Радіаційне знезараження стічних вод тваринницьких комплексів

Утворення великих мас рідкого гною та його стоку на тваринницьких комплексах, особливо великих, вимагає створення спеціальних технологій їх знезараження, що, з одного боку, запобігає забрудненню навколишнього середовища і поширенню інфекційних захворювань, а з іншого - визначає можливість безпечного використання їх у рослинництві як органічних добрив. Є різні способи такого знезараження: хімічні, термічний,

пароструминний, анаеробного бродіння, біологічного самоочищення, комбіновані та ін. Серед них високою технологічністю та екологічною чистотою виділяється радіаційний спосіб.

Проте для повної стерилізації стічних вод потрібні високі дози опромінення - практично такі самі, як і для знезараження інших об'єктів,

тобто близько 20-30 кГр. Через великі масштаби проведення робіт, навіть у межах одного сучасного тваринницького комплексу, витрати на радіаційну обробку досить великі, хоч і більшість перерахованих нерадіаційних методів також не дешеві. Тому було розроблено комбіновані технології обробки стічних вод, які поєднують радіаційну й окремі типи традиційних обробок. У деяких комбінаціях вдається досягти синергізму, при якому загальний ефект двох чинників перевищує їх сумарну дію.

Найбільшої уваги заслуговують два типи комбінованих технологій із застосуванням радіаційних установок на основі γ-випромінювачів і мікродомішок дезинфікуючих речовин, а також радіації і термічної обробки. Як дезинфікуючі домішки використовують хлорне вапно, формальдегід, гетерофос, гіпохлор, немагон та деякі інші. Термічну обробку здійснюють перепусканням під тиском крізь рідкі відходи підігрітого повітря (барботажу) або безпосереднім їх підігріванням до 36-40°С. При такому поєднанні способів можна досягти рівноцінних ефектів знезараження при зменшенні концентрацій хімічних дезинфектантів у 2-3 рази і дози опромінення в 4-10 разів. При цьому застосування радіаційного методу знезараження стічних вод не тільки екологічно, а й економічно набагато вигідніше за всі існуючі технології.

В Україні досвід застосування в сільському господарстві більшості розглянутих радіаційно-біологічних технологій в цілому ще невеликий, хоча

багато які з них відомі порівняно давно і успішно використовуються в багатьох країнах світу. Здебільшого це стосується біотехнологій, які пов'язані з опроміненням продукції рослинництва і тваринництва, що йде безпосередньо в їжу людини або на виготовлення продуктів харчування. Причини цього зумовлені необґрунтованим упередженням щодо шкідливості

для здоров'я опромінених продуктів.

Питання про можливий вплив опромінення на харчові якості продуктів, які начебто за рахунок різних радіаційно-хімічних процесів можуть змінюватись і нагромаджувати токсичні речовини, вже ставилось неодноразово. З цією метою були проведені всебічні дослідження, які дали підставу встановити граничні значення доз опромінення для радіаційної обробки продуктів харчування без зміни їх якості. Ще в 70-х рр. у

Міжнародний стандарт на опромінення продуктів харчування були включені вказівки про допустимість використання доз γ-, рентгенівського та електронного випромінення до 1 кГр для цих цілей. Було зазначено, що енергія електронів, щоб уникнути виникнення в продуктах наведеної радіоактивності, повинна обмежуватись 10 МеВ (енергія γ- і рентгенівського випромінювань значно менша). Але в 1981 р. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВОЗ) опублікувала звіт, згідно з яким опромінення будь-яких харчових продуктів у дозах до 10 кГр для здоров'я людини нешкідливе.

Нині масове опромінення десятків видів продукції рослинництва і тваринництва, а також готових продуктів харчування з різними цілями проводиться у 27 країнах світу.

В Україні дозволено опромінення харчового зерна пшениці, кукурудзи та ячменю з метою його дезинсекції, а також картоплі, цибулі, свіжих та сушених фруктів і овочів, м'яса і м'ясних продуктів з метою збільшення строків їх зберігання. При цьому доза не повинна перевищувати 1 кГр, а енергія обмежена 4 МеВ.

Щодо опромінення іншої продукції рослинництва і тваринництва, в тому числі кормів, то обмеження стосуються лише енергії випромінення.