Правила походження товарів.

Метою визначення походження товару в ЄС є вирішення питання: про застосування до імпортного товару тарифних пільг; розповсюдження на ввезення (вивіз) товару нетарифних обмежень; про необхідність для даного товару сертифікату походження.

Стаття 23 Митного кодексу ЄС визначає, що товаром, який походить з якої-небудь країни, є товар, повністю здобутий або вироблений в цій країні. Кодекс пояснює, що під поняттям «країна» розуміються і державна територія, і територіальні води.

У реальному житті коло товарів, що відповідають визначенню повністю здобутих або вироблених в якій-небудь одній країні, досить вузьке. Тому ст. 24 Митного кодексу ЄС регламентує походження товарів, процес виробництва яких охоплює декілька країн. У такому разі товар вважається таким, що походить з тієї країни, де він піддався остаточній, істотній, економічно виправданій обробці на підприємстві, спеціально для цього призначеному; ця обробка повинна бути виробництвом нового продукту або важливою частиною такого виробництва (критерій достатньої переробки). На практиці в ЄС для визначення походження того або іншого товару використовується наступна послідовність методів:

1) промисловий метод: визначення достатності проведених над товаром операцій для підтвердження його походження з даної країни;

2) економічний метод: оцінка доданої вартості на кожній стадії переробки товару;

3) метод тарифної класифікації: чи відбувається зміна товарній позиції в митному тарифі при переробці товару.

Іноді методи поєднуються. В деяких випадках вирішення питання про походження товару проводиться в судовому порядку. Відомий також кумулятивний метод, вживаний до товарів, що виробляються на території митних союзів або зон вільної торгівлі, по відношенню до яких в ЄС діє єдиний імпортний режим незалежно від конкретної країни походження.

Кодекс забороняє проведення над товаром таких дій, метою яких є створення помилкових підстав для пільгового митного обкладення товару.

У випадках, коли питання походження товару істотне для обчислення митного збору, Кодекс встановлює необхідність надання документу, підтверджуючого походження товару, — сертифікату походження. Окрім цього, митні органи, незалежно від наявності сертифікату, мають право вимагати додаткові докази походження товару в разі появи у них серйозних сумнівів із цього приводу.

Під преференційним походженням товару розуміється його походження в країні, групі країн або регіоні, в торгівлі з якими ЄС застосовує автономні або конвенційні тарифні пільги (преференції). Умови, що дозволяють розповсюдити на той або інший товар тарифні преференції, повинні бути сформульовані: у разі конвенційної (міжнародно-правової) природи преференцій — у відповідних угодах ЄС з третіми країнами; у разі одностороннього (автономного) ухвалення пільг — в нормативно-правових актах ЄС (як правило, регламенти Ради).

В даний час ЄС застосовує тарифні преференції по відношенню до більш ніж 200 країн і територій для зміцнення економічних зв'язків і підтримки країн, що розвиваються. Серед членів ВТО тільки вісім країн не користуються преференціями в ЄС (Австралія, Канада, Гонконг, Японія, Нова Зеландія, Сінгапур, Південна Корея, США).