Напрямки зниження споживання природної прісної води

Необхідно проводити розумну цінову політику, що сприяє кращому збереженню води в житловому та промисловому секторах. У минулому ціна прісної води в США та інших великих економічних державах була занадто низькою, щоб стимулювати водоспоживачів економити воду. Нерідко люди експлуатують природний ресурс, мало піклуючись про втрати, якщо він дістається майже безкоштовно.

Відповідно, головна рекомендація - встановити більш високі ціни на воду повсюдно і стимулювати такі заходи, як систематичне повторне використання побутових нефекальних стоків (так званої «сірої води») для непитних цілей.

Підвищення цін поліпшить також стан систем доставки води і знизить її втрати. Один з найважливіших наслідків надто низьких цін на воду полягає в тому, що виділяються недостатні кошти на розвиток і підтримку систем водопостачання. Відповідні служби зазвичай не прагнуть своєчасно виявляти витоки, а приступають до ремонту лише після того, як труби остаточно прорве.

Однак вартість ремонту і модернізації інфраструктури систем водопостачання в США і Канаді, здатних знизити втрати і забезпечити їх безперебійне функціонування, виявиться надто високою. Консалтингова фірма Booz Allen Hamilton підрахувала, що в найближчі 25 років обом країнам буде потрібно витратити на системи водопостачання в загальній складності $ 3,6 трлн.

Необхідно використовувати й іншу важливу стратегію, яка звернена на найбільших споживачів. Мета цієї стратегії - зрошення сільськогосподарських угідь: якщо порівнювати сільське господарство з будь-яким іншим видом споживання води окремо, то тут можна зберегти прісної води набагато більше. Як показують дослідження Міжнародного інституту управління водними ресурсами, для того щоб забезпечити населення Землі їжею в 2050 р. без будь-яких технологічних нововведень в зрошуваному сільськогосподарському виробництві, фермерам буде потрібно значне підвищення кількості споживаної води (збільшення з поточних 2700 до 4000 куб. км).

З іншого боку, навіть вельми скромне десятивідсоткове зростання ефективності зрошення вивільнить більше води, ніж витрачається на випаровування у всіх інших видах людської діяльності. Тому необхідно ліквідувати витоки в системі транспортування води і реалізувати методи її збереження, а також більш ефективні способи її доставки безпосередньо до рослин.

Ще один підхід до заощадження води полягає в тому, щоб між сезонами вегетації зберігати вологу, призначену для зрошення, в підземних сховищах. У більшості регіонів світу накопичення дощової і снігової води та її стік в річки сягає максимуму між сезонами вегетації, коли потреба у воді для зрошення мінімальна. Основне завдання - зберегти воду і використовувати її в той сезон, коли потреба в ній для зрошення полів особливо велика.

Найпростіший спосіб - утримати воду за допомогою гребель, проте з відкритої поверхні водосховищ відбувається випаровування значної її кількості. Втрати на випаровування можна знизити, якщо зберігати вологу під землею. Можна використовувати великі підземні резервуари, які легко наповнювати з поверхневих джерел води, а потім викачувати з них воду для зрошення в міру необхідності. Подібні «банки води» вже є в Арізоні, Каліфорнії та в інших місцях.

Більш широке використання дощувальних систем поливу, які мінімізують витрати води, дозволяючи їй повільно надходити або з ґрунтового шару, або прямо з прикореневої зони рослин - ефективний засіб скорочення використання води для іригації. Інвестування в нові сорти рослин, здатні переносити нестачу води, посухи та полив засоленою водою, також дозволяє додатково знизити витрату води на зрошення.