Протипожежні відстані між будівлями та спорудами

Найбільш небезпечні будівлі (категорії А, Б, склади з ЛЗР і т.ін.) обваловують.

Якщо виробнича будівля має велику довжину, влаштовують протипожежні стіни або перегородки – це стіни, які розділяють приміщення на пожежні відсіки, площа яких визначається протипожежними нормами. Виконують такі стіни лише з негорючих матеріалів (бетон, цегла), і вони ділять приміщення по всій його висоті. Межа вогнестійкості таких перешкод повинна бути не менше 2,5 години. Прорізи в таких стінах не допускаються або вони суворо нормуються, а двері в них виконуються з негорючих або важкогорючих матеріалів з межею вогнестійкості не менше 1,2 год.

Для зменшення наслідків спалаху або вибуху в будівлях категорій А і Б передбачають і розраховують легкоскидувані конструкції (ЛСК) – це будівельні конструкції, які легко скидаються ударною хвилею, і це дозволяє уникнути серйозних ушкоджень капітальних будівельних конструкцій. До ЛСК відносять вікна, двері та прорізи в міжповерхових перекриттях, у стелі і т.ін. Площа ЛСК залежить від надлишкового тиску, який виникає в даному приміщенні, а також від властивостей речовин та матеріалів, які використовуються у виробництві. За відсутності даних для розрахунку площа ЛСК для приміщень категорії А повинна становити не менше 0,05 м2 на 1 м3 об’єму і для приміщень категорії Б – не менше 0,03 м2 на 1 м3.

3) Улаштування евакуаційних виходів. Найважливіше завдання системи протипожежного захисту – це захист та рятування людей у разі виникнення пожежі або при виникненні безпосередньої її загрози. У такому разі необхідно організувати евакуацію людей. Евакуація - вимушений процес руху людей з метою рятування від певної загрози. Евакуація із будівель та споруд проводиться спеціальними шляхами, які називають евакуаційними, тобто такими, що ведуть до евакуаційного виходу. Евакуаційний вихід – це вихід з будинку (споруди) безпосередньо назовні або вихід із приміщення, що веде до коридору чи сходової клітки безпосередньо або через суміжне приміщення. Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть із приміщень:

- першого поверху безпосередньо назовні або через вестибюль, коридор, сходову клітку;

- будь-якого поверху, крім першого, у коридор, що веде на внутрішню сходову клітку або сходову клітку, що має вихід безпосередньо назовні або через вестибюль, відокремлений від прилеглих коридорів перегородками з дверима;

Із приміщень, розташованих на другому та більш високих поверхах (висотою не більше 30 м), допускається передбачати евакуаційні виходи на зовнішні сталеві сходи. Вимоги доевакуаційних шляхів та виходів визначені в СНиП 2.01.02-89 «Производственные здания промышленных предприятий». Кількість евакуаційних виходів нормується, але в будь-якому випадку їх повинно бути не менше двох. Евакуаційні виходи повинні розташовуватись розосереджено. Мінімальну відстань L між найбільш віддаленими один від одного евакуаційними виходами з приміщення можна розрахувати за формулою L = 1,5 , де Р – периметр приміщення.

Ширина шляхів евакуації повинна бути не менше 1 м, висота проходу – не менше 2 м. Улаштування гвинтових сходів на шляхах евакуації не допускається.

Двері на шляху евакуації повинні відкриватися назовні, мінімальна їх ширина – не менше 0,8 м. Двері евакуаційного виходу у приміщеннях категорій А і Б не повинні мати порогів.

Відстань від найбільш віддаленого робочого місця до найближчого евакуаційного виходу не повинна перевищувати значень, наведених у СНиП 2.01.02-89, але вона не може бути більшою 100 м.

Ліфти, ескалатори та інші механізми не можуть бути елементами шляхів евакуації. Не допускається влаштовувати евакуаційні шляхи через приміщення категорій А, Б та через приміщення 4-го та 5-го ступенів вогнестійкості.

4) Протипожежний захист інженерних комунікацій. В разі виникнення пожежі інженерні комунікації можуть стати шляхами передавання полум’я. До інженерних комунікацій належать:

- повітропроводи вентиляції;

- продуктопроводи (особливо в разі газових та пилових середовищ);

- транспортери;

- траншеї;

- тунелі;

- каналізаційні мережі.

У каналізаційних мережах передбачають гідравлічні затвори, які пропускають рідину в мережу, але не дають газам потрапляти в приміщення. Гасіння полум’я в гідравлічних затворах відбувається в момент барботажу газової суміші, яка горить, через шар рідини (як 140 правило, це вода) в затворі. Гідрозатвори встановлюють також на лініях аварійного зливання рідин, на переливних лініях мірників і резервуарів, на наповнювальних та витратних трубопроводах підземних резервуарів.

У вентиляційних повітропроводах встановлюють протипожежні заслінки, які приводяться в дію автоматично, дистанційно або вручну. На продуктопроводах газів, пари обов’язково встановлюють вогнеперешкоджувачі. Принцип роботи вогнеперешкоджувача ґрунтується на гасінні полум’я у вузьких каналах унаслідок втрат тепла із зони реакції до стінок каналів. Насадка вогнеперешкоджувача розбиває горючу суміш, що рухається, на тонкі струмені, що різко збільшує тепловиділення і поширення полум’я припиняється. Полум’ягасна здатність вогнеперешкоджувача залежить від геометричних розмірів полум’ягасного елемента, тобто від діаметра каналів та їх висоти. Геометричні розміри елемента, у свою чергу, визначаються властивостями середовища і класом вогнестійкості вогнеперешкоджувача.

Як полум’ягасний елемент у сухих вогнеперешкодєжувачах використовують насадки із гранульованих тіл (кульки, кільця, гравій), з волокон (азбестове волокно, скляна вата), касети з прямими вузькими каналами, сітчасті елементи, елементи з пористих металокерамічних і металоволоконних матеріалів.

Сухими вогнеперешкоджувачами захищають «дихальні» лінії резервуарів, мірників, напірних баків та аналогічних апаратів з ГР, температура яких близька або вища їх те6мператури спалаху; пароповітряні лінії рекупераційних установок, газові лінії резервуарів з ЛЗР і т.ін.

Однак вогнеперешкоджувачі мають великий гідравлічний опір, і тому вони не можуть бути встановлені на продуктопроводах з пилоповітряними сумішами. На таких продуктопроводах застосовують полум’явідсікачі. Вони не створюють гідравлічного опору і спрацьовують лише у разі появи полум’я у комунікації. Полум’явідсікач – це ємність, що розташована на продуктопроводі і заповнена кварцовим піском. У разі появи полум’я у продуктопроводі автоматичні засоби видають електричний імпульс, від якого спрацьовує піротехнічний заряд, встановлений на полум’явідсікачі, рвуться мембрани, між якими знаходиться пісок, опорні пелюстки закривають патрубки, а пісок падає у трубу і перекриває продуктопровід. Час спрацьовування такого пристрою - 0,03 – 0,2 с.