Виконати тестові завдання

В: Естрада – це:

а) вид мистецтва;

б) жанр музичного мистецтва;

в) стиль виконавства;

г) драматургічна форма.

В: Естрада виникла і розвивалася, насамперед, як:

а) демократичне мистецтво;

б) елітарне мистецтво;

в) різновид шоу;

г) епатажне мистецтво.

В: Однією із найбільш характерних особливостей естради є:

а) багатожанровість;

б) моножанровість;

в) поєднання музики і танцю;

г) балансування між мистецтвом і арт-акцією.

В: Для мистецтва радянської естради типовим виявляється:

а) поєднання лірики і злободенності;

б) тяжіння до театральної стилістики;

в) насиченість шоу-ефектами;

г) патетика та епатаж.

В: Прийом, коли в комічному номері співак «акомпанує» собі під фонограму на концерті:

а) буффосинхронізм;

б) гротеск;

в) буффонада;

г) гіпербола.

В: Однією із найважливіших ознак естради є:

а) розважальність;

б) ефект «післядії»;

в) епічність;

г) декоративність.

В: Основною формою буття мистецтва естради виявляється:

а) номер;

б) драматичній твір;

в) лібрето;

г) партитура.

В: У естрадному мистецтві домінує:

а) мистецтво акторів – індивідуальностей;

б) роль режисера-постановника;

в) роль сценографа-декоратора;

г) роль майстра по спец. ефектам.

В: Характерною особливістю естрадного номера є:

а) короткочасність, лаконізм;

б) тривала розгорнутість дії у часі;

в) наявність реквізиту і декорацій;

г) трюкованість.

В: Одна із професійних якостей естрадного актора:

а) здатність виступати в будь-яких сценічних умовах;

б) вміння контактувати зі сценічним партнером;

в) вміння вибудовувати мізансцени;

г) здатність вибудовувати драматургію концертної програми в цілому.

В: Основним партнером естрадного актора є:

а) глядач;

б) інший актор;

в) звукооператор;

г) режисер.

В: Публічний виступ артистів естради за певною заздалегідь укладеною програмою – це:

а) концерт;

б) спектакль;

в) генеральна репетиція;

г) хеппенінг.

В: Різновидність естрадного концерту, в якому номери різних жанрів поєднуються насамперед конферансом:

а) кабаре;

б) ревю;

в) естрадний спектакль;

г) шоу.

В: Різновид естрадного видовища, в якому номера різних жанрів об’єднуються сюжетним ходом:

а) мюзик – холльні програми;

б) вар’єте;

в) кабаре;

г) дивертисментний концерт.

В: Легке, розважальне дійство, яке включає виступи співаків, танцюристів, музикантів, пародистів, акробатів, фокусників:

а) вар’єте;

б) дивертисмент;

в) шоу;

г) кабаре.

В: Специфічна атмосфера, яка панує в програмах кабаре:

а) кабаретний уют (інтимність);

б) змагальність;

в) екзальтованість;

г) святковість.

В: Ім’я танцюристки, яка на сцені французького кабаре «Мулен руж» у Парижі танцювала танець канкан:

а) Лю Гулю;

б) Едіт Піаф;

в) Мері Пікфорд;

г) Грета Гарбо.

В: Назва кабаре, яке існувало на поч. ХХ ст. в Санкт-Петербурзі:

а) «Криве дзеркало»;

б) «Пропади все пропадом»;

в) «Летюча Миша»;

г) «Сім палачів».

В: Функцію безпосереднього поєднання на сцені номерів в кабаретних програмах виконує:

а) конферансьє;

б) ведучий;

в) провідний актор;

г) режисер.

В: Найбільш розповсюджений в наш час вид естрадного видовища із обов’язковою участю «зірок» естради, насичений зовнішніми ефектами, незвичайною подачею номерів:

а) шоу;

б) ревю;

в) спектаклі театру мініатюр;

г) водевіль.

В: Для мюзік-холльних програм є характерним:

а) поєднання номерів за участю естрадних «зірок» пунктирним сюжетом, феєричність, абстракціонізм, розвиненість хореографічної складової;

б) наявність особливої атмосфери – «кабаретного затишку»;

в) насиченість постановочними ефектами; сюжет, заснований на подорожі героїв;

г) переважання номерів пародійного, сатирично-викривального характеру, наявність яскравих декорацій та реквізиту.

В: Виражальними засобами естрадного спектаклю є:

а) сценічна дія, мізансцени, сценічна атмосфера, костюм, оформлення;

б) «пунктирний» сюжет, зовнішній «блиск», насиченість естрадно-цирковими атракціонами;

в) обов’язкова участь хоча б однієї естрадної «зірки»;

г) масові хореографічні номери, імпровізаційність.

В: Функція ведучого в естрадних театрах кінця ХІХ – початку ХХ ст. здійнювалася за участю:

а) дерев’яної рамки, в яку вставлявся порядковий номер виступу артиста;

б) парного конферанс;

в) режисера-постановника концерту;

г) «зірки» естради.

В: Основні вимоги до поєднання номерів у програмі концерту:

а) розмаїтість, узгодженість, контрастність;

б) з’єднання їх різними атракціонами;

в) поступова емоційна насиченість;

г) контрастність і водночас підпорядкованість одному жанру.

В: Академічна манера ведення концерту визначається:

а) темою концерту, «академічним» добором репертуару і виконавців;

б) різножанровістю програми;

в) наявністю «пунктирного» сюжету програми;

г) побажаннями самих виконавців.

