Реформи 60-тих – 70-тих рр. у Росії та їх наслідки для України

1861 – Селянська реформа: селяни переставали бути власністю поміщика, на них поширювалися економічні права. Вони не зрівнювалися в правах з іншими станами: паспорти їм видавали на рік, а не безстрокові (як іншим). Вони мусили платити подушний податок, відбувати рекрутську повинність. Земля досі належала поміщикам, але за виконання повинностей вони мали надати селянам садибу чи польовий наділ. Селяни мало право викупити садибу, а польовий наділ лише за згоди поміщика. З 01.01.1883 вони обов’язково повинні були викупати наділи. Розмір наділів такий: де земля приносила незначний прибуток, була норми встановлювалися вищі і навпаки. Поміщики самі обирали які землі виділити. Викуп визначав грошовий оброк селян. Реформа сприяла розвитку капіталістичних відносин.

1862 – Поліцейська реформа: у кожному повіті створювалося повітове поліцейське управління на чолі зі справником (назначав губернатор). Повіт поділявся на стани, дільниці (сотні), селища. У станах були станові пристави (2-4 на повіт)З 1878 у станових приставів з’явилися помічники – поліцейські урядники. У містах створювали міську поліцію на чолі з поліцмейстером. Міста поділялися на частини (очолювали міські пристави), дільниці (дільничні), околодки. Для службовців поліції введено пенсійне забезпечення. Метою цієї реформи було покращення роботи поліції, звуження її компетенції, підвищення професіоналізму. Практична діяльність поліції межувала зі свавіллям та беззаконням, було поширено хабарництво та підробки.

1864 – Земська реформа: створювалися земські установи – збори та управи. Збори складалися з гласних, які обиралися на 3 р. від землевласників, міських та сільських громад. Земства опікували школи, лікарні, в’язниці, шляхти. Їх діяльність була під контролем царської адміністрації. На правобережжі реформа була в 1911р.

1870 – Міська реформа: у містах на 4 р. обирали міські думи. Члені думи - гласні – обирали міську голову і міську управу. У виборах брали участь платники податків, які досягли 25 років. До компетенції міських дум входили ті самі питання, що й до компетенції земств. Також залежали від царської адміністрації.

1864 – Судова реформа: замість станового ввели безстановий суд, замість закритого – «гласний»зі змаганням сторін – захисника і прокурора. Суд проголошувався незалежним. Винність підсудного в окружному суді визначали присяжні засідателі, призначені за жеребом представники населення з урахуванням майнового цензу але справи не всіх верств населення підлягали розгляду: для селян залишався становий волосний суд, для духівництва – консисторії, для військових та державних злочинців – спеціальні суди.

1862–1874 – Військова реформа: країна поділена на 15 військових округів, проведено переозброєння армії, реформувалася система військових навчальних закладів: започаткувалися військові гімназії та юнкерські училища. Вводилася військова повинність для всіх чоловіків, які досягли 21р. (звільнялися лише особи з вищою освітою, духовенство, неросійські народи). Термін служби скорочувався з 20 до 6 у сухопутних військах і до 7 на флоті.

1862 – фінансова реформа: усе управління грошовим господарством зосереджувалося в міністерстві фінансів, великі повноваження надавалися заснованому Держбанку. Ліквідували систему відкупів територій і непрямі податки (за вино, тютюн і т.д.), які стали збирати відповідні державні установи. Установлювалася гласність бюджету.