З ПІДЛІТКАМИ ТА МОЛОДДЮ

План

1. Загальні особливості та основні форми дозвіллєвої роботи з підлітками та молоддю.

2. Основні напрямки роботи молодіжних клубів.

3. Досвід організації дозвілля молоді у зарубіжних країнах.

1. Загальні особливості та основні форми дозвіллєвої роботи з підлітками та молоддю.

Молодіжний напрям є пріоритетним в культурній політиці провідних країн світу і здійснюється в інтересах молодих гро­мадян та суспільства в цілому. Реалізацію молодіжної дозвіллєвої політики в зарубіжних країнах на політичному, соціаль­но-культурному, економічному, законодавчому та організа­ційному рівнях здійснюють центральні й місцеві органи дер­жавної влади, громадські, молодіжні та дитячі об’єднання, со­ціальні служби.

На думку зарубіжних вчених, дозвіллєва діяльність є основою для творчої самореалізації кожної особистості впродовж усього її життя, а не лише під час навчання в школі чи у вищому навчально­му закладі. З цього погляду показовим для вітчизняних теоре­тиків і практиків дозвіллєвої сфери є потенціал зарубіжних дозвіллєвих закладів, спрямованих на роботу з підлітками та молоддю. Так, у Великобританії діє велика кількість дитячих і молодіжних клуб­них об’єднань, які мають чітко визначені структуру, бюджет, ко­ординаційні центри з організаційних питань. Єдину лінію діяль­ності всіх молодіжних організацій забезпечує Служба молоді, яку складають спеціалісти, представники місцевої влади, навчальних закладів, релігійних об’єднань, місцевих муніципалітетів, промис­лових підприємств, комітету з питань працевлаштування. Спе­ціальні навчальні курси у багатьох університетах країни передба­чають вивчення структури Служби молоді, мети, форм і методів їх роботи, принципів організації підліткових і молодіжних клубів, напрямів їх культурно-дозвіллєвої діяльності, ролі й значення са­моуправління в роботі добровільних організацій.

Тобто робота з підлітками й молоддю в зарубіжних країнах становить чітку систему взаємодії дитячих, підліткових і моло­діжних організацій, громадських центрів, бізнесових кіл, куль­турно-мистецьких і релігійних інституцій.

Серед багатьох зарубіжних дозвіллєвих установ вирізняють­ся своєю діяльністю клуби при навчальних закладах. Найпоши­ренішими серед них є:

– «Батьківські клуби», мета яких полягає у наданні допомо­ги дітям у засвоєнні різноманітних знань, у набутті вмінь і на­вичок, в ефективному опануванні шкільної програми, налагод­женні взаєморозуміння між поколіннями;

– клуби «Преса в школі», головним завданням яких є фор­мування об’єктивної інформації для самоосвіти та поглиблення знань;

– клуби профорієнтаційного спрямування, що знайомлять з історією певного фаху, його значимістю для суспільства, з ха­рактером та умовами роботи, з професійними вимогами, мож­ливостями професійного зростання, попитом на ту чи іншу спе­ціальність на ринку праці, інформують про позитивні й негативні особливості роботи; головною метою таких клубів є інформа­ційна допомога, вирішення професійно-орієнтаційних проблем молоді та сприяння в працевлаштуванні;

– клуби «Молодий лідер», що становлять систему соціалізації підлітків з організаторськими здібностями і навчають їх куль­турі та психологічним основам управління, поглиблюють по­літичні знання;

– спортивні клуби (тенісні, акробатики, легкої атлетики, ігрових видів спорту), головним завданням яких є підвищення пре­стижу здорового способу життя для молодого покоління; дозвіллєва спортивна діяльність в шкільних клубах координується шкільними асоціаціями з різних видів спорту: англійська шкільна футбольна асоціація; шкільна асоціація крикету; шкільна парусна асоціація.

Підліткові й молодіжні клуби створюються як автономні гро­мадські організації та установи при місцевих органах влади, со­ціальних службах, освітніх закладах, релігійних організаціях, ок­ремих підприємствах.

