Увага ! Система Б.В. Динги

Практика доводить ефективність названих систем. Проте вони розраховані на вдосконалення техніки читання. Чи можливо з самого початку вчити дитину читати правильно, свідомо і швидко, не сподіваючись на доучування або переучування в майбутньому.

Ствердну відповідь на це питання дає методика, розроблена педагогічним колективом під керівництвом вчителя Б. В. Динги. Всі учні цієї школи, закінчуючи 1 клас, читають уголос новий текст у найвищому для вказаного віку темпі - до 150 слів на хвилину.

У системі Б. В. Динги передбачено велику кількість вправ для формування навичок правильного, свідомого і виразного читання. Проте швидкість визначена найголовнішою якістю. Переконаємось у доцільності надання їй пріоритету.

Розглянемо залежність свідомого читання від швидкості. Дочитавши речення до кінця, потім нелегко пригадати, з чого воно починалося, особливо- довге. Ще важче у пам'яті втримати прочитану сторінку. Отож для усвідомлення змісту потрібне цілісне сприйняття тексту, а це, в свою чергу, залежить від швидкості читання.

Чи впливає швидкість на виразність читання? Швидко читаючи дитина бачить текст наперед і думає над змістом та засобами мовної виразності для передачі його слухачам. Виходить, запорука виразності – швидкість.

Діти навчаються читати за допомогою серії таблиць, спрямованих на доведення до автоматичності певних навичок – складових досконалого читання. Розглянемо частину методики: роботу з таблицями для навчання швидкого читання у різні періоди навчання читання.

Букварний період.Проблема навчання читання шестирічок часто полягає в тому, що дитина ще не запам'ятала чітко графічне зображення букви й потребує певного часу для її пригадування. Щоб подолати цю перепону, можна використати спеціальні картки. Вони є в кожного учня. Вправи з ними виконуються щоденно протягом першого місяця навчання в школі.

За карткою 1 першокласники не називають букви - "бе", "ве", а тільки звуки - [б], [в]. Так їм набагато легше буде потім зливати звуки в склади.

Вправи на запам'ятовування букв

1. Називати за цією карткою звуки у якомога швидшому темпі. Спочатку можна давати окремі рядки, ставлячи перед дітьми вимогу чітко вимовляти кожен звук, не пропускаючи жодного. Виникає ситуація змагання: хто перший? Потім можна давати завдання читати до сигналу "стоп": хто більше? Цю вправу доцільно виконувати і в парах - тоді діти контролюють один одного.

2. Швидко знайти загадану вчителем букву, читати ці таблиці по горизонталі та вертикалі.

Доцільно мати й картки, на яких наклеєні букви з розрізної азбуки в різних положеннях.

Картки міняються щоуроку. Але завданням те саме: якнайшвидше прочитати всі букви, не припускаючись помилок. Картки в кожного учня різні, що дає можливість користуватись одним набором тривалий час: діти просто міняються картками між собою. Ці картки також можна використовувати для роботи вдома тим дітям, котрі погано освоїли букви.

Паралельно до роботи з цими картками у добукварний період доцільно на кожному уроці проводити різні аналітико-синтетичні звукові вправи.

Вправи на звуковий аналіз та синтез

1. Утворити злиття з поданих звуків (л + а = ла, л' + а = ля).

2. Назвати звуки, з яких утворилося подане тя.

3. "Упіймати" твердий або м'який приголосний звук.

4. Утворити злиття поданого приголосного Ж з усіма голосними.

5. Утворити злиття всіх приголосних звуків, називає вчитель, з поданим голосним.

6. Вказати, яке слово довше. Для цього дітям пропонуються пари слів, наприклад: година чи хвилина, змія чи черв'як, день чи ніч, зима (літо) чи весна.

Пізніше можна розпочати роботу з великою складовою таблицею, яка є основою під час навчання грамоти. На таблиці мають бути кишеньки, куди, по мірі опрацювання, вставляти букви та склади. Доцільно також виготовити зменшені частини такої таблиці для кожного учня.

У такій таблиці літери, що позначають голосні, виставляються горизонтально, а літери, що позначають приголосні - вертикально. Букви в кишеньки вставиться в тому порядку, як вони вивчаються за букварем. На перетині голосної та приголосної утворюється склад. Краще, якщо це буде два види складів: прямий і обернений.