В: Ведуча-жінка повинна вдягати сукню:

а) суворого крою і стриманих кольорів двох-трьох тонів;

б) відповідну сучасній моді і водночас яскраву;

в) елегантну і водночас яскраву;

г) строгого крою і чорну.

В: Основні вимоги до техніки і мовлення ведучого:

а) природність, чіткість, звучність;

б) природність і гучність;

в) гучність, дотримання синтаксичних пауз;

г) чіткість, імпровізаційність.

В: Основні вимоги до пластики ведучого:

а) природність і виразність дії;

б) підкреслена вишуканість;

в) граціозність і «політність»;

г) врочистість і водночас динамічність.

В: Умова, до якої ведучий має право користуватися інформаційними картками:

а) участь великої кількості солістів і колективів;

б) наявність великої кількості регалій і виконавців;

в) значні вади пам’яті;

г) тривалість номерів концерту.

В: Якщо у концерті актор виступає з кількома номерами, то ведучий повинен щонайперше подбати про:

а) різні форми оголошення виступу цього виконавця;

б) зміну місця виходу на сцену;

в) зміну костюму;

г) зміну декорацій.

В: В Росії основоположником конферансу був:

а) М. Балієв;

б) Л. Утьосов;

в) А. Райкін;

г) О. Мілявський.

В: Одна із провідних функцій конферансьє:

а) максимально яскрава «подача» номеру артиста;

б) офіційна об’ява номеру;

в) виступ з юмористичними номерами;

г) створення атмосфери «шоу» на сцені.

В: Пов’язати безпосередньо на сцені самі різні за характером, формою і жанром номери є першочерговим завданням:

а) конферансьє;

б) ведучого;

в) естрадного режисера;

г) продюсера.

В: Конферансьє виявляється насамперед:

а) артистом;

б) академічним ведучим;

в) постановником програми;

г) декоратором.

В: Програму для конферансьє складає:

а) він сам;

б) режисер-постановник;

в) офіційний ведучий;

г) актори, що задіяні в концерті.

В: Характерними особливостями парного конферансу є:

а) наявність в акторів усталених образів та їх антиномізм;

б) контрастність номерів акторів;

в) яскравість костюмів акторів;

г) насиченість трюками, атракціонізм.

В: «Людина у фраці» – це образ конферансьє, який був створений:

а) О. Олексієвим;

б) К. Гібшманом;

в) М. Гаркаві;

г) О. Менделєєвим.

В: Однією із тенденцій сучасного естрадного мистецтва є:

а) створення номерів, що поєднує різні жанри і засоби різних видів мистецтва;

б) моножанровість;

в) моностильність;

г) популярність дивертисментних концертів.

В: Усі естрадні номери щонайперше відрізняються між собою за:

а) жанровою ознакою, мірою умовності, природою контакту артиста з партнерами і глядачами;

б) стилістичною і жанровою приналежність;

в) манерою ведення конферансу, жанровою ознакою;

г) композицією мізансцени, місцем у пунктирному сюжетному «ході».

В: Третій етап роботи над естрадним номером передбачає:

а) поєднання наскрізної дії артиста з усіма компонентами номера, з деталями костюма і реквізиту;

б) нарощування темпу всіх видів робіт;

в) зустріч режисера з постановочною групою;

г) коректуру номера у зв’язку із перенесенням його на естрадний майданчик.

В: Основа співдружності між естрадним режисером і актором закладається на такому етапі роботи над номером, як:

а) перший;

б) підготовчий;

в) другий;

г) завершальний.

В: Пошуки образного вирішення естрадного майданчика, ігрові точки, реквізит, костюми, кольорове і світлове вирішення номера здійснюється:

а) на другому етапі роботи над номером;

б) самостійно режисером до початку роботи над номером;

в) на першому етапі роботи над номером;

г) по завершенню роботи над номером.

В: Театралізований концерт – це:

а) цілісне дивертисментне видовище, кожен номер якого є самостійним мистецьким твором і водночас підкоряється єдиній логіці наскрізної дії;

б) самостійним мистецьким твором, драматургія якого аналогічна театральному спектаклю;

в) дивертисментний концерт, номери якого поєднуються між собою виступами та імпровізаціями ведучого.

В: Одне із провідних завдань естрадного режисера під час роботи над театралізованим концертом є:

а) забезпечення безперервності впливу програми на глядачів;

б) забезпечення контакту між конферансьє та акторами;

в) забезпечення контакту між артистами і глядачами;

г) пошук оригінальних стенографічних вирішень.

В: Основою монтажу театралізованого концерту є:

а) забезпечення взаємодії між масовими епізодами й індивідуальними номерами;

б) забезпечення принципу контрастності;

в) забезпечення багатожанровості програми;

г) врахування особистої причетності глядача до творчого процесу.

В: Основою видовищного мистецтва є:

а) вчення про «понадзавдання» і наскрізну дію;

б) буфонада та аттракціонізм;

в) принцип моножанровості;

г) обов’язкова участь конферанс’є.

В: Режисер естради, як правило, працює над:

а) поєднанням готових і нових номерів;

б) виключно новими номерами;

в) виключно готовими номерами акторів-зірок;

г) виключно мізансценами і хореографічними номерами.

В: В естрадному концерті зоровий образ видовища є:

а) активно діючим фігурантом;

б) другорядним елементом;

в) першою «діючою особою»;

г) елементом необов’язковим.

В: Театральні видовища насамперед характеризуються:

а) масовістю;

б) елітарністю;

в) моножанровістю;

г) ідеологічною спрямованістю.

В: Основним творчим прийомом формування і побудови драматургічного каркасу театралізованих видовищ є:

а) монтаж;

б) рапід;

в) словесна імпровізація;

г) побудова мізансцен.