Кого із зазначених середньовічних філософів називають “батьком середньовічної схоластики”?

5. Загальні особливості соціальних та духовних процесів розвитку Європи в епоху Нового часу визначались:

а) переважно сільськогосподарським типом виробничої суспільної діяльності;

б) системою особистісної васальної залежності між членами суспільства;

в) розвитком промислового виробництва, перенесенням центру виробничої діяльності в міста;

г) географічними відкриттями нових земель;

д) перенесенням акцентів із зацікавлень природою на зацікавлення людиною.

6. В діяльності І.Канта виділяють такі етапи:

а) доантропологічний та антропологічний;

б) демократичний та післядемократичний;

в) етичний та післяетичний;

г) докритичний та критичний;

д) природничий та антропологічний.

7. Філософія марксизму характеризувалась як:

а) різновид природничого матеріалізму;

б) діалектичний та історичний матеріалізм;

в) антропологічний матеріалізм;

г) науковий атеїзм.

8. Представники логічного позитивізму вдались до розроблення та запровадження процедури:

а) сублімації;

б) соціалізації;

в) компліментарності;

г) екологізації;

д) верифікації.

ІІ блок.

На основі порівняння вихідних ідей класичної та некласичної філософії спробуйте навести приклади із сучасних явищ культурного життя, де можна побачити прояви як класичного, так і некласичного підходів.

Класична і некласична філософія. Порівняльний аналіз основних ідей.

В усіх попередніх темах йшлося про ідеї та зміст таких філософських концепцій, які в наш час називають класичними. Це зовсім не означає, що ці концепції були дуже схожими між собою, проте на тлі появи некласичної філософії виявилось, що, попри свої розбіжності, всі вони мають дещо спільне у своїх засадах. Тому найперше наше завдання полягає в тому, щоби виявити суттєве в засадах як класичної, так і некласичної філософії.

Для класичної філософії вихідною можна вважати ідею єдності буття. Ця філософія уявляла світ як цілісність. Типовим зразком моделювання світу є натурфілософія. Дедукція дозволяла одиничні особливості зіставляти із загальними поняттями і нехтувала тим, що не вкладалося в раціональні схеми. У некласичній філософії буття постає як внутрішньо релятивне. Його не можна в принципі відобразити універсальними засобами пізнання. Адекватні моделі чогось загального і цілісного неможливі.

Класична філософія наполягала на тому, що проблематика окремих галузей філософського знання: онтології, гносеології, філософської антропології, аксіології, філософії історії, історії філософії, соціальної філософії має свою предметну специфіку, отже має розвиватись окремо і не змішуватись. У некласичній філософії ця різниця була пом'якшена, дослідження здійснювалися у межових ділянках, на стиках традиційних галузей філософського знання. Інколи предметні розмежування філософського пізнання взагалі ігнорувались. Представники некласичної філософії іноді демонстративно обирають незвичні форми висловлювання своїх думок, популярною стає афористичність стилю. З'являються нові жанри філософських творів: філософська поезія, філософські есе, філософське кіно і живопис.

Для мислення класичної філософії характерне надання розуму провідної ролі в пізнанні та людському житті. У некласичній філософії спостерігаємо критичний підхід до раціоналістичного мислення. Представники некласичної філософії піддають сумніву здатність розуму адекватно осмислювати світ і людське буття. Тут сфера філософського осмислення значно розширюється: предметами дослідження стають позарозумні чинники, проблеми буття людини в соціокультурному середовищі, фізіологічні і психічні основи людського життя (феномени сексуальності, смерті, хвороби, божевілля тощо).

У класичній філософії ідеалом поставала гармонія світобудови, людини і світу, людських відносин у суспільстві. Для некласичної філософії основні типи взаємозв'язків постають неузгодженими і навіть ворожими.

Зазначені відмінності хоч і не вичерпують всього, що відрізняє класичну і некласичну філософію, проте дають можливість усвідомити усю складність їх співвідношення. Некласична філософія була в значній мірі розривом з попередньою традицією і в ряді питань її орієнтації мали протилежне спрямування, ніж у класичну добу. В той же час не можна не побачити, що некласична філософія виникає лише на ґрунті класичної, коли остання досягає певної завершеності. (Наведено для орієнтування)