ТЕМА: ХАРАКТЕР

Термін „характер” вживається для характеристики:

¨поведінки людини (частіше у негативному контексті);

¨постійних, звичних для людини форм поведінки;

¨таких форм поведінки, які виражають особистість людини, її відношення до дійсності.

Характер (від гр. - ознака, риса, прикмета) - це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, в її ставленні до колективу, до інших людей і себе самої (за В.П.Вовком).

Характер – це цілісний компонент особистості, функція якого полягає в об’єктивізації її спрямованості у формі стійких рис, виражених у специфічних та відносно константних способах поведінки (за З.В.Огороднійчук).

Розуміння характеру в історії психологічної думки

Риси характеру – це індивідуальні звичні форми поведінки людини, в яких реалізується її відношення до дійсності.

Акцентуація характеру — це межові варіанти норми як резуль­тат підсилення його окремих рис. Наявність акцентуацій у людини, як правило, не заважає задовільній соціальній адаптації, але вони є вразливим місцями.

Симптомокомплекси – це групи рис усталеного характеру, що взаємопов’язані і залежать одна від одної.

КЛАСИФІКАЦІЯ ГРУП РИС ХАРАКТЕРУ (СИМПТОМОКОПМПЛЕКСІВ)

(за Б.М.Тепловим)