Наприклад, 1985 року як структурний підрозділ дозвіллєвої служби при університеті Північної Айови (США) засновано клуб «Табірна пригода», програма якого відзначається новаторським характером і конструктивними вирішеннями організації до­звіллєвої та рекреаційної діяльності підлітків і молоді.

Програмні функції клубу сформувалися внаслідок об’­єднання на початку 90-х років зусиль дозвіллєвої служби, що діє на базі Військово-повітряних сил США у Чарльстоні, та клуб­ного проекту «Табірна пригода», створеного викладачами і сту­дентами вузу, і полягають в організації змістовного дозвілля сімей і дітей військовослужбовців, у формуванні соціально зрілої особистості, у вихованні морально й фізично загартованої мо­лоді, у створенні оптимальних умов для її духовного, інтелекту­ального і творчого розвитку, патріотичного виховання.

Директор дозвіллєвої служби Дороті Робсон зазначає, що мо­лодь істотно впливає на соціально-культурний, психологічний, економічний клімат усього регіону. Ігнорування (часом навіть демонстративне) сутності та виховного потенціалу дозвілля зав­дає чимало шкоди суспільству, потураючи тим самим агресивності й бездуховності, знеціненню моральних зразків і переважанню невизначеності соціокультурних орієнтацій, врешті-решт – ви­тісненню підлітків і молоді на узбіччя суспільного життя. Тому метою партнерства стала організація спільного дозвіл­ля батьків і дітей, розвиток творчої індивідуальності, залучення підлітків і молоді до різних видів дозвіллєвої діяльності громади. Головними принципами клубу, на думку його працівників, є індивідуальний підхід і підтримка гідності кожної дитини.

Програма клубу гнучка й динамічна і відповідає сутності духовних потреб і мотиваційно-ціннісних орієнтацій відвіду­вачів, оптимально поєднуючи та варіюючи освітні й розважальні заходи, гурткову роботу, спортивні змагання, сімейні вечори відпочинку.

Цінності «Табірної пригоди» відтворені в її гаслах: «чарів захоплення, радощів і сміху, дива й відкриття, товариства й дружби, пізнання та участі, гордості й досягнень». Соціальні працівники та відвідувачі клубу переконані, що немає програм, заходів, акцій, які б не мали певного виховного значення. Кожна клубна подія несе відчуття «чарівності», і разом з тим, відчуття власної причетності до того, що відбувається, переконання у здатності кожного «творити чари».

Стан «чарів» характеризують як відчуття особистості, «коли реалізація програм перевищує очікування», воно виявляється в ентузіазмі, з яким підлітки відвідують клубні заходи та беруть участь у їх підготовці й проведенні, у досягненні й підтримці максимально можливої дозвіллєвої активності.

На думку працівників клубу, безумовним соціопедагогічним пріоритетом у роботі з його членами має бути індивідуаль­ний підхід, адресна спрямованість клубних заходів, орієнтація на акцентуацію внутрішнього світу особистості. Такий підхід забезпечується створенням необхідного простору для нефор­мального спілкування, взаємодії представників різновікових груп, підготовки культурно-дозвіллєвих програм, що не лише відповідають новітнім технологіям, а й відрізняються творчою конструктивністю, належним естетичним рівнем та емоційним за­барвленням, позитивно впливають на духовний світ особистості.

2. Основні напрямки роботи молодіжних клубів.

Німецький вчений Р. Трептов, вивчаючи практичний досвід підліткових і молодіжних клубів Німеччини, підкреслює, що потенціал клубної роботи залежить від систематичності дозвіллєвої діяльності, комплексності та багатопрофільності закладу, а основоположними принципами, що визначають ефективність клубної діяльності з підлітками й дітьми, є принципи добро­вільності та системності. Учений також висловлює думку, що пріоритетним завданням клубу має бути поєднання зусиль куль­турного, соціального й дозвіллєвого характеру, спрямованих на адаптацію та соціалізацію особистості.

