розвиток соціально-економічних процесів, без істотного розширення функцій держави капіталізм не спроможний надалі існувати, неможливо “уникнути повного руйнування існуючих економічних форм”. Кейнс одним з перших у західній економічній науці обґрунтував макроекономічний підхід до аналізу соціально-економічних процесів, оперуючи такими глобальними категоріями, як національний дохід, сукупні інвестиції, споживання, зайнятість, нагромадження.

Кейнс стверджував, що рівноваги в економічній системі неможливо досягти через механізм вільної конкуренції, рухливість капіталу і що рівновага – рідкісний випадок в економіці. Щоб наблизитися до неї, необхідно регулювати попит шляхом підвищення ефективності інвестиційних процесів зі сторони підприємств і держави (головна роль належить державі).

Монетаризм(з англійської – гроші) – економічна теорія, згідно з якою грошова маса в обігу відіграє визначальну роль у формуванні економічної кон'юнктури та встановленні причинно-наслідкових зв’язків між зміною кількості грошей і величиною валового національного продукту. Монетаризм виник в середині 50-х років ХХ ст. у США. Його лідер – глава чикагської школи політичної економії Фрідмен – виступає проти активного і широкомасштабного втручання держави в економіку, проти державних заходів стимулювання попиту. На його думку, державне регулювання економіки малоефективне через затримки між зміною грошових показників і реальних факторів виробництва, тому його слід замінити автоматичним приростом грошової маси в обігу. Виражаючи інтереси найконсервативніших кіл монополістичного капіталу, монетаризм намагається ліквідувати або вкрай урізати соціальні програми держави, виступає за масове безробіття, як засіб боротьби з інфляцією.

Предмет економічної теорії – дослідження виробничих відносин між людьми у процесі праці, виробництва товарів та послуг, а також у сфері їх обміну, розподілу та споживання.

За П. Самуельсоном економічна теорія повинна дати відповідь на три основні питання:

- що виробляти (які саме товари та послуги)?

- як виробляти (яким способом)?

- для кого виробляти (хто являється споживачем)?

Роль економічної теорії полягає у формуванні економічного мислення; розкритті закономірностей розвитку суспільного виробництва; надання практичних рекомендацій в суспільному житті.

Функції економічної теорії.В загальній системі наук загальна економічна теорія здійснює певні функції.

Перш за все, вона виконує теоретико-пізнавальну функцію, так як повинна вивчати і пояснювати процеси і явища економічного життя суспільства. Будь-яке знання є цінним не само по собі, а тим, що служить практичним цілям суспільства. Економічна теорія не може обмежуватись простою констатацією фактів чи описувати певні економічні закономірності. Необхідно проникнути в їх суть, виявити закони руху, накреслити шляхи використання цих законів в практичній діяльності.

Тому друга функція економічної теорії – практична. Вона здійснює розробку принципів і методів раціонального господарювання, наукове обґрунтування економічної стратегії здійснення реформ економічного життя тощо.

З теоретико-пізнавальною функцією пов’язана не тільки практична, а й виховна функціяекономічної теорії. Її реалізація в широкому розумінні ґрунтується на необхідності переходу від адміністративно організованого суспільства до цивілізованого, економічно організованого, що ґрунтується на консенсусі та гармонізації інтересів різних соціальних, національних, територіально-економічних утворень.

Змістом виховної функції є формування психології кожної людини, соціальної або професійної групи. Цю функцію ще називають прогнозно-прагматичною, яка припускає розробку і виявлення наукових прогнозів і перспектив суспільного розвитку.

Методи економічної теорії. Метод– це шлях, спосіб, знаряддя теоретичного дослідження предмета. За допомогою методу можна проникнути в природу економіки. Інакше кажучи, метод – це шлях до істини.

Науковий метод передбачає необхідність доказів, тому основою наукового методу є вчення про докази. Не володіючи доказами, людина не може розрізняти істину і неправду. Науковий метод – це метод висування гіпотез, які можна перевірити на практиці. Економічна теорія ґрунтується на фактах. Звідки ж беруться факти?

Першим джерелом економічного знання є спостереженняі вивчення даних економічної історії. В такий спосіб виявляються і нагромаджуються факти про явища та процеси економічного життя суспільства. Основну суму фактів на сьогоднішній день дає статистика. Але безпосереднє спостереження є мертве, фотографічне відтворення дійсності, воно тільки реєструє зовнішні форми прояву і тому може створити помилкові уявлення про явища.

Отже, спостереження і описування – це тільки підготовча робота. В результаті підбору фактів економічна діяльність стає відомою, але не пізнаною. Збирання фактів називають описовою або емпіричною наукою. А для пізнання взаємозалежності економічних явищ, виведення теорії необхідний економічний аналіз.

Економічний аналізпередбачає систематизацію, тлумачення і узагальнення фактів. Він можливий двома шляхами: від фактів до теорії і від теорії до фактів. Звідси розрізняють і два методи економічного аналізу:

- індуктивний– розпочинається із збирання, систематизації і узагальнення фактів з конкретної проблеми. Результатом є виведення певних принципів, законів. Індукція іде від часткового до загального;

- дедуктивний – спираючись на випадкове спостереження, логіку дослідник може сформулювати попередню, неперевірену гіпотезу. І для її перевірки потрібно багаторазово дослідити окремі факти.

Досить поширеними в економічній науці є методи математичного моделювання, порівняння та інші.