Загальна торгова політика і торгове право Європейського Союзу.

Європейські співтовариства створювалися як об'єднання держав, що беруть активну участь в світових торгових зв'язках. Система міжнародної торгівлі, що склалася після Другої світової війни, ґрунтувалася на Генеральній угоді по тарифам і торгівлі (ГАТТ). Всі первинні держави-члени Співтовариств були договірними сторонами в Генеральній угоді. Створюючи Європейські співтовариства, держави-члени вирішували не тільки завдання власної економічної інтеграції, але і забезпечували позиції нового інтеграційного об'єднання на світовій торговій арені.

Загальні заходи в сфері торгової політики держав-членів передбачалися вже в Договорі про заснування ЄОВС 1951 р. Інститути ЄОВС встановлювали верхні і нижні межі мит на вугілля і сталь, володіли правом рекомендувати державам-членам змінити їх митні тарифи, здійснювали контроль за імпортним та експортним ліцензуванням в державах-членах, в особливих випадках могли рекомендувати введення кількісних обмежень. В той же час Договір про ЄОВС не передавав Об'єднанню повноважень держав-членів в питаннях торгової політики, за винятком деяких, прямо обумовлених питань.

Поняття «загальна торгова політика» з'явилося в Договорі про заснування ЄЕС 1957 р. Договір проголосив об'єднання держав-членів в митний союз, що базується на принципах ГАТТ. Таке об'єднання припускало не тільки ліквідацію митних кордонів між державами-членами, але і створення загальних правил торгівлі з третіми країнами. До останніх відносився перш за все Загальний митний тариф, який повинен був замінити національні тарифи держав-членів протягом 12-річного перехідного періоду. Окрім цього, повноваження Співтовариства в сфері зовнішньої торгівлі включали розробку і реалізацію загальних правил імпорту та експорту товарів, загальних основ антидемпінгових та інших захисних заходів, торгових преференцій, участь в торгово-економічних угодах з третіми країнами, а також в міжнародних організаціях. Таким чином, загальна торгова політика є, по суті, політикою Співтовариства в сфері регулювання зовнішньоторговельних відносин.

Метою загальної торгової політики Співтовариства були проголошені гармонійний розвиток світової торгівлі, прогресуюче усунення обмежень в міжнародній торгівлі і зниження митних бар'єрів. Договір про заснування ЄЕС встановив тісний взаємозв'язок між реалізацією загальної торгової політики Співтовариства і поглибленням митної інтеграції держав-членів. Тим самим загальна торгова політика стала невід'ємною частиною формування загального, а потім і єдиного ринку Європейських співтовариств.

Успішне створення митного союзу і, зокрема, ухвалення в 1968 р. Загального митного тарифу, дозволило перейти до практичних заходів по формуванню і реалізації загальної торгової політики Співтовариства. На основі Договору про заснування ЄЕС держави-члени та інститути Співтовариства приступили до вироблення єдиної тарифної політики по відношенню до третіх країн, укладенню торгових угод з країнами-партнерами по міжнародній торгівлі, уніфікації заходів підтримки експорту, а також захисних торгових заходів. Значно зміцнилася єдина позиція Співтовариства і його держав-членів в багатосторонніх торгових переговорах і міжнародних торговельно-економічних організаціях. Навіть в рамках ГАТТ держави-члени ЄЕС виступали фактично єдиним блоком.

Реалізація загальної торгової політики здійснювалася на базі положень Договору про заснування ЄЕС, які наділяли конкретними повноваженнями інститути та органи Співтовариства, регулювали процедури прийняття рішень, передбачали ухвалення певних нормативно-правових актів. Вже в 1969 р. Співтовариство приймає регламент про загальні заходи регулювання експорту (який із змінами і доповненнями діє і в даний час). Згодом вступають в силу численні правові акти (регламенти директиви, рішення) в сфері тарифного регулювання, митних режимів і процедур, квотування і ліцензування, торгівлі окремими видами товарів. Стало можливим говорити про формування торгового права ЄС як сукупності правових норм, прийнятих з метою формування і реалізації загальної торгової політики ЄС. Оскільки загальна торгова політика направлена перш за все на регулювання зовнішньоторговельних відносин, торгове право ЄС є правом зовнішньої торгівлі.

Торгове право формується і розвивається в тісному взаємозв'язку з митним правом. Якщо в сферу митного права входять перш за все питання тарифного регулювання, то торгове право охоплює широке коло питань по застосуванню нетарифних заходів в зовнішній торгівлі — нагляду за імпортом і експортом товарів, кількісних обмежень, заходів підтримки експорту, заходів захисту від демпінгу, субсидування і торгових бар'єрів, торгових преференцій. Крім імпорту та експорту товарів, в сферу торгового права ЄС входить регулювання зовнішньої торгівлі послугами і регулювання питань інтелектуальної власності в міжнародній торгівлі.

Загальна торгова політика, сформована на основі Договору про заснування ЄЕС, згодом була поширена на сфери дії Договорів про заснування ЄОВС і Євроатому. Окрім цього, за допомогою заходів торгової політики ЄС в значній мірі реалізує мету і завдання загальної сільськогосподарської політики. Застосування заходів торгової політики відносно товарів, що імпортуються в ЄС, є неодмінною умовою вільного обігу таких товарів на єдиному внутрішньому ринку ЄС.

Підготовка до подальшого розширення ЄС, досягнення мети єдиного ринку, практичне формування економічного і валютного союзу у поєднанні із зовнішніми чинниками, такими як створення Всесвітньої торгової організації і зміна загальної політичної ситуації в світі, привели до істотного оновлення нормативно-правової бази загальної торгової політики ЄС. Торгове право більшою мірою стало відповідати нормам і принципам міжнародного торгового права. З'явилися нові нормативні акти в сфері імпортного регулювання, квотування, антидемпінгового захисту, протидії торговим бар'єрам в третіх країнах, надання торгових пільг країнам, що розвиваються. Істотно розширилася система міжнародних торгових угод ЄС, зокрема за рахунок угод з країнами, що утворилися після розпаду СРСР.

Що стосується структури торгового права ЄС, то поява Європейського Союзу не привнесла в неї значних змін, оскільки норми другої і третьої опор істотно не впливають на правові аспекти реалізації загальної торгової політики. Регулювання зовнішньої торгівлі Євросоюзу, включаючи застосування торгових обмежень у зв'язку із загальною зовнішньою політикою і політикою безпеки, як і раніше здійснюється нормами, прийнятими на основі Договору про заснування ЄЕС. Таким чином, поняття «Торгове право Європейського Союзу» можна вважати тотожним поняттю «Торгове право Європейського економічного співтовариства».

В даний час торгове право є однією з галузей права ЄС, що найдинамічніше розвиваються. Основні тенденції розвитку зовнішньоторговельного регулювання полягають у все більшій лібералізації світових товарних ринків, посиленні ролі міжнародних організацій, особливо ВТО, зміцненні позицій інтеграційних об'єднань в світовій торгівлі. Ефективне і продумане правове регулювання зовнішньої торгівлі дозволяє Європейському Союзу слідувати вищеназваним тенденціям і, при цьому, залишатися лідером на світовій торговій арені.