Вивчаючи нову літеру, діти утворюють склади, учитель вставляє в кишеньки відповідні картки.

Робота за таблицею обов'язково проводиться щодня. Можна також працювати за нею на уроках письма, під час відпочинку дітей.

Основне завдання використання таблиці - навчити дітей швидко прочитувати будь-який склад, не поділяючи його на букви. Одиницею читання має бути не буква, а склад.

Усі завдання при роботі з таблицею можна виконувати фронтально, вибірково, індивідуально, але щодня, і поступово нарощуючи темп. Також поряд зі складовою таблицею вводяться картки, на яких розкидані склади з розрізної азбуки.

Ці картки діти опрацьовують самостійно або в парах під час уроку. Учитель контролює читання, проходячи між партами. Вони використовуються і для домашнього читання. Це сприяє запам'ятовуванню складів. Картки також усі різні, і діти обмінюються ними під час уроку.

Добре мати набір складів, написаних великими літерами на окремих картках. Набір карток використовується найчастіше для фронтальної роботи. Дітям показують картку на 1-2 секунди, а вони за цей час мають прочитати записаний на картці склад.

До набору складів можуть входити й наступні групи карток:

1. Відкриті склади: ма, шу, ри, ро, су, пу, ва, лі, но, ку, бо тощо.

2. Закриті склади: шар,сир, сон, нос, пар, рос, хор, жар тощо.

3. Склади зі збігом приголосних: шко, при, сну, спи, гро, кла, pвa, сmu, тра та інші.

4. Склади з йотованими голосними: м'я, ня, лю, ям, юш, р'я, б'є, яш тощо.

5. Картки з окремими невеликими словами.

Починати читання складів необхідно з виділення голосного в складі (шу - голосний "у", шко - голосний "о", сир - голосний "и").

Завдяки різноманітності карток навчальний процес пожвавлюється, стає цікавішим, насиченішим. Але все це різноманіття спрямоване на досягнення однієї-єдиної мети: навчити дитину прочитувати склад миттєво, не поділяючи його на букви. Застосування цих карток дає змогу одноманітну роботу зробити ненабридливою, підвищуючи при цьому кількість повторень.

Завдяки ігровим ситуаціям навчальний процес пожвавлюється, стає невимушеним, підвищується активність дітей, а це допомагає формувати позитивне ставлення до уроків читання.

Також збільшується кількість повторень, прочитувань складів, що сприяє їх запам'ятовуванню, покращує техніку читання.

Для читання складів зі збігом двох-трьох приголосних використовуються складові таблиці 2, 3. За структурою вони нагадують попередні, з тією лише різницею, що у них вертикально записані всі можливі злиття двох чи трьох приголосних.

Таблиця 2.

Таблиця 3.

Попрацювавши певний час з таблицями 2 та 3, слід вводити на уроках роботу зі стовпчиками слів, які можна виносити на дошку, залишаючи їх там на деякий час. Хоча, звичайно, краще, якщо кожна дитина матиме набір таких карток. Карток має бути не менше ніж двадцять. Це запобігає вгадуванню слова не читаючи, сприяє збільшенню словникового запасу. Діти швидко й чітко мають прочитати слова у стовпчиках, а потім назвати ті з них, які змогли запам'ятати. Ця вправа виконується на час, і особлива увага приділяється правильності читання. З одними й тими самими словами можна працювати кілька днів поспіль. На перших двох-трьох уроках діти просто швидко читають ці слова. Пізніше вони мають швидко прочитати будь-яке слово зі стовпчика, на яке вкаже вчитель, читати ці слова в будь-якому напрямку, розпізнавати слово "з першого погляду". Інший варіант роботи з картками: два учні читають одночасно вголос — хто швидше завершить, той і переміг. Ці ж таблиці можна читати хором, поодинці, сусід сусідові. Установка перед початком читання: "Читай чітко, швидко, без помилок, не відпочивай!".

