Тактика гри у захисті

Індивідуальні дії. Успіх захисту залежить від правильних індивідуальних дій в захисті, їх доцільно вивчати з способів дії захисника проти нападаючого без м'яча. У гравців формують навички вміння спостерігати за нападаючим гравцем, вміння вгадувати можливі варіанти його дій, своєчасно та ефективно протидіяти.

Захисні дії проти гравця, який володіє м'ячем, вивчають у такій послідовності: а) протидія гравцеві, який володіє м'ячем, його спробам передати м'яч партнерові; б) протидія гравцеві, який веде м'яч; в) протидія гравцеві, який виконує кидок у кошик.

1.1. Орієнтовні вправи.
1. Майданчик поділяють на зони, де розмішуються гравці. Нападаючий стає в куті, проти нього захисник. Завдання нападаючого обігнати захисника і перебігти у протилежний кут своєї зони. Захисник своїми активними діями перегороджує йому шлях. Те саме, але нападаючий застосовує фінт на переміщення в одну сторону, а відходить в іншу. Захисник намагається швидко зайняти місце на його шляху і по можливості вибити м'яч, який веде нападаючий.
2. Захисник розміщується біля центрального кола. Нападаючий веде м'яч від лицьової лінії. Назустріч йому вибігає захисник, відтискає його до бокової лінії і намагається вибити м'яч.
3. Шикування: нападаючі розміщуються в колону по одному на відстані 8-10 м, перші в колоні мають м'яч. Перед кожною розміщуються один за одним два захисники.
Нападаючий використовує вигідний момент і виконує кидок у кошик. Захисник протидіє його спробі виконати кидок. Якщо нападаючий виконає кидок, то захисник, який його опікує, повер­тається, щоб загородити шлях до щита, ловить м'яч і передає наступному гравцеві із команди.

Групові дії. Основним засобом навчання і вдосконалення тактики групових дій під час захисту є вправи з рівною та більшою кількістю нападаючих (2 х 2, 3 х 3, 2 х З, З х 4), які виконуються в одній половині майданчика.

Спочатку навчають груповим діям, які сприяють формуванню навички вибору місця при взаємодії з партнером.
Дії гравців в захисті зумовлені характером нападу, тому ово­лодіння ними здійснюється з такою послідовністю: дії проти двох нападаючих, які застосовують заслін, наведення, «вихід навхрест», потім необхідно навчити гравців правильно виконувати страховку і переключення при постановці заслонів, проскакуванні і груповому відбиранні м'яча.

2.2. Орієнтовні вправи:
1. Шикування в трійках (нападаючий і два захисники). Нападаючий веде м'яч від однієї лицьової лінії до другої. Два захисники займають положення уступом один за другим. Захисник, який знаходиться ближче до нападаючого, починає активно протидіяти йому. Якщо захисник допуститься помилки і нападаючий обійде його, другий захисник, який спостерігав за ними, відразу вступає в поєдинок з нападаючим.
2. Шикування в четвірках (два нападаючих і два захисники). Нападаючі вільно переміщуються, розігрують м'яч. Захисники їх опікують. Один із нападаючих застосовує наведення. Захисники міняються гравцями, яких вони опікували.

3. Командні дії. Перехід від одної системи гри до іншої є важливим елементом тактичної підготовки. При вивченні командних тактичних дій у захисті дотримуються такої послідовності: персональний концентрований захист, зонний захист, персональний пресинг, змішана система. При навчанні тактичним системам гри баскетболісти послідовно оволодівають вихідним розташуванням для швидкого зближення з нападаючими, яких опікують; способами затримання гравців при взаємодії нападаючих у системі, яку вони •іастосовують, можливими варіантами підстрахування і взаємозамінами гравців у захисних лініях в різні моменти розвитку атаки командою суперника.

3.3. Орієнтовні вправи:
1. Усіх тих, хто займається, поділяють на три команди по три гравці. Проводять учбову гру, в якій три команди атакують один щит. Одній команді, яка нападає, протидіють відразу дві (відпрацьовують елементи пресингу).
2. Вправу виконують три команди: дві розміщуються в захисті, третя - в нападі на середині майданчика. За сигналом нападаючі атакують один щит. Якщо вони попадають м'ячем до кошика, команда отримує право на ведення м'яча на другий щит. Якщо гравці захисту перехоплять м'яч, то третя команда переходить до гри в захисті, а команда, яка заволоділа м'ячем, атакує протилежний щит (команди, які грають у захисті застосовують різні системи захисту).
Удосконалення тактики захисту необхідно продовжувати в ігрових вправах з швидким переключенням на захист відразу після того, як команда втратить м'яч. Доцільно в нападі діяти швидким проривом і команді, яка захищається нараховувати очки, якщо гравці встигають організувати захист, раніше ніж хто-небудь із нападаючих з м'ячем чи без м'яча добіжить до щита.
Щоб здобути перемогу, треба вміти не лише добре закидати м'яч, а й вправно захищатися. Саме тому грі в захисті зараз приділяється особлива увага. З'явилося багато варіантів групових захисних взаємодій, прийомів. Більшість тренерів дійшли висновку, що для досягнення високих результатів необхідно у ході гри кілька разів змінювати вид і схеми захисту. Це не тільки активізує саму команду, але й до деякої міри дезорієнтує суперників, примушує їх перебудовуватись, грати у незвичній манері.
Велику увагу треба приділити роботі рук, ніг, умінню атакувати суперників, що володіють м'ячем, створенню для них психологічного бар'єру. Позитивна емоційна збудженість, воля до перемоги, сміливість, рішучість - фактори, без яких неможливий сучасний захист.
Ефективність будь-якої оборони залежить ще й від того, наскільки вміло поєднуються основні принципи зонного і персонального захисту.
У процесі підготовки баскетболістів особливу увагу необхідно звернути на вдосконалення активних форм захисту, використовуючи для цього навчальні та контрольні ігри з завданнями.

III. Методика розвитку спритності ( 10 вправ)