Так, головними напрямами роботи молодіжного клубу мікрорайону Хассель у м. Гельзенкірхен (Німеччина, заснова­ний 1976 р.) є театральна творчість, хореографічне та хорове ми­стецтво. Мета театральної роботи клубу – допомога молодим людям знаходити вирішення своїх проблем в художній творчості, тому в клубі ставляться, як правило, не п’єси, а відтворюються ситуації із щоденного життя самих членів клубу. Відвідувачі клу­бу беруть активну участь у соціально-культурній діяльності мікрорайону, організовують дозвіллєві заходи для людей різних вікових категорій (дітей, підлітків, інвалідів, пенсіонерів).

Особливу популярність клуби мікрорайону мають в інших країнах. Так, у районах Слузекен і Мюд м. Гент (Бельгія) діє молодіжний «Jam Club», він нараховує понад 100 членів віком від 14 до 20 років. Головною його метою, як зазначається в ста­тутних документах, є покращання соціокультурного життя району. У клубі діють курси з вивчення іноземних мов, відвідува­чам надається інформаційна та консультаційна допомога зрізних питань соціального життя, члени клубу проводять захо­ди, спрямовані на поліпшення культурно-дозвіллєвого та рек­реаційного обслуговування населення.

Разом з тим зарубіжними вченими підкреслюються й недо­ліки у діяльності дозвіллєвих установ. На їх думку, вирішення підліткових і молодіжних проблем ускладнюється недостатньою матеріально-технічною базою клубів (це визначає коротко­часність їх існування), фінансовими проблемами, формаліза­цією соціокультурних заходів, невідповідністю клубних програм естетичним і творчим запитам молоді.

Працівники дозвіллєвих закладів залучають до організації дозвіллєвої діяльності самих підлітків і молодь. З цією метою серед підлітків обираються лідери – дещо старші за віком молоді люди, але не настільки, щоб ровесники перестали вважати їх «своїми». Молодіжні лідери добре володіють мовою, впевнено й чітко висловлюють свої думки та ідеї. Робота підлітків-лідерів спрямовується на:

– залучення до закладів культури «дітей з вулиці», щоб відвернути їх від антисоціального, нераціонального проведен­ня вільного часу;

– допомогу підліткам в грамотному й раціональному плану­ванні свого часу, у виборі дозвіллєвих занять відповідно до своїх можливостей, здібностей та інтересів;

– залучення підлітків до суспільно-корисної праці, розвиток самостійності;

– допомогу підліткам та молоді заробити кошти власною пра­цею.

Тому лідери повинні знати, чим цікавляться їх ровесники, як залучити їх до дозвіллєвої діяльності, які заходи їм імпонува­тимуть.

Англійські вчені Мюллендер О. та Уорд Д. вважають, що доцільніше створювати молодіжне об’єднання без участі про­фесіоналів, бо «практичні працівники надто часто схильні по­водитися зверхньо з підлітковими групами, інколи навіть не визнають їх через те, що вони не підпадають під чіткі кате­горії, прийняті у звичайному агентстві». Зразком такого об’єднання є, на думку вчених, Ейнслейська Дійова Група Підлітків (Великобританія), сформована на ґрунті«при­родної» групи підлітків, об’єднаної товариськими стосунка­ми. Такої ж думки дотримуються й інші зарубіжні вчені, роз­глядаючи соціально-культурну діяльність як «альтернативу ув’язненню».

Члени Ейнслейської групи звинувачувалися «в набігах на місцеві заводи та у викраданні й незаконному зберіганні това­ру...». Причини такої поведінки були різними: со­ціально-економічна нестабільність, майнове розшарування сус­пільства, недоліки в організації навчально-виховного процесу, зниження виховного потенціалу сім’ї, безробіття, вживання алкоголю й наркотиків. Протягом перших років існування клубу головна увага зверталась на самоврядування в підлітковому клубі. Пояснюється це тим, що для багатьох колишніх «клієнтів»,«пацієнтів», «учнів» їх влада, права й обов’язки у групі є пер­шим досвідом самоконтролю, причому контролю «добровільного». Часто весь попередній досвід підлітка був випадковим для нього, без його згоди й бажання. У клубі ж підліток вчиться кон­тролювати власну поведінку та діяльність всієї групи, відчувати ставлення до себе інших, сприймати самого себе; у підлітка по­ступово формується громадська правосвідомість, морально-етичні цінності й орієнтири.