Цікавим варіантом роботи з цими картками є так зване читання "пароплавом" (методика Б. В. Динги). Характерною її рисою є те, що діти на кожному до вчаться виділяти одиниці читання. Спочатку олівцем вони визначають у слові голосні, потім проводять між словами дужки, показуючи склад. (За іншим варіантом слова розбиті дужками на склади вчителем.) Усі дужки разом - хвилі, на яких "гойдається пароплав". Учні читають і плавно зливають склади у слова - протяжно вимовляють попередній склад, доки очима охоплять наступний. Паузи роблять лише між словами.

Збільшити темп можна й завдяки динамічному читанню. Перед учнями на аркуші на кілька секунд з'являється слово, група слів або речення. їх потрібно встигнути прочитати й запам'ятати, щоб потім назвати або записати. Слова добирають тематично: до конкретного уроку, синонімічні ряди, антоніми, фразеологічні звороти, основні орфограми (дж-дз, йо-ьо, апостроф, подовження приголосних тощо).

Підвищується показник динамічного читання завдяки виконанню такої вправи: у полі зору учнів протягом 20 секунд перебуває картка з написаними у різних напрямках, різними шрифтами 12–15-ма словами різних частин мови. Мета: запам'ятати якнайбільше з них. Потім діти усно чи письмово відтворюють ці слова.

Динамічне читання сприяє формуванню вміння миттєво сприймати текст, фіксуючи його зміст і зберігаючи одержану інформацію в пам'яті.

Як відомо, певні труднощі у дітей викликає прочитання слів з апострофом, з буквосполученнями дж-дз, буквою "ґе". Ознайомлюючи учнів з цими темами, можна використовувати таблиці із зазначеними орфограмами (див. таблиці 4-6). За допомогою цих таблиць діти вчаться правильно вимовляти склад з орфограмою, запам'ятовуючи правила правопису. Установка перед читанням: "Читай швидко, чітко, стеж за вимовою".

Таблиця 4.

Таблиця 5.

Таблиця 6.

Працюючи за підручником, діти можуть виконувати такі завдання.

1. Прочитати слова із заданою кількістю слів.

2. Прочитати слова із наголосом на певному складі.

3. Швидко прочитати рядок слів, пояснити значення кожного слова.

Наприклад:

бак —рак — мак — лак – так – гак;

дуб – зуб – чуб – куб;

лити — пити — шити — мити - жити — бити;

сила — пила — шила — лила — мила;

чайка — майка – гайка — лайка – байка.

4. Замінити букву, що позначає голосний звук, щоб утворилося інше слово:

бак (бік, бук, бик);

дім (дам, дим);

лук (лік, лак);

нас (ніс);

булка (білка, балка).

4. Прочитати слова, що відрізняються однією літерою:

обберуть - обдеруть;

влетить - злетить;

поповз - заповз.

Для вироблення в дітей вміння охоплювати зором не лише слово, а й певний обсяг сторінки, можна використовувати вправи із відомими цифровими стереоскопічними таблицями Шульте та Лезера.

Ще однією причиною, що ускладнює читання, є недостатній розвиток артикуляційного апарату дитини. Деякі з цих порушень потребують втручання логопеда, але багато може зробити й учитель.

Післябукварний період.Після закінчення букварного періоду робота над вдосконаленням техніки читання не повинна припинятися жодним чином. Тим більше, що швидкість читання - це головний чинник для успішного подальшого навчання. Оптимальним є темп 150–200 знаків за хвилину. Далі наводимо систему роботи, складену в результаті опрацювання методики І. Т. Федоренка. Головне – не тривалість, а частота тренувальних вправ. Домашнє тренування має містити 3 порції вправ, кожна порція – через одну-дві години, ефективність цієї роботи вища, ніж півторагодинне читання за один прийом. Це прийом навчання дітей, що читають неохоче або мають великі труднощі в процесі читання.

• Розвиток оперативної пам'яті. Часто дитина, читаючи речення, особливо з шести-семи слів, не може усвідомити його змісту. Розвиток оперативної пам'яті забезпечується за допомогою зорових і слухових диктантів, методика проведення яких подана далі.

