Поняття митного права Європейського Союзу.

Митне право ЄС, подібно до національного митного права, є галуззю права, а саме — галуззю права Європейського Союзу. Оскільки Європейські співтовариства виникли на основі передачі державами-учасницями частини свого суверенітету наднаціональним структурам (інститутам і органам Співтовариств, а потім і Союзу), питання митного регулювання перейшли, на основі засновницьких договорів, в юрисдикцію інтеграційних утворень. Таким чином, з формуванням і розвитком правових норм Співтовариств в сфері митного регулювання, а також у зв'язку з подальшою уніфікацією митного регулювання трьох співтовариств (ЄЕС, ЕОВС, Евроатом) стала можливою поява такої галузі права Європейського Союзу, як митне право.

Положення Договору про заснування ЄС дозволяють виділити дві основні сфери митного регулювання:

- відносини усередині митного союзу, утвореного державами-членами, і

- відносини, що регулюють торговий товарообіг ЄС із третіми країнами.

Таким чином, митне право Європейських Співтовариств — це сукупність норм, що регламентують внутрішні і зовнішні аспекти функціонування митного союзу.

Правові акти Європейських Співтовариств, що приймаються для реалізації положень засновницьких договорів стосовно створення та функціонування митного союзу є загальнообов'язковими в державах-учасницях, мають пряму дію і користуються юрисдикційним захистом Суду ЄС та національних судових органів.

За межами компетенції ЄС залишаються багато сфер митних правовідносин, характерних для національного митного регулювання. Зокрема, інституційна основа митної служби, система і структура митних органів, статус їх службовців є предметом конституційного та адміністративного права держав-учасниць. Також у віданні національного права (адміністративного та кримінального) залишаються питання відповідальності за митні правопорушення і злочини, хоча Маастрихтський і Амстердамський договори відкривають перспективи для гармонізації і в цій сфері.

Термін «митне право Європейського Союзу» охоплює ширше коло правових норм: як норми права Європейських Співтовариств, так і норми, прийняті в рамках другої і третьої опор ЄС (співпраця по боротьбі з контрабандою, незаконним оборотом наркотиків тощо). Проте останні не володіють властивостями норм права Європейських Співтовариств, оскільки не мають прямої дії, потребують імплементації в національному праві держав-учасниць та не користуються судовим захистом. У зв'язку з цим основний акцент в даному розділі зроблений на правовому регулюванні митних відносин в рамках Європейських Співтовариств.

Митне право ЄС і національне право держав-учасниць. Хоча Договір про заснування Європейського співтовариства встановлює виняткову компетенцію Співтовариства у сфері митного і зовнішньоторговельного регулювання, в деяких випадках держави-учасниці мають право приймати власні нормативно-правові акти. До таких випадків відносяться:

1) заборони і обмеження імпорту та експорту на підставах суспільної моралі, публічної політики і суспільної безпеки; захисту життя і здоров'я людей, охорони тварин і рослин; охорона національного художнього, історичного і археологічного надбання; охорона промислової або комерційної власності;

2) заходи з охорони довкілля та захисту прав споживачів;

3) заходи, що приймаються на користь безпеки держав-учасниць (торгівля зброєю, боєприпасами, товарами подвійного призначення);

4) заходи, що здійснюються державами-учасницями у випадках серйозних порушень правопорядку, у разі війни, а також для виконання зобов'язань по дотриманню миру і міжнародної безпеки;

5) реалізація прав і обов'язків, передбачених угодами держав-учасниць з третіми країнами, укладених до 1 січня 1958 р. (для нових держав-учасниць — до дати їх приєднання до ЄС).

Деякі акти вторинного права Співтовариства, зокрема Митний кодекс, також уповноважують держави-учасниці приймати в окремих випадках національні правила митного регулювання. Держави-учасниці, зокрема, можуть регламентувати повноваження митних агентів (брокерів), розташування пунктів перетину митного кордону, компетенцію і структуру митних органів, розташування вільних зон, санкції за вчинення митних правопорушень, процедури оскарження рішень митних органів та деякі інші питання.