Створюючи клуб, соціальні працівники проводили дослід­ження серед підлітків і молоді, спрямоване на виявлення моло­діжних проблем, оптимальних шляхів їх подолання. Результа­ти їх анкетування такі:

ПОГАНО:

– коли не має чим зайнятися;

– стан нудьги;

– відвідування школи;

– стосунки з поліцією;

– відсутність місця для проведення вільного часу;

– неповага з боку інших;

– заборона відвідувати басейн.

ДОБРЕ:

– відвідування басейну;

– наявність друга;

– веселитися з друзями;

– можливість та вміння цікаво проводити своє дозвілля.

Працівники клубу зазначають, що «протягом першого року існування групи кількість арештів, переслідувань законом і притягнень до суду підлітків з Ейнслі значно зменшилася. За цей час не було жодного звіту про звинувачення членів групи в крадіжках із зламом, пограбуванні чи у викраденні транспортних засобів».

3. Досвід організації дозвілля молоді у зарубіжних країнах.

У Франції діє національна мережа «Місцевої служби», утво­рена з 100 локальних центрів і спрямована на професійний та соціально-культурний розвиток непрацюючої молоді. Концеп­ція роботи центру ґрунтується на оптимальному поєднанні про­фесійного навчання, задоволення соціальних потреб молоді та дозвіллєвих запитів і бажань. Засадничим принципом діяльності «Місцевої служби» є інтеграція молоді в соціально-культурну політику місцевого рівня, а тому Служба тісно співпрацює з дозвіллєвими установами та об’єднаннями.

В зарубіжних країнах створюється ряд програм для професій­ної орієнтації молоді, у формуванні й реалізації яких беруть участь державні організації, заклади клубного типу, представ­ники ділових, культурно-мистецьких і наукових кіл. У м. Оберхаузен (Німеччина) з ініціативи місцевих органів влади створе­но мережу центрів для підготовки й працевлаштування молоді «Вербунд систем», метою яких є: надання послуг для поглиблення професійної підготовки, набуття необхідних професійних знань, умінь, навичок для пошуку роботи. «Вербунд систем» складається з таких базових елементів, як школа, місцевий ко­мітет з працевлаштування, молодіжна служба, система навчан­ня на виробництві.

Ум. Лонг-Айленд (штат Нью-Йорк, США) групою бізнес­менів створено програму, за якою підліткам пропонувалося про­ходити навчання на підприємствах місцевої громади під керів­ництвом координатора від підприємства. За допомогою такої програми громадськість намагалася залучити молодь до оволодіння певними професіями. Стажування проходили в основно­му підлітки з бідних родин.

Поширені в США й соціально-культурні об’єднання «Майбутні бізнесмени Америки», які нараховують близько 90 тис. членів. Клуб такого різновиду охоплює підлітків старшого шкільного віку і сприяє оптимальному поєднанню особистій, і громадських інтересів у виборі підлітками професійних і соціальних ролей.

Школярі вчаться основам бізнесу, кваліфіковані спеціалісти допомагають їм засвоїти систему підприємницької діяльності. Свята, фестивалі, конкурси й презентації програм профорієнтаційного спрямування дають можливість підлітку обрати саме ту професію, яка йому найбільше до вподоби, – економіста, менеджера, маркетолога чи управлінця.

Молодь залучається до проектів, що здійснюються клубними інститутами. Наприклад, програма «Одягайся зі смаком протягом тижня»проводиться разом із Американським інститутом одягу для чоловіків та хлопчаків. Асоціація пропагує сучасний модний одяг для школи, роботи, відпочинку, спорту, вечірки. Участь в такій діяльності, на думку керівників проекту, допомагає школярам оволодіти основними навичками й знаннями, розширити світогляд, що знадобиться їм у майбутній трудовій діяльності.