• Багаторазове щоденне читання скоромовкою, парами, у два голоси, з постукуванням, з однієї книжки трьох рядків з переходом до читання 5-10 рядків незнайомого тексту. Мета – підняти темп читання вголос до 300 слів за хвилину. З розвитком навички швидкого читання вправа ускладнюється. Читання в парі замінюється індивідуальним багаторазовим читанням трьох рядків з постукуванням і подальшим переходом до читання половини сторінки тексту. Під час читання вголос слід прагнути, щоб діти читали зі швидкістю 300 слів за хвилину. Але треба стежити за тим, аби вони не гули, а виразно вимовляли приголосні та наголошені звуки.

• Щоденне домашнє завдання - читати скоромовкою уривок тексту, починаючи також з трьох рядків і поступово переходячи до половини сторінки тексту. Можна визначити час, за який діти мають удома навчитися читати заданий уривок, з урахуванням того, що вони мають читати зі швидкістю 250-300 слів за хвилину. Виконання цього домашнього завдання обов'язково (!) щоденно перевіряється.

Наприкінці кожного заняття проводяться багаторазові стимулюючі самозаміри техніки читання вголос і мовчки. Одержані показники діти записують до зошитів.

Зорові диктанти.Ці письмові вправи доцільно використовувати і для формування навичок чистописання. 18 наборів розраховані на 54 дні.

Нарощування речень відбувається поступово, по одній-дві літери. Вправа виконується щоденно на уроках мови. Методика така: речення показують дітям на кілька секунд, потім вони записують його. Текст зорового диктанту швидко прочитується учнями мовчки. Дітей попереджають, що при цьому не можна рухати губами, промовляти закінчення слів. Треба привчати їх сприймати одразу два-три, а потім і три-чотири слова. Кожне речення записується з нового рядка, бо потім їх прочитують скоромовкою. Дітей слід попередити, що записувати вони мають тільки те, що запам'ятали, в жодному разі не потрібно підглядати в сусіда, краще наступного дня постаратися запам'ятати більше. Не слід сварити дітей, якщо вони не змогли запам'ятати або записати речення. Потрібно налаштовувати їх на те, що вони поступово навчаться запам'ятовувати речення з одного прочитування. Один набір речень пишеться стільки днів, скільки потрібно для того, аби переважна більшість учнів написала його без помилок.

Також доречно звертати увагу дітей під час написання зорових і слухових диктантів на правила правопису.

Коли набір речень записаний, учням пропонують прочитати їх скоромовкою зі швидким постукуванням ручкою або олівцем. Кожне речення читається 6 разів з прискоренням. Читати всі 6 речень поспіль не рекомендується, бо швидкість у такому разі зростає повільно і на виконання вправи витрачається багато часу.

Особливу увагу слід звернути на навчання дітей швидко стукати під час читання. Тут теж є певні секрети. Учням слід розповісти, що постукуючи, лікоть краще покласти на парту, долоню притиснути до поверхні парти. Олівець або ручку беруть великим і вказівним пальцями за нижній кінець, щоб помах був мінімальним, легко стискують. Під час постукування рухаються тільки пальці.

Після виконання вправи діти ланцюжком читають речення, а вчитель коригує швидкість і вимову.

Цей вид роботи можна запроваджувати на уроках читання.

Слухові диктанти.Речення для слухових диктантів добираються аналогічно до зорових диктантів. Записуються й опрацьовуються вони також таким чином, як і зорові диктанти. Кожне речення диктується дітям лише раз, після чого вони повинні його записати так, як запам'ятали. Потім ці речення також прочитуються скоромовкою.

Доцільно на одному уроці використовувати один набір речень із зорових диктантів і один - зі слухових. Усього виходить 12 речень.

Покращенню техніки читання сприяє й така вправа, як швидке списування тексту. Вона має на меті формування навичок чистописання (процеси читання й письма тісно пов'язані між собою) та водночас сприяє підвищенню аналітико-синтетичних процесів. Широке ЇЇ застосування, а також читання скоромовки дає можливість скоротити час навчання дітей, які погано читають, відстають у розвитку, швидкочитанні.

Урізноманітнюють завдання із швидкочитання такі вправи.

"Струмочок" - діти читають у темпі скоромовок ланцюжком по одному реченню або по одному рядку тексту.

"Дощик, дощ, злива" – за сигналом "дощик" читають повільно, "дощ" – швидше, "злива" – ще швидше.