Утворення Запорозької Січі. Державний устрій та соціально-економічний розвиток

Перші козаки на Запорожжі з'явилися, ймовірно, на початку XVI ст.

З часом, очевидно, в 30-х роках окремi сiчi об’єдналися в одну Запорiзьку Сiч або Кiш. Перша писемна згадка про Сiч згадується у «Всесвiтній хронiцi» (Кракiв, 1551) польського iсторика Мартина Бєльського. Спочатку, у серединi ХУI ст., козацький Кiш був розташований на о. ТОМАКІВЦІ, на південь вiд Хортицi. Пiсля того як у 1593 р. на Сiч напали татари i зруйнували всi укрiплення, запорожцi в тому ж 1593 р. перенесли Сiч на о. Базавлук (Чортомлик), розташований в 20-30 км на пiвденний захiд вiд Томакiвки.

Заснування першої Запорозької Січі історики, як правило, пов'язують з ім'ям козацького ватажка Дмитра Вишневецького(Байда, 1516—1563). Під його керівництвом протягом 1552—1556 pp. на о. Мала Хортиця було побудовано фортецю, мури якої не тільки гарантували безпеку, а й надалі стали своєрідною базою для здійснення походів на Крим, осередком згуртування запорозького козацтва.

З часом на Запорожжі сформувалася нова козацька державність. Головними ознаками держави є існування особливої системи органів та установ, що виконують функції державної влади; право, що закріплює певну систему норм, санкціонованих державою; певна територія, на яку поширюється юрисдикція даної держави. Вищим законодавчим, адміністративним і судовим органом Січі була січова рада. Вона розглядала найважливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики, проводила поділ земель та угідь, судила злочинців, що вчиняли найтяжчі злочини та ін. Важливою функцією ради було обрання уряду Січі — військової старшини, а також органів місцевої влади — паланкової або полкової старшини.

Крім власних органів державного управління, в Січі функціонувало також власне козацьке право, яке було не писаним законом. Запорожжя мало і свою територію, яка називалася «землями Війська Запорозького». Розташовуючись на території сучасної Дніпропетровської, Запорізької, частково Херсонської, Кіровоградської, Донецької, Луганської та Харківської областей, Запорозька Січ у XVIII ст. за розмірами площі наближалася до острівної Англії. Територія Запорожжя постійно змінювалася, кордони переносилися.

Основні риси суспільного устрою «ЗС»: а) відсутність кріпосництва, феодальної власності; б) формальна рівність між усіма козаками; в) «ЗС» була одночасно військовою організацією, кожний козак зобов'язаний був за свій рахунок нести військову службу; г) як політична організація ЗС була козацькою республікою на чолі з військовою радою, якої керував кошевой отаман.

У адміністративно-територіальному відношенні ЗС ділилася на округи на чолі з полковниками. У військовому відношенні військо складалося з куренів на чолі з курінними отаманами. Всі керівні посади в республіці були виборними на загальному козацькому сході.

Глибока релігійність, ревний захист православної віри — характерні ознаки духовного життя Запорожжя. В межах вольностей Війська Запорозького Низового існувало понад 60 церков. Козаки постійно відвідували богослужіння та різні молебни.

Козацька форма державності мала свої особливості. По-перше, вона виникла не на етнічній, а на морально-психологічній основі. Людей об'єднала не сила державної влади, а духовна спорідненість. По-друге, Запорозька Січ була деформованим варіантом державності: інтенсивний розвиток військової сфери — могутнє військо та озброєння і примітивний економічний сектор (відсутність власної фінансової системи, грошей, міст, розвинутої інфраструктури).

Запорозька Січ, була своєрідною, перехідною моделлю між справжньою повноцінною державою і професійною общиною. Внутрішні недоліки перехідної моделі та несприятливі зовнішні впливи так і не дали змоги цьому зародку, ескізу української державності перерости в нову якість, але свій помітний яскравий слід у процесі українського державотворення козацька держава, безумовно, залишила.