Професійному й інтелектуальному розвитку молоді значною мірою сприяє й діяльність таких закладів клубного типу, як «Клуб комп’ютерної техніки», «Біологічний клуб», «Клуб студентів-фізиків», «Клуб біохіміків», клуб ремесел «Зроби сам», «Клуб банкових і фінансових справ».

Наприклад, в клубі «Аеронавтика й астронавтика» (Прінстон, США) молодь та підлітки можуть брати участь в дос­лідженнях прикладних проблем аерокосмонавтики, в повітря­них та авіамодельних змаганнях, а також оволодівати мистецт­вом пілотування. Підлітки й молодь, відвідуючи клуб, займа­ються технічною творчістю, конструюють літальні апарати, організовують технічні виставки та фестивалі.

Важливими клубними формами ознайомлення підлітків з педагогічними професіями є індивідуальні бесіди, зустрічі з кон­сультантами й викладачами навчальних закладів, поглиблене вивчення психології та педагогіки, залучення до роботи закладу фахівців з різноманітних проблем людинознавства.

В США користуються популярністю й «Клуби любителів ораторського мистецтва», в діяльності яких значна увага при­діляється формуванню полемічної майстерності. Члени клубу змагаються в турнірах, що моделюють парламентський стиль спілкування, виступають на запропоновані теми, беруть участь у міжнародних конкурсах.

Екологічні клуби є своєрідними засобами залучення підлітків до взаємодії в різновіковому колективі, вони розвива­ють у молоді комунікабельність, соціальну самосвідомість, лю­бов до рідного краю. В клубах організовуються вечори відпочин­ку, концерти, літературні зустрічі, виставки художньої творчості (картин, фотографій, скульптур), що підкреслюють цінність природного світу в духовному житті людини. Практична діяльність членів клубу має суспільно корисне спрямування і полягає у збиранні металобрухту, макулатури, участі в роботах з озеленення та лісонасадження, патрулювання, проведення лекцій, бесід, конкурсів, екскурсій.

Своєрідним продовженням підліткового клубу «Інтеракт» є молодіжна організація «Ротаракт», до якої входять юнаки та дівчата віком від 18 до 30 років. Створений 1968 року у США клуб отримав назву від скорочення слів «Ротарі» та «активність». Організаторами й порадниками молодіжного клубу є також клу­би «Ротарі». Метою «Ротаракту» є утвердження етичних норм у професійній діяльності; вивчення соціально-культурних потреб та проблем регіону; служіння суспільству; розвиток міжнарод­ної дружби та доброї волі; розвиток якостей керівника.

Робота «Ротаракту» здійснюється за чотирма напрямами, що дублюються з діяльністю «Ротарі»-клубів:

1. Комітет з питань клубної роботи організовує змістовне дозвілля членів клубу, розробляє сценарії заходів, налагоджує зв’язки з громадськістю.

2. Комітет з питань соціально-культурної діяльності здійснює протягом року один соціально значимий проект, спря­мований на вирішення місцевих проблем.

3. Комітет з питань професійної діяльності інформує молодь прорізні професії.

4. Міжнародний комітет організовує міжнародні культурно-мистецькі й освітні програми, бере участь у міжнародних зустрічах.

Діяльність клубу спрямовується на гуманізацію відносин, що ставить молоду людину в центр виховної системи як найви­щу цінність.

Ротарактовці підтримують зв’язки з навчальними заклада­ми, дитячими кімнатами й поліцією, організовують дозвілля дітей, проводять профілактичну роботу у підшефних школах.

Наприклад, члени «Ротаракту» в Сіднеї (Австралія) створили центр «Стріт-Смарт» для надання допомоги підліткам, які вживають наркотики. Центр проводить медичні й психологічні консультації, організовує курси для набуття підлітками практичних спеціальностей. На засіданнях підлітки та члени клубу
обговорюють різноманітні ситуації – від навчальних і родинних до вибору майбутньої професії.

У своїй роботі ротарактовці звертаються до відеоряду, демонструють художні й документальні матеріали, обговорюють їх. Спільно з підлітками члени клубу відвідують наркологічні диспансери, лікарні, де переконуються в негативних наслідках наркогенного досвіду.

«Ротаракт» прагне працювати з програмами для підлітків, цікавими не лише для регіону, в якому знаходиться клуб, а й для міста, штату, країни. Так, клуб «Ротаракт» із Грінсборо (штат Північна Кароліна, США) став ініціатором трирічної екологічної програми для дітей шкільного віку, завдання якої – насадження близько 600 тисяч дерев.

Традиційною для ротаріанців є діяльність, спрямована на зміцнення зв’язків між містом і селом. Клуби «Ротаракт» проводять спільні заходи, залучаючи сільську молодь до соціально-культурного життя міста, допомагають зібрати книги для сільських бібліотек, організовують ярмарки, виставки сільсько­господарської продукції, аукціони.

Щороку у вересні, клуби проводять «Місяць молоді», роз­робляючи для цього різні соціально-культурні заходи, організовують молодіжні конференції.

Велику увагу члени клубу «Ротаракт» приділяють інвалідам і людям літнього віку: відвідують будинки для людей похилого віку, організовують спільні концерти, вечірки, виставки різноманітних колекцій, екскурсії до музеїв, театрів, художніх галерей, разом працюють в гуртках за інтересами.

Запитання для самоперевірки

1. На яких принципах здійснюється дозвіллєва робота з підлітками та молоддю?

2. Які функції виконує Служба молоді (Великобританія)?

3. В чому полягає пріоритетність діяльності клубів при на­вчальних закладах?

4. З якою метою залучаються до організації дозвіллєвих за­ходів неформальні лідери-підлітки?

5. Від яких соціокультурних факторів залежить ефективність педагогічного впливу на молодь?

6. В чому полягає сутність дозвіллєвих заходів профорієнта­ційного спрямування?

Література

1. Christopher R. Edginton, Ph. D. and Lezli J. Luneckas. Creating Magic at Camp Adventure // Parks and recreation. – 1993. – №10.

2. Couchman R. The Family one Rotarian’s Perspective // The Rotarian. – 1995. – №9.

3. Das Institut fur Freizeitwirtschaft uber Freizeitsport im Jahr 2000//Automaten Markt. – 1996. – Juni.

4. Kulturpädagogik und Kulturarbeit: Grundlagen, Praxisfelder, Ausbildung/ Hrsg. Muller-Rolli S. – Weinheim; München: Juventa Verl., 1988.

5. Анохин E.B. Психолого-педагогические особенности де­ятельности детских разновозрастных объединений / Сумской гос. пед. ин-т им. А.С. Макаренка. – Сумы, 1998.

6. Дьюи Дж. Школа и общество. Программа воспитания детей. – Чикаго-Лондон, 1968.

7. Кротова Ю.Н. Становление и развитие педагогики досуга в СШАи Великобритании: Дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.05. – СПб., 1994.

8. Лучанкин А.И., Сняцкий А.А. Социально-клубная рабо­та с молодежью: проблемы и подходы. – Екатеринбург: Банк культ, информ, 1996.

9. Новикова И.А. Организация досуга подрастающего поко­ления в США: традиции и современность. – СПб.: СПбГИК, 1991.

10. Обучение социальной работе: преемственность и инно­вации: Пер. с англ. – М.: Аспект Пресс, 1996.

11. Организация досуговой деятельности школьников за рубежом. – СПб.: Образование, 1994.

12. Пейперт С. Переворот в сознании: дети, компьютеры и плодотворные идеи: Пер. с англ. – М.: Педагогика, 1989.

13. Петрищев В. И. Великобритания: социальная среда и досуг молодежи. – Красноярск: Издат. центр Краснояр. гос. ун-та, 1999.

14. Петрищев В.И. США: взаимодействие общины и школы (критический анализ). – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1985.

15. Социальная работа сегодня: Опыт нормализации и ин­теграции/ Под ред. Ш.Рамон. – Амстердам – Киев: Ассоциация психиатров Украины